У дисертації, що є завершеною науковою працею, наведено теоретичне узагальнення і вирішення актуального наукового завдання, що полягає у з’ясуванні соціально-економічної природи домогосподарств у зв’язку з тенденціями розвитку господарської системи в трансформаційний період. Основні висновки і результати, отримані у процесі дослідження, зводяться до наступного. 1. Найбільш поширений у західній економічній науці підхід до домашніх господарств як споживчих одиниць і постачальників ресурсів недооцінює їхню роль і функції в сучасній ринковій економіці. Проведений аналіз дозволив визначити домогосподарство як соціально-економічний інститут, що реалізує поряд із системою відносин споживання і виробництва систему відтворювальних відносин, що включає відтворення соціального індивіда, робочої сили, людського капіталу, соціально-економічних інститутів. 2. Домогосподарства неоднорідні і можуть бути класифіковані за різними ознаками. Одним з класифікаційних критеріїв є повнота і розвиненість виконуваних ними функцій, згідно з чим можна виділити відтворювально ефективні домогосподарства, домогосподарства з обмеженою відтворювальною ефективністю та відтворювально неефективні домогосподарства. 3. Незважаючи на те, що ринкова трансформація відкрила різноманітні канали активного включення домогосподарств у систему ринкових відносин, несформованість їхніх адекватних якісних і кількісних параметрів не дозволила основній масі домогосподарств стати повноцінними суб'єктами економічного кругообігу. Істотні порушення еквівалентності обміну в кругообігу, масове "випадання" із нього домогосподарств внаслідок низького ресурсного потенціалу, незрілості інституційної системи призвели до деформації їхніх функцій на мікрорівні, обмеження їхньої відтворювальної ефективності, що, в свою чергу, стало однією з причин макроекономічних деформацій господарської системи. З одного боку, інтенсифікується та отримує новий зміст (спрямованість на виживання) внутрішня виробнича функція, що втратила актуальність у розвинених країнах, з іншого боку – обмежуються, підриваються споживча, ощадна, зовнішня виробнича функції, функція відтворення робочої сили і людського капіталу, що перешкоджає дії класичних механізмів встановлення макроекономічної рівноваги. 4. В умовах ринкової трансформації актуалізується функція інституційного відтворення, яка передбачає здатність домогосподарств, з одного боку, забезпечувати передачу інституційної інформації завдяки механізму їхнього статусу, який переводить фундаментальні підвалини господарської системи у форму актуальних обмежень та критеріїв повсякденної поведінки домогосподарств і тим самим забезпечує стале відтворення інституційної структури суспільства, з іншого – здійснювати суттєві інновації в інституційних формах соціуму, що робить домогосподарства діяльними хранителями, носіями і ретрансляторами інституційного стрижня господарської системи. 5. Ринкові перетворення не призвели до очікуваних змін у роботі інститутів, оскільки вони не були підкріплені відповідними змінами в моделях соціально-економічної діяльності домогосподарств. Дуальна інституціоналізація, проблема перетворення декларованих цінностей на реальні зразки поведінки (норми) і, як наслідок, “роздвійність” ціннісно-нормативної структури гальмують формування моделей раціональної ринкової поведінки, які б забезпечили підвищення рівня добробуту домогосподарств. Тому в перехідній економіці на етапі інтенсивного збагачення інституційної системи чинниками росту рівня добробуту домогосподарств є не тільки рівень виробництва ВВП на душу населення і характер його розподілу, але й поступова інституціоналізація господарської системи. Важливу роль тут відіграє реальний рівень розвитку інституційних механізмів домогосподарства та їхньої взаємодії з іншими інституційними блоками господарської системи за допомогою ринкових (ринкові трансакції, грошово-кредитні потоки, фіскальні механізми) і неринкових (соціальне партнерство, інституційна консолідація й узгодження, соціальні інновації) форм і важелів. 6. Орієнтація значної частини домогосподарств на стратегії виживання (внутрісімейне виробництво продуктів та послуг, інтенсифікація використання соціальних мереж, соціально-економічна залежність від держави) визначається їхнім низьким ринковим потенціалом, несфокусованістю інституційного середовища на максимальну реалізацію людського капіталу, порушенням механізмів соціальної мобільності, які передбачають тісний зв’язок освітньо-кваліфікаційного рівня з матеріальною і статусною винагородою. Ці стратегії є деструктивними і для домогосподарств, оскільки дозволяють їм вижити і адаптуватися лише ціною погіршення якості життя, і для господарської системи в цілому, тому що економіці з низьким рівнем добробуту домогосподарств доступні лише найпростіші, фрагментарні, найменш витратні соціально-економічні перетворення, тобто відбувається гальмування структурних, технологічних, інституційних змін. Передумовою поновлення системних інновацій є досягнення певного граничного значення рівня добробуту домогосподарств, що відкриває для макроекономічної системи більш широке коло соціально-економічних альтернатив і дозволяє формувати умови вибору національної стратегії розвитку. 7. Важливим фактором монетарної рівноваги є довіра домогосподарств до національної грошової одиниці. В Україні збільшення рівня монетизації домогосподарств на базі підвищення їхньої довіри до гривні приводить до низки позитивних процесів: зміна структури грошової маси (зменшення частки М0); реструктуризація споживчого попиту шляхом його переорієнтування з продовольчих товарів на непродовольчі, що активізує механізм акселератора; збільшення заощаджень у формі депозитів у комерційних банках, що посилює дію грошового мультиплікатора. 8. Країнам з перехідною економікою необхідно виявити та використовувати внутрішні передумови і фактори економічного зростання, дія яких у зрілих ринкових економіках вже обмежена, але які ще мають значний потенціал в рамках ринкової системи, що формується. У зв’язку з цим потужним резервом для розширення внутрішнього споживчого попиту і, відповідно, економічного зростання є гармонізація розподілу доходів домогосподарств, що дозволить сформувати акордний попит, тобто обумовить більш широку палітру споживчих кошиків та ринкових імпульсів щодо пропозиції товарів і послуг. 9. Домогосподарства являють собою ту інваріанту господарської системи, що відповідає за безперервність відтворювальних процесів на сімейному та індивідуальному рівні, забезпечуючи пропозицію праці, попит на товари і послуги, а також попит і пропозицію на ринку фінансових активів. Загальна інституційна незбалансованість перехідної системи закономірно обмежує здатність домогосподарств до довгострокової економічної поведінки, породжує стрибки переваг і очікувань, що порушують макроекономічні пропорції. Незавершеність процеса формування статусу домогосподарств породжує ефект випереджаючих споживчих очікувань, який знаходить прояв у споживчому і кредитному бумі, що деформує споживчу поведінку та порушує макроекономічну і монетарну рівновагу. |
