Анотація до роботи:

Головащенко О. С. Соціальна та правова держава: питання співвідношення. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01 – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових учень. – Національна юридична академія України імені Ярослава Мудрого. – Харків, 2008.

Дисертація присвячена загальнотеоретичному дослідженню проблеми співвідношення соціальної і правової держави, умов та принципів їх поєднання в межах єдиної концепції державно-правового будівництва, взаємозв'язок та взаємодія з громадянським суспільством. У роботі розглянуто поняття й ознаки правової і соціальної держави, проаналізовано зміст моделей соціальної держави, визначено систему факторів, що обумовлюють специфіку формування соціальної правової державності у різних країнах світу.

У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у встановленні загальнотеоретичних закономірностей співвідношення соціальної і правової держави, принципів їх поєднання у практиці сучасного державотворення, можливих моделей та напрямків подальшого розвитку.

Головними науковими і практичними результатами роботи є такі висновки:

1. Складність із визначенням правової держави обумовлена багатоаспектністю цього явища. Крім того, процес її розбудови не може бути остаточно завершеним, оскільки з розвитком громадянського суспільства змінюються і вимоги до її змісту, внаслідок чого відбувається розширення кількості ознак, оновлення їх змісту. Правова держава може бути визначена як особливий стан організації державної влади у громадянському суспільстві, який виникає за умов досягнення в ньому високого рівня правової культури його членів і передбачає реалізацію державою свого функціонального призначення на засадах верховенства права, поділу влади, визнання і реалізації прав і свобод людини і громадянина, а також взаємної відповідальності держави та особи.

2. Виділення ознак правової держави, що конкретизують її зміст, дозволяє, з одного боку, ідентифікувати конкретну державу як правову або не правову, а з другого – визначити напрямки, відповідно до яких має бути трансформоване політико-правове життя на шляху розбудови правової держави. Серед ознак правової держави слід розрізняти ціннісні (наприклад, верховенство права, визнання і реальне забезпечення прав і свобод людини) та інституціональні (поділ влади, верховенство правового закону тощо) ознаки. Відповідно перші мають визначати мету і напрямки трансформації держави, а другі втілювати перевірені світовою практикою механізми повноцінної реалізації перших.

3. Громадянське суспільство є первинним стосовно правової держави, оскільки її виникнення і подальший розвиток обумовлені його потребами. У свою чергу правова держава також впливає на громадянське суспільство. Як наслідок їх взаємозв'язок є двостороннім. Повноцінна взаємодія громадянського суспільства з державою можлива лише за умов, коли остання існує у формі правової, оскільки ефективність його розвитку залежить від належного ступеня захищеності індивідуальної та суспільної сфер життя від надмірної регламентації з боку держави та її органів. Таким чином, удосконалення правової державності є вирішальним фактором модернізації громадянського суспільства.

4. Соціальною є держава, яка активно реалізує широкомасштабну соціальну політику, сприяє здійсненню комплексу соціально-економічних, екологічних та культурних прав людини і громадянина в обсягах, що дозволяють втілити в життя конституційне визнання людини найвищою соціальною цінністю в суспільстві.

5. Важливим фактором розбудови соціальної держави є стан розвитку громадянського суспільства, який визначає напрямки еволюції правової держави, обумовлюючи її перехід від ліберальної до соціальної моделі. Втім, сам факт існування громадянського суспільства не свідчить автоматично про утвердження соціальної державності, оскільки утвердження його інститутів не передбачає обов’язкового проведення широкомасштабної соціальної політики.

6. Враховуючи складність розбудови соціальної держави в умовах суспільства, яке перебуває на етапі утвердження правової державності і становлення громадянського суспільства, виправданим є запровадження поняття "соціально орієнтована держава", яке характеризує державу, що не набула усіх ознак соціальної держави, проте реально прагне до її розбудови.

7. Складність визначення чітких формальних меж категорії "достатній життєвий рівень" доводить, що орієнтація соціальної держави лише на забезпечення матеріального добробуту людей може призвести до обмеження її змісту виключно системою заходів з перерозподілу суспільного продукту. Насправді вона є більш змістовним явищем, а тому ефективна взаємодія соціальної держави і ринкової економіки в умовах правової держави можлива за умови, коли соціальна держава сприятиме формуванню відповідальної за забезпечення свого добробуту особи, для якої вона створює необхідні умови/можливості, і вже в такому контексті бере на себе обов’язок піклуватися про забезпечення соціальної справедливості, добробуту своїх громадян, їх соціальний захист.

8. У найбільш загальному значенні поняття "соціальна держава" і "держава добробуту" можна розглядати як тотожні, що використовуються для визначення типу держави, орієнтованого на утвердження соціальної демократії. Разом з тим поняття "соціальна держава" може вживатися у вузькому значенні, тобто як один із різновидів «держави добробуту».

9. Неоднорідність моделей соціальної держави обумовлена тим, що на її формування впливає рівень економічного розвитку, стан розробленості соціального законодавства, ступінь розвиненості громадянського суспільства, національні традиції тощо. Їх специфічне поєднання обумовлює існування різних варіантів соціальної політики і відповідно – моделей соціальної держави. Отже, своєрідність моделей соціальної держави визначається мінливістю соціальної політики, напрямки і зміст якої визначаються завданнями, що постають перед громадянським суспільством на конкретному етапі його розвитку.

10. Соціальна держава є наступним історичним етапом у процесі розвитку правової держави, її якісною характеристикою, оскільки, по-перше, втілення ознак правової держави є міцним фундаментом для нормативного закріплення і реалізації положень соціальної держави, а, по-друге, історично в Європі виникнення і подальший розвиток соціальної держави відбувався виключно на основі розвиненої правової державності.

11. Ліберальна і соціальна складові лише на певному етапі розвитку під впливом вимог громадянського суспільства починають доповнювати одна одну в концепції правової держави, забезпечуючи оптимальну модель розвитку суспільства, що доводить мінливість співвідношення соціальних та ліберальних засад у практиці розбудови правової державності.

12. Порівняння соціальної та правової держави доводить, що кожна з цих моделей являє собою своєрідний механізм упорядкування суспільних інтересів. Якщо головною метою правової держави є упорядкування суспільних відносин на засадах утвердження принципів непорушності прав і свобод людини, верховенства права та поділу влади, незалежності правосуддя, то соціальна держава намагається досягти аналогічної мети за допомогою соціальної політики, що спирається на соціальне законодавство. Саме завдяки єдності їх мети і використання правових засобів її досягнення відбувається їх узгодження в рамках єдиної концепції державно-правового розвитку.

13. Конкретизація змісту принципу соціальної держави відбувається на рівні соціального права, у якому отримують нормативне закріплення її ключові вимоги та одночасно закладаються механізми їх реалізації. Соціальне право у правовій державі, виступаючи необхідною передумовою діяльності державних і громадських організацій, фізичних осіб у сфері соціального захисту, утворює ту ланку, за допомогою якої досягається узгодження і взаємодія між правовою і соціальною державою, між соціальною державою і ринковою економікою.

14. Спроби визнати діяльність соціальної держави "неправовою" є необґрунтованими, оскільки вона здійснюється на підставі соціального права. Неправовою така діяльність може бути визнана лише за умови визнання неправовим соціального законодавства, для чого немає жодних підстав. Насправді діяльність соціальної держави є не чим іншим, як засобом відбиття права. Таке бачення її сутності випливає насамперед з принципу справедливості, що становить основу права.

15. Сучасні цивілізовані країни на рівні конституційної моделі фактично об’єднують принципи демократичної, соціальної і правової держави в межах єдиної концепції державно-правового будівництва. Існування такої триєдиної моделі обумовлене оптимальним для громадянського суспільства взаємодоповненням, взаємодією вказаних конституційних принципів, що є запорукою ефективного функціонування держави.

Публікації автора:

1. Головащенко О. С. Утвердження соціальних прав як передумова становлення соціальної держави / О. С. Головащенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України / гол. ред. Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2005. – Вип. 10. – С. 145-154.

2. Головащенко О. С. Співвідношення соціального й ліберального начал в концепції правової держави / О. С. Головащенко // Проблеми законності : респ. міжвідом. наук. зб. / відп. ред. В. Я. Тацій. – Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, 2006. – Вип. 82. – С. 10-16.

3. Головащенко О. С. До питання про систему ознак правової держави / О. С. Головащенко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – Х. : ХНУВС, 2006. – Вип. 33. – С. 44-50.

4. Головащенко О. С. Громадянське суспільство і правова держава: проблема співвідношення / О. С. Головащенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України / гол. ред. Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2007. – Вип. 13. – С. 118-126.

5. Головащенко О. С. Соціальна правова держава в умовах європейської інтеграції / О. С. Головащенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України / гол. ред. Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2007. – Вип. 14. – С. 167-173.

6. Головащенко О. С. Соціальна й правова спрямованість держави за Конституцією Пилипа Орлика 1710 р. / О. С. Головащенко // Державне будівництво та місцеве самоврядування : зб. наук. праць НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України / гол. ред. Ю. П. Битяк. – Х. : Право, 2006. – Вип. 11. – С. 234-235.

7. Головащенко О. С. Роль громадянського суспільства у становленні правової держави в умовах глобалізації / О. С. Головащенко // Проблеми глобалізації та геополітичний вектор розвитку України : зб. тез (за матеріалами ХІХ Харківських політологічних читань). – Х. : НЮАУ ім. Ярослава Мудрого, НДІ державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України, 2007. – С. 32-34.

8. Головащенко О. С. Соціальна і правова держави в умовах європейської інтеграції / О. С. Головащенко // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні : тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів. – Львів : ЛДУВС, 2007. – С. 44-46.