Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Теорія літератури


104. Мочернюк Наталія Дмитрівна. Сновидіння в поетиці романтизму: часо-просторова специфіка: дис... канд. філол. наук: 10.01.06 / Тернопільський національний педагогічний ун- т ім. Володимира Гнатюка. - Т., 2005.



Анотація до роботи:

Мочернюк Н.Д. Сновидіння в поетиці романтизму: часо-просторова специфіка. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.01.06 – теорія літератури. – Тернопільський державний педагогічний університет імені Володимира Гнатюка, Тернопіль, 2005.

Дисертація є системно-комплексним дослідженням функціональності сновидінь у поетиці романтизму на матеріалі різних національних літератур. У роботі простежено характерні тенденції відтворення ониричного світу у зв’язку з розглядом споріднених естетико-філософських питань про роль несвідомого у романтичній концепції мистецтва. Класифіковано сновидіння як структурні одиниці у творі. З’ясовано функціональні можливості сновидіння на різних ділянках часо-просторової організації твору (в сюжетному, авторському, соціально-історичному хронотопах).

У дисертаційному дослідженні наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення проблеми функціональності сновидінь у поетиці романтизму, що виводить на встановлення естетико-філософської концепції сновидіння як вияву несвідомого, яка склалася в романтичному мистецтві.

У результаті проведеного дослідження встановлено, що активне використання сновидінь у поетиці романтизму зумовлене світоглядними парадигмами романтичної культури. Аналітичне зіставлення сновидінь, що їх створили письменники-романтики різних національних літератур, як взаємопов’язаних і взаємодоповнювальних у просторі міжлітературного процесу, дало змогу виокремити і дослідити значну кількість функцій і значень сновидіння, виявити закономірності та своєрідність кожного автора в підході до використання ониричного матеріалу.

Несвідома сфера людської особистості прямо співвідноситься з ониричним світом, відіграючи важливу роль у романтичній поетиці: завдяки введенню несвідомого значно розширюється внутрішньо-психологічний хронотоп, активізуються ланки зовнішнього авантюрного хронотопу, пов’язані з уведенням елементів ірраціонального, містичного, таємного. Теоретичне осмислення проблеми несвідомого, що базувалося передусім на досвіді психології та філософії, довело необхідність розмежування термінів «підсвідоме» і «несвідоме» та засвідчило виразні акценти на останньому з них у мистецтві романтизму, а в підсумку було з’ясовано специфіку романтичного хронотопу. Поруч із теоретичним вивченням проблеми несвідомого, розкрито особливості виявів несвідомого (сновидіння, творчий процес і праця уяви, сприйняття і творення музики, душевна хвороба) на художньому матеріалі роману Е.Т.А.Гофмана «Життєва філософія кота Мура» та фрагментарно у романі «Еліксири диявола».

Виокремлено і проаналізовано способи художнього опрацювання сновидінь як елемента структури твору. Випадки використання сновидінь згруповано в такі типи: 1) змалювання власне сновидіння (зображення-показ сновидіння, оповідь/розповідь про сновидіння); 2) зображення перехідного стану сон/ява; 3) застосування поетики сну у змалюванні яви.

Зафіксовано, що в літературі романтизму наявні майже всі з можливих способів викладу сновидіння, а також проглядаються паростки застосування поетики сну у змалюванні явного, що стане згодом набутком літератури ХХ ст. Твори Е.Т.А.Гофмана, на прикладах яких проаналізовано особливості викладу сновидінь в епічних жанрах літератури, демонструють антиміметичність і дидактичну спрямованість сновидінь, «голосні» позиції авторів в ониричних текстах. Відзначено, що в епоху романтизму вже зроблено спроби пошуку форм викладу сновидіння, які дають змогу відтворити невимушеність плину сновидних подій, як у справжніх снах, безпосередньо зазирнути в рух свідомості особистості, уникнувши авторитаризму оповідача. Виявлено, що експерименти зі сновидінням у формальній царині відчутні не лише в епіці, а й в інших родах літератури.

Дослідження поетики конкретних літературних снів у контексті ониричної поетики і поетики романтизму взагалі, хід якого виробився на основі схем для теоретичного вивчення проблеми художнього часо-простору і для практичного застосування в літературознавстві, аналіз ролі кожного окремого сновидіння в композиційній системі, у стильовій манері автора та у світлі його філософсько-естетичних поглядів дали підстави для систематизації функцій сновидінь щодо сюжетного, авторського, соціально-історичного хронотопів в окремі блоки. Здійснене дослідження довело важливість реалізації сновидіння на всіх ланках часо-просторової організації на прикладах обраного художнього матеріалу. Через вивчення реалізації ониричних картин у сюжетному хронотопі, ґрунтом для якого стало сновидіння Гайнріха фон Офтердінґена з однойменного роману Новаліса, виявлено поліфункціональність сновидіння на ідейно-композиційному рівні з урахуванням взаємодії з усією структурою твору. Інтерпретація сновидінь в проекції на авторський хронотоп, здійснена на прикладі творів А.Міцкевича, посприяла з’ясуванню релігійно-етичних засад письменника, розкриттю драми його внутрішнього життя та основ художнього мислення. Функції сновидінь, найбільш своєрідні в соціально-історичному хронотопі, узагальнено на матеріалі поеми Г.Гайне «Німеччина. Зимова казка» та поеми Т.Шевченка «Сон» («У всякого своя доля»), порівняльне зіставлення яких виявило багато спільного. Доведено, що специфіка функціональності сновидінь у цих творах зумовлена поєднанням художніх засобів і романтизму, і реалізму.

У Додатках виявлено і проаналізовано різноманітні поетичні інтерпретації нічної тематики на художньому матеріалі німецької, англійської, чеської, польської літератур, що, як доведено, безпосередньо кореспондуються з інтересами романтиків до сновидіння.

Функціональність сновидінь у поетиці романтизму, як і в поетиці інших літературних напрямів, – невичерпна тема для досліджень. Виявлення символічної специфіки ониричних картин у літературі, з’ясування складної взаємодії спадковості та оновлення традицій у застосуванні сновидінь у поступі літературних напрямів та у міжлітературному процесі, вивчення сновидінь із позицій структуральної наратології – усе це ще потребує значної уваги літературознавства. Окрім того, запропонована в дисертації методологія, що базується на фундаменті схем для теоретичного вивчення проблеми художнього часо-простору та для практичного застосування під час аналізу творів, може знадобитись під час розгляду інших художніх явищ.

Публікації автора:

1. Випасняк Н. Функціональність сновидінь у поемі Г.Гайне «Німеччина. Зимова казка» // Романтизм у культурній ґенезі: Матеріали міжнар. наук. конференції «Німецький романтизм і європейська культура ХХ ст.» – Дрогобич, 1998. – С.88-94.

2. Випасняк Н. Поема «Сон» Тараса Шевченка в контексті літератури романтизму: проблема функціональності сновидінь // Українська філологія: школи, постаті, проблеми: Зб. наук. праць Міжнародної наук. конференції, присвяченої 150-річчю від дня заснування кафедри української словесності у Львівському університеті. – Львів, 1999. – Ч.1. – С.431-436.

3. Випасняк Н. Сновидіння як компенсаційна форма відбиття відчуженої дійсності (на матеріалі поеми Г.Гайне «Німеччина. Зимова казка») // Сервантес і проблеми розвитку європейської прози: Зб. наук. праць. Серія «Проблеми світової літератури». – Львів, 2000. – Вип.1. – С.156-161.

4. Випасняк Н. Роль гротеску в поетиці сновидіння епохи романтизму (на прикладі новели Л.Тіка «Життя переливається через вінця») // Вісник Львівського університету. Серія філологічна. 2000. – Вип.28. – С.389-393.

5. Випасняк Н. Сновидіння як структурний елемент у поетичній творчості Адама Міцкевича (на прикладі вірша «Снилася зима») // Проблеми слов’янознавста: Зб. наук. праць. – Львів, 2000. – Вип.51. – С.297-300.

6. Мочернюк Н. Свій/чужий простір як реалізація особистості поета (на прикладі твору «Дзяди» ч.3 А.Міцкевича) // Іноземна філологія. – 2003. – Вип.114. – С.100-107.

7. Мочернюк Н. Особливості художнього викладу сновидінь у поетиці романтизму (на прикладі творів Е.Т.А.Гофмана) // Питання літературознавства. – Чернівці. – 2004. – Вип.11(68). – С.159-165.

8. Мочернюк Н. Образ ночі в поетичній творчості К.Г.Махи та А.Міцкевича // Проблеми славістики. –Луцьк: ВДУ, 2004. – Вип.3-4. – С.336-342.