Муравенко Наталія Юріївна. Смисл та вираз як проблема філософії, логіки та методології науки : Дис... канд. наук: 09.00.02 - 2008.
Анотація до роботи:
Муравенко Н.Ю. Смисл та вираз як проблема філософії, логіки та методології науки. – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філософських наук за спеціальністю 09.00.02. – діалектика і методологія пізнання. Одеський національний університет імені І.І.Мечникова, Одеса, 2008.
Дисертацію присвячено актуальній проблемі філософії ХХ століття – проблемі смислу, а саме аналізу взаємозв'язку таких категоріальних утворень як смисл, значення та вираз в процесі становлення логіко-філософської та філософсько-методологічної думки ХХ століття. В ході дослідження першочергова увага надається уточненню ролі мови в науковому мисленні і формуванні наукового знання, а також виявленню специфіки онтологічного статусу таких ідеальних утворень як об'єктивно-логічні змісти (смисли) наукового знання. Можливість визначити специфічність онтологічного статусу ідеально-об'єктивних утворень взагалі, і смислу зокрема, виникає завдяки використанню генетичного методу їх аналізу. Саме через встановлення та розгорнуте представлення механізму утворення смислу ми можемо встановити його онтологічний статус. Найважливішими „інструментами” утворення смислу встановлено акти свідомості трансцендентального суб'єкту (Е.Гуссерль), мовний вираз (Е.Гуссерль, Л.Вітгенштейн, К.Поппер) та певна соціально-мовна практика (Л.Вітгенштейн). Таким чином, суб'єкту, що пізнає, надається найактивніша роль в процесі пізнання на відміну від попередньої незначної ролі безучасного транслятора (Б.Больцано, Г.Фреге, Е.Гуссерль раннього періоду). Суб'єкт виявляється принципово неусуненим з процесу пізнання, по-перше, через його безпосередню включеність до процесу здійснення смислу, і по-друге, оскільки без його участі не може існувати таке соціальне явище як мова. Мова ж, як ми показали, відіграє головну роль саме в процесі формування смислу, а не лише під час комунікації.
Висновки підбивають підсумки дисертаційного дослідження, спрямованого на розв'язання поставленного наукового завдання. Отримані наступні результати:
Вказано і обґрунтовано, що вирішення проблеми смислу, значення та виразу в логіко-філософській думці на межі ХІХ-ХХ століть безпосередньо пов'язане з вирішенням проблеми обґрунтування логіки. В свою чергу можливість обґрунтування логіки як точної науки залежить від вирішення питання про онтологічний статус ідеальних утворень (логічних та теоретичних істин).
В філософській логіці визначились два протилежні варіанти вирішення цього питання: психологізм та антипсихологізм. Для обґрунтування логіки як точної науки важливою є теза антипсихологізму про розрізнення суб'єктивного процесу пізнання та його об'єктивного змісту. Саме цей об'єктивний зміст (наукові істини) і складає сферу автономних об'єктивно-ідеальних утворень. В дисертації доведена важливість посилання на спосіб виявлення об'єктивно-ідеальних утворень як таких та продемонстровано використання генетичного методу для розв'язання даного питання. Генетичний метод саме через демонстрацію способу виникнення об'єктивно-ідеальних утворень дозволяє уточнити їх онтологічний статус.
В свою чергу це питання може бути розв’язане через уточнення онтологічного статусу смислу, оскільки саме з ним ми стикаємось під час пізнання, а смисл безперечно є ідеально-об'єктивим утворенням: а) ідеальним, оскільки він не може бути пізнаним за допомогою чуттєвих органів; б) об’єктивним, оскільки той самий смисл може бути наявним та зрозумілим для багатьох суб’єктів.
Встановлено, що на початковому етапі свого розвитку вирішення питання про онтологічний статус смислу не було пов'язане з проблемою виразу (мови).
Генетичний метод, використаний в дисертаційній роботі, робить очевидним факт, що вирішення проблеми онтології смислу можливе лише через розглядання ролі мови в пізнанні. Аналіз концепцій Е.Гуссерля, Л.Вітгенштейна, К.Поппера яскраво демонструють цей факт.
Визначена роль мови для вирішення питання онтології смислу доводить, що роль суб'єкту в процесі смислоутворення є значущою та не усуненою. Встановлені дві головні причини зростання ролі суб'єкту: 1) основним механізмом смислоутворення є його втіленість в мові. Мова ж (вираз) – соціальне утворення, яке не може існувати без участі суб'єкту; 2) обґрунтована необхідність безпосередньої активної участі суб'єкту для „виникнення” смислу. Це можуть бути акти свідомості трансцендентального суб'єкту (Е.Гуссерль) або ж включеність до „мовної гри” соціального суб'єкту (Л.Вітгенштейн).
Встановлено, що проблема „психологізму-антипсихологізму” продовжувала бути актуальною протягом всього ХХ ст. Цієї проблеми обов’язково торкалися при вирішенні питання онтологічного статусу ідеальних утворень взагалі, і смислу зокрема, адже процес смислоутворення передбачає активну участь суб'єкту. Яскравими прикладами актуальності дано ї проблеми є:
Феноменологія Е.Гуссерля. Вона займає певне серединне положення між психологізмом та антипсихологізмом з нахилом до антипсихологізму.
Аналітична концепція Л.Вітгенштейна. В період „Трактату” Л.Вітгенштейн безперечно займає позицію антипсихологізму, але навіть в пізньому період пізнього періоду його творчості можна знайти антипсихологічні мотиви: смисл є інтерсуб'єктивним в сенсі інтерсуб'єктивної комунікації, що має ознаки конвенційності. Однак остання має певні трансцендентальні передумови, а значить - позбавлена суб’єктивного свавілля.
Концепція „третього світу” К.Поппера. Сама ця концепція створювалась як подолання все ще досить вагомих психологістських тенденцій.
8. Наукова новизна отриманих результатів полягає в авторській реконструкції процесу еволюції логіко-філософської думки ХХ ст. крізь призму виникнення та становлення проблеми смислу (значення), його виразу та онтологічного статусу. Використання генетичного методу дозволило вирішити принципове питання загальної можливості уточнення онтологічного статусу ідеальних утворень.
Публікації автора:
Основні положення дисертації висвітлені в наступних публікаціях:
Муравенко Н.Ю. Геометрические идеальности как вид идеальных предметностей в феноменологии Э.Гуссерля // Перспективи. Науковий журнал. – Серія: філософія, історія, соціологія, політологія. - №4 (24). – Одеса, 2003. – С.75-84.
Муравенко Н.Ю. Концепции значения Э.Гуссерля и Л.Витгенштейна (к проблеме смыслообразования в аналитической философии и феноменологии) // Грані. Науково-теоретичний і громадсько-політичний фльманах. – №.4 (36). – Дніпропетровськ, 2004. – С.73-78.
Муравенко Н.Ю. Язык и идеальная предметность смыслов в феноменологии Э.Гуссерля // Докса. Збірник наукових праць з філософії та філології. Вип.6. Мова, текст, культура. – Одеса: ОНУ ім. І.І.Мечникова, 2004. – С. 115 - 124.
