Словесний образ-символ визначається у дисертації як імплікативний, макроконтекстуальний, динамічний словесний образ, для якого характерна розщепленість референції та рівноправність вихідного значення і похідного референційного смислу. Він інкорпорує образність та знаковість, які домінують у ньому залежно від характеру інформації, що передається. Образність словесного образу-символу базується на семантичному переносі – транспозиції, яка виступає тут процесом породження, генерування нових референційних смислів за умови повного збереження самозначущості первинних значень. У межах семіотичного підходу словесний образ-символ тлумачиться як метазнак, у якому представлена єдність смислу, внутрішньої форми та мовного позначення. У ньому виокремлюються рівні значення, що відображають порядок передачі ним певної інформації. На першому, денотативному рівні значення словесний образ-символ передає фактологічну інформацію, на другому, конотативному рівні – додаткові, підтекстові співзначення, на третьому, концептуальному рівні – символічний зміст, що пов'язується з концептом вірша. Якщо в метафорах та метоніміях відбувається перехрещення та включення значень семантичних складників, у словесних образах-символах має місце їх складання-суміщення. На відміну від інших словесних образів, такі образи об’єктивують у текстах значущі ідеї. Для них характерні безкінечність семіозису та поліінтерпретативність, що є результатом комплексності їхнього змісту. На основі різних типів опредметнених знань у роботі виокремлюються традиційні, переосмислені та індивідуальні словесні образи-символи. Традиційні об'єктивують усталені символічні значення, переосмислені – своєрідно переломлені традиційні уявлення, індивідуальні словесні образи-символи характеризуються новизною на вербальному та концептуальному рівнях. В аспекті вихідного значення словесні образи-символи класифікуються у дисертації на предметні та непредметні з подальшою їх диференціацією на біоморфні, антропоморфні, артефактуальні, предметно-просторові; часові, просторові, духовнокультурні, атрибутивні, субстанціональні, феноменологічні, процесуальні. За характером семантичної транспозиції у текстах американської поезії ХХ століття виділяються метафоричні, метонімічні та конвенційні словесні образи-символи. Їх підґрунтя становлять аналогія, асоціація та конвенційний зв'язок. З огляду на похідний референційний смисл у роботі вирізняються морально-етичні, теософські та емоційні словесні образи-символи. На основі кількісного аналізу словесних образів-символів у дисертації простежено закономірності щодо їхнього використання американськими поетами ХХ століття. У зазначених поетичних текстах такі словесні образи об’єктивують, насамперед, теософські концепти, тобто американська поезія минулого століття має філософське спрямування. Найширшого застосування дістали біоморфні та предметно-просторові словесні образи-символи, тоді як найменш задіяними є процесуальні словесні образи-символи. Під час дослідження встановлено також тенденції до визначання словесними образами-символами національної та жанрової специфіки американської поезії ХХ століття, кожен літературно-стильовий напрям якої характеризується домінуванням тих чи інших типів та видів цих словесних образів. Якщо для поетів-традиціоналістів закономірним є використання традиційних словесних образів-символів, у символізмі та постсимволізмі превалюють, відповідно, індивідуальні та переосмислені словесні образи-символи. Основними лінгвокогнітивними операціями формування словесних образів-символів у американських поетичних текстах ХХ століття виступають субститутивне та наративне мапування. Такі словесні образи можуть входити до складу інших словесних образів, надаючи їм символічного характеру. Важливу роль у актуалізації символічного значення в поетичних текстах відіграють комунікативні сигнали, які виступають засобами особливої організації вірша з метою висунення на перший план символічного смислу в ньому. Словесні образи-символи виконують у текстах американської поезії ХХ століття репрезентативну, текстотвірну, комунікативно-прагматичну та когнітивну функції. Окрім іконічності, в процесі творення словесних образів-символів у поетичних текстах задіяні також принципи індексальності та довільності. Індексальність лежить в основі формування метонімічних словесних образів-символів. Довільність полягає в активізації фонових, енциклопедичних знань читача, коли словесний образ-символ пов'язується з певними біблійними чи міфологічними сюжетами, творами світової літератури, історичними подіями. Перспективи подальшого дослідження вбачаються у вивченні окремих типів словесних образів-символів з метою виявлення в них загальнолюдської основи, національної та індивідуально-авторської специфіки; розкритті словесних образів-символів різних поетичних напрямів, зокрема, символізму та постсимволізму; аналізі символічних систем окремих авторів. |