Численні сіверськодонецькі пам’ятки скіфської доби здавна привертали увагу вчених. Проте, в останні півстоліття їм не було присвячено жодної узагальнюючої праці. Метою дослідження була характеристика сіверськодонецької групи скіфської доби на сучасному рівні знань. Картографування пам’яток та аналіз джерельної бази дозволили виявити динаміку заселення регіону. Розгляд поселенських структур надав можливість зробити повну характеристику захисних споруд, житлових споруд та культових комплексів. Поховальний обряд протягом всього скіфського часу характеризується підкурганними похованнями у ґрунтових ямах чи склепах стовпової конструкції. Домінує тілопокладення головою у південний сектор. Основні елементи матеріальної культури майже повністю аналогічні знахідкам у синхронних пам’ятках Дніпро-Донецького Лісостепу. Їхня еволюція відображає єдині для Північного Причорномор’я тенденції. Але, якщо аналізувати весь речовий комплекс V - ІV ст. до н. е., то він виглядає досить своєрідним. Результати кореляційного аналізу типів чисельного поховального інвентарю дозволили виділити 5 періодів еволюції матеріальної культури. Населення сіверськодонецького Лісостепу скіфської доби не є автохтонним, а залюднює цей регіон наприкінці VІІ - початку VІ ст. до н. е. Основні характеристики пам’яток вказують на те, що вихідними районами міграції могли бути басейн Ворскли та Правобережний Лісостеп. Була здійснена спроба виокремити території окремих споріднених племен Дніпро – Донського Лісостепу. Виділення автором шпильок у якості етнографічного індикатора після обробки всього масиву даних дало змогу окреслити ареали трьох племен. Результати дослідження дали можливість вважати, що за сіверськодонецькою групою пам’яток стоїть окреме плем’я. Його територія обмежувалася лісостеповою частиною сіверськодонецького Правобережжя. Можливо, це було плем’я меланхленів, яких згадував Геродот. Отже, цю групу пам’яток не можна об’єднувати з посульською. Не протирічять розділенню “посульсько-донецької культури” на дві окремі групи пам’яток й інші археологічні характеристики. У етнокультурнії історії виділено 3 основні періоди. На ці три хронологічні відрізки припадає 5 фаз розвитку матеріальної культури, які є відображенням певних змін у житті місцевого населення. Значна бойова міць місцевого населення була своєрідним стримуючим фактором для степовиків. Зникнення пам’яток на початку III ст. до н. е. було відображенням єдиного для Північного Причорномор’я процессу, причини якого досі є дискусійним питанням. У результаті здійсненої роботи вдалося отримати повну і системну характеристику сіверськодонецького населення скіфської доби. Це доповнює знання щодо етнокультурної історії давнього населення Лівобережної Лісостепової України у ранньому залізному віці. |