1. Установлено, що з позиції теоретичних і практичних критеріїв під процесом відродження сільського господарства правомірно розуміти формування такої системи ведення виробництва, функціонування якої здійснюватиметься на рівні розвинутих в економічному і соціальному відношенні країн світу і сприятиме узгодженій і плідній сукупній дії держави, товаровиробників, науки, освіти, економічних і духовних чинників з метою першочергового виявлення і підсилення секторів економіки з високими порівняльними перевагами, а тих, які гальмують розвиток, – усунення або обмеження їхнього негативного впливу. 2. Дослідження підтверджують наявність процесу руйнування ресурсного потенціалу сільського господарства: скорочуються посівні площі сільськогосподарських культур, зменшується поголів’я худоби і птиці, абсолютна чисельність сільського населення, знижується коефіцієнт народжуваності; погіршується структура трудових ресурсів, основних сільськогосподарських фондів, парків тракторів і машин, а також рівень освіти. 3. Встановлено, що у виробничо-економічних процесах в останні роки спостерігаються окремі паростки відродження сільського господарства. Зокрема започатковані тенденції зростання: виробництва валової продукції сільського господарства на 100 га сільськогосподарських угідь (2000 р. – 347 тис. грн., 2006 р. – 391 тис. грн.), виручки від реалізації продукції сільського господарства (2000 р. – 22 млн. грн., 2006 р. – 39 млн. грн.). Важливим є те, що при цьому знижується повна собівартість продукції сільського господарства (1995 р. – 74 млн. грн., 2006 р. – 46 млн. грн.). У даній ситуації доцільною є державна підтримка, яка сприятиме досягненню рівня економічного та соціального розвитку кінця 80-х років ХХ століття. Потрібно відновити роботу сільських дитячих садків і ясел, підвищити якість сільської шкільної освіти, активізувати будівництво житла на селі з виділенням для нього пільгових кредитів. 4. Очевидно, що нарізними вимогами щодо відродження сільського господарства України є розв’язання двох взаємопов’язаних завдань: забезпечити пристосування виробництва до потреб споживачів внутрішнього та зовнішнього ринків; сформувати організаційний, економічний і соціальний механізми на зразок Спільної аграрної політики ЄС і врахувати при цьому багатоукладність українського села. 5. З’ясовано, що відродження сільського господарства має відбуватись не просто заміною старих та віджилих складових елементів новими економічними й соціальними відносинами, а їх змаганням на основі інноваційних та трансформаційних перетворень, що забезпечить досягнення вищого техніко-технологічного рівня виробництва, ніж спостерігався дотепер, активне зростання матеріального достатку сільського населення. 6. Доведено, що відродження сільського господарства має здійснюватись на основі поєднання в єдиному комплексі життєдіяльності міста й села, узгодженого їх економічного та соціального піднесення, використання трудових ресурсів міста й села на засадах розвитку спільних форм організації виробництва безпечних продуктів харчування, охорони навколишнього середовища та культурних заходів. 7. Слід відзначити, що обсяг виробництва валової продукції сільського господарства залежить від конкретних факторів: вартості основних фондів, витрат праці, кількості поголів’я худоби. Побудована модель показує, що при збільшенні основних фондів на 100 грн. та за умови, коли решта змінних (витрати праці та поголів’я худоби) залишаються незмінними, відбудеться приріст валової продукції з 1 га сільськогосподарських угідь на 3 грн. Збільшення витрат праці на 100 грн. дозволить збільшити виробництво валової продукції на 1 га сільськогосподарських угідь на 114 грн. Збільшення кількості поголів’я на 1 умовну голову дозволить підвищити виробництво валової продукції на 787,40 грн. на 1 га сільськогосподарських угідь. Отримані результати дають можливість прогнозувати обсяги валової продукції. З вище зазначеного випливає, що за соціально-економічних умов розвитку продуктивних сил і виробничих відносин, які склалися в агровиробництві в досліджуваному регіоні, домінуюча роль має належати тваринництву. Отже, для відродження сільського господарства в передгірній та гірській зонах Карпат необхідно найбільшу увагу приділяти тваринництву. 8. Обґрунтовано заходи стимулювання відродження сільського господарства як на загальнодержавному, так і на регіональному рівні через пріоритетне кредитування села та спеціальну кредитну підтримку господарств; створення системи інформаційної та консультаційної підтримки діяльності новостворених господарств; ширше застосування прискорених методів нарахування амортизації, що дасть можливість збільшити інвестиційні ресурси; активніше запровадження такого фінансового інструменту як лізинг; зниження трудомісткості продукції за рахунок впровадження новітніх технологій; формування ефективної системи сервісного та інфраструктурного обслуговування сільських товаровиробників; налагодження розвиненої сфери закупівлі продукції; створення необхідних потужностей для первинної і глибокої переробки продукції; підвищення ефективності використання низькосортної і неліквідної деревини і різних лісових відходів; підвищення самостійності господарств у розпорядженні своєю продукцією; державна підтримка експортно-імпортних операцій. 9. Підтверджено, що рівень оплати праці сільськогосподарських працівників не забезпечує відтворення робочої сили. Оплата праці в сільському господарстві є найнижчою серед інших галузей економіки. Трудові ресурси мають тенденцію до скорочення і погіршення якості, що негативно впливає на сільськогосподарське виробництво. Щоб залучити робочу силу в сільське господарство, необхідно повернутися до вирощування трудомістких, але економічно вигідних видів агрокультур, зокрема льону-довгунця, а також створювати сільськогосподарськими підприємствами, фермерськими та особистими підсобними господарствами кооперативи з переробки, зберігання та збуту продукції, матеріально-технічного і технологічного обслуговування виробництва. 10. Доведено, що важливою складовою відродження сільського господарства є розбудова кооперативного руху на селі, який забезпечить не тільки контроль за рухом створеної агрогосподарствами продукції та отримання від цього відповідного доходу, але й постачання необхідних ресурсів. 11. Підтверджено, що однією з умов відродження села є відповідне правове забезпечення. Для посилення дієвості аграрного законодавства та усунення недоліків доцільно розробити і затвердити правові основи, які б сприяли отриманню рівновеликих з іншими галузями та сферами економіки прибутків підприємств аграрного сектора на вкладений капітал, вирівнюванню розмірів заробітної плати для працюючих в його галузях, розвитку сільських територій. |