У дисертаційній роботі наведено вирішення актуального наукового завдання, яке полягає в системному аналізі діючих механізмів державного управління електоральним процесом, визначенні переваг і вад їх функціонування та науковому обґрунтуванні шляхів їх вдосконалення у напряму забезпечення демократичних виборів. Отримані результати показують, що вихідна методологія виявилася ефективною, гіпотеза підтвердилася, поставлені завдання реалізовані і мета досягнута. На основі здійсненого дослідження сформульовано такі основі висновки та пропозиції. 1. У державотворчому процесі українського суспільства дієві механізми державного управління електоральним процесом є засобом гарантування реалізації прав громадян на участь їх в управлінні державою. Електоральний процес є формою оновлення влади на сучасному етапі та фундаментальним інститутом легітимації існуючої політичної системи й політичного режиму, виступає складовою соціальних технологій демократичного суспільства, що сприяє підвищенню ефективності державного управління й забезпеченню політичної безпеки держави. 2. Механізм державного управління електоральним процесом, як складна система державних органів з організації та проведення виборів, набору інструментів, використовуваних цими органами, сукупності відносин з суб’єктами виборчого процесу в демократичному суспільстві базується на засадах національного законодавства, орієнтуючись на міжнародні стандарти у цій сфері. Поняття «виборчий процес» в контексті державного управління – це послідовність подій, сукупність різних форм взаємодії та послідовних дій з висунення, агітації та голосування за суб’єктів політичної влади, персональний та структурний склад яких формується вираженням волі тієї частини населення, яка за законодавством вважається достатньою для визнання результатів виборів легітимними. Тобто це процес, в результаті якого здійснюється відновлення політичних інститутів, що забезпечує формування владних структур в ході реалізації виборчих демократичних процедур. Категоріальне насичення авторського підходу забезпечується завдяки вдосконаленню таких термінів, як «використання адміністративного ресурсу», «політичне фінансування». 3. Визначальний вплив на побудову системи управління електоральним процесом, засад взаємодії між органами цієї системи, меж і характеру їхніх повноважень має ступінь розвитку демократичних традицій, у тому числі – наявність досвіду проведення демократичних і чесних виборів. У більшості демократичних країн система органів з управління електоральним процесом є децентралізованою, між її складовими наявні зв’язки координації. В державах, які не мають розвинених демократичних традицій, система органів адміністрування виборів побудована за принципом ієрархії, між органами цієї системи існують чіткі субординаційні зв’язки; вищий орган адміністрування виборів наділяється широкими контрольними, організаційними і розпорядчими повноваженнями. У більшості нових членів ЄС функції такого органу виконує Центральна виборча комісія, яка має автономний статус і прямо не належить до виконавчої гілки влади. Практично в усіх державах ЄС на законодавчому рівні закріплено механізми, спрямовані на забезпечення незалежності, неупередженості та стабільності роботи виборчих комісій. Серед них: а) забезпечення представництва партій та інших суб’єктів виборчого процесу у складі виборчих комісій (цей механізм особливо поширений в країнах Східної Європи); б) забезпечення представництва суб’єктів виборчого процесу під час роботи виборчих комісій (цей механізм застосовується практично в усіх країнах); в) включення до складу виборчих комісій заступників членів комісій, які виконують повноваження членів комісій під час їхньої відсутності. Як правило, в країнах ЄС окружні, територіальні і дільничні виборчі комісії формуються представницькими органами самоврядування, а не вищим органом з управління електоральним процесом адміністрування виборів. Також у більшості держав-членів Європейського Союзу немає суттєвих відмінностей між структурою системи, яка забезпечує підготовку загальнодержавних виборів, та структурою системи, яка забезпечує проведення місцевих виборів. 4. Особливістю України можна вважати часту зміну виборчого законодавства. Проведення практично кожних чергових виборів народних депутатів України та Президента України регулюється іншим законодавчим актом. З одного боку, це ускладнює практику застосування закону під час виборчого процесу, з іншого – такі постійні зміни були викликані швидким суспільно-політичним розвитком українського суспільства, бурхливим проявом якого стали події кінця 2004 року. За останні роки додатковим фактором, що вплинув на еволюцію не лише законодавчого регулювання виборчих механізмів і процедур, а й власне виборчої системи, стали постійні намагання змінити конституційні засади стосунків між законодавчою та виконавчою владою у державі, змістити центр тяжіння у змішаній (президентсько-парламентській) формі державного правління в Україні, зафіксованій Конституцією 1996 року, у бік парламенту. Огляд виборчого законодавства, свідчить, що загалом законодавець вибрав правильний напрямок розвитку цієї галузі права в Україні. Однак відсутність системності призводить до помилок, які інколи можуть закінчуватися відмовою від загалом правильних норм та напрямків розробки. Тому в перспективі подібна несистемна робота парламенту над нормами виборчого права може сприяти погіршенню виборчого законодавства і відповідного погіршення якості виборчого процесу. 5. Складність впливу держави на діяльність ЗМІ під час електорального процесу обумовлюється, з одного боку, неоднозначністю самої сутності ЗМІ як комерційних підприємств та інститутів уособлення свободи слова, а з іншого – необхідністю забезпечення принципів правдивості, врівноваженості й неупередженості при висвітленні інформації щодо ходу виборчої кампанії, досягнення невтручання органів державної влади у виборчий процес, попередження використання протизаконних засобів тиску на ЗМІ. 6. Державне управління політичним фінансуванням спрямоване на: створення однакових умов для вільної та рівноправної політичної боротьби за владу; матеріальне забезпечення розмаїття діяльності політичних партій; сприяння ефективному виконанню ними своєї суспільної ролі; оздоровлення політичного життя. Чинна система законодавчого регулювання політичного фінансування в Україні забезпечує вирішення основних фінансових питань виборчої кампанії, але при цьому має низку недоліків: не зобов’язує партії оприлюднювати інформацію щодо внесків до партійного фонду, що свідчить про недостатню прозорість його формування та зумовлює небезпеку надмірного впливу з боку певних осіб; не обмежує загальні витрати партії (блоку). 7. Розбудова демократичної держави потребує таких прозорих механізмів державного управління електоральним процесом, які б забезпечили довіру суспільства до результатів самого процесу. При чому, це залежить не тільки від форми та обсягу регламентації самого електорального процесу, а й від діяльності спеціалізованих виборчих органів з практичної реалізації законодавчих положень (адміністративно-організаційного механізму державного управління електоральним процесом) та дієвості інституту відповідальності за порушення законодавства України про вибори. В Україні адміністративно-організаційний механізм державного управління електоральним процесом реалізується шляхом втілення у життя виборчого законодавства через систему виборчих комісій та деякі державні інститути. Встановлено, що політична корупція є істотною перешкодою на шляху до вдосконалення електорального процесу. Виявлено фактори її появи (соціальні, політичні, економічні, організаційно-управлінські). 8. Визначальними елементами адміністративно-організаційного механізму державного управління електоральним процесом є структура, підпорядкування та повноваження державних органів з управління електоральним процесом. Аналіз основних підходів до організації виборчого процесу показав, що ефективність діючої моделі безпосередньо залежить від рівня прозорості діяльності виборчих комісій. 9. Дослідження сутності й особливостей механізмів державного управління електоральним процесом в Україні та аналізу досвіду країн Європейського Союзу дозволило сформулювати наступні пропозиції: - ввести в дію єдиний виборчий кодекс, який включав би загальні та специфічні аспекти організації виборчої кампанії; - ввести у Кримінальний кодекс та Кодекс про адміністративні правопорушення відповідні санкції за порушення виборчого законодавства; - розвести у часі парламентські та місцеві вибори; - впровадити разом з Державним реєстром виборців автоматичну обробку персональних даних; - підвищити виборчий бар’єр для блоків. 10. Результати дослідження можуть стати підґрунтям для інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади, подальшого вдосконалення виборчого законодавства України, підвищення політико-правової культури учасників виборчого процесу. | 