1. Незадовільні результати хірургічного лікування гострого нагноєння ЕКХ – безпосередні (у вигляді частих гнійних ускладнень і тривалого періоду непрацездатності хворих) та віддалені (у вигляді рецидивів захворювання) більш за все обумовлені тактичними помилками у виборі способу (технології) оперативного втручання. 2. При мікробіологічному дослідженні вмісту гнійників у 85 хворих на гостре нагноєння ЕКХ встановлено, що основними збудниками інфекційного процесу є кишкова паличка та стафілококи, які висіяні відповідно у 38,8% і 35,3% спостережень; порівняно рідше в посівах виявлялися клебсієли, протей і паличка синьо-зеленого гною (сумарно – 25,9%); уся виділена мікрофлора мала множинну стійкість до більшості вживаних у клініці антибактеріальних препаратів, за винятком цефалоспоринів нового покоління, і, особливо фторхінолонів, до яких стафілококи виявили чутливість 85-95% стафілококів та 70-80% грамнегативних мікроорганізмів. 3. Тактика двоетапного хірургічного лікування гострого нагноєння ЕКХ, яка використовується в останні роки, забезпечує певне поліпшення безпосередніх і віддалених результатів, але має той недолік, що загоєння "дренуючої доріжки", сформованої при радикальній операції, відбувається по типу вторинного натягу, що подовжує терміни лікування й може ускладнитися нагноєнням рани. 4. Підвищення якості місцевого лікування гнійної рани після паліативного розкриття гнійника забезпечило швидке й повне притишення в ній інфекції завдяки прискореному визначенню чутливості ранової мікрофлори до сучасних антибактеріальних препаратів, що скоротило період між I та II етапами хірургічного лікування з 7,2±0,6 діб (контрольна група хворих) до 5,3±0,3 діб (основна група хворих). 5. Клініко-бактеріологічна санація рани при її ефективному місцевому лікуванні після розкриття гнійника визначила можливість завершення радикальної операції зашиванням рани наглухо, забезпечуючи її загоєння первинним натягом з відсутністю післяопераційних гнійних ускладнень у той час, як у 10% хворих контрольної групи післяопераційний період ускладнився нагноєнням рани. 6. Розроблений спосіб двоетапного лікування хворих на гостре нагноєння ЕКХ забезпечив скорочення періоду тимчасової непрацездатності, який склав 19,7±1,8 діб, що на 8,7 доби менше, ніж у хворих контрольної групи; у віддалені після операції терміни рецидивів захворювання у хворих, оперованих за двоетапною програмою, не зареєстровано. |