Анотація до роботи:
Зазуляк Ю. П. Шляхта Руського воєводства у XV ст. Рукопис. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук за спеціальністю 07.00.02. – Історія України. – Інститут українознавства імені Івана Крип’якевича, Національна Академія Наук України, Львів, 2004. У дисертації досліджуються характерні риси та особливості становлення шляхетського стану в Руському воєводстві Польської Корони протягом XV ст. Зокрема підкреслено вирішальне значення королівських надань у процесі формування персонального складу шляхетської верстви у Галицькій Русі у перше століття після падіння династії Романовичів. Роздавнича політика правителів з династій Пястів, Анжу та Ягеллонів відіграла також ключову роль у початковому обмеженні станових прав і привілеїв руської шляхти у Галичині у другій половині XІV – на початку XV ст. Єдльнєнський привілей 1430 р. та утворення у 1434 р. Руського воєводства формально завершили зрівняння руської шляхти у правах з польським нобілітетом та закінчили інкорпорацію Галичини до складу Польської Корони. Перетворення різних груп руських привілейованих землевласників на частину єдиного шляхетського стану Польської Корони супроводжувалося утворенням місцевих рицарських родів, які репрезентували головну форму самоорганізації рицарського стану у пізньосередньовічних монархіях Центральної Європи. Механізми та особливості формування рицарських родів у Галицькій Русі проаналізовано на прикладі перемишльських родин можновладства руського походження, які склали основу гербової спільноти Корчаків. На відміну від родин руського можновладства, які безболісно увійшли до складу владної еліти Руського воєводства та Польської Корони, багато руських родин середнього та дрібного зем’янства зіткнулося в середині XV ст. з значними проблемами у відстоюванні свого шляхетського статусу. Широка політика застав королівських маєтків, розпочата Владиславом ІІІ, створила реальну загрозу конфіскацій їхніх маєтків та, як наслідок, втрати шляхетства. Перебіг конфліктів навколо спірних маєтків показує, що виставлені руськими зем’янами свідки та їхні зізнання, через які відбувалася передача колективних знань та пам’яті локальної шляхетської спільноти, відіграли вирішальну роль у успішному для дрібної руської шляхти результаті судових процесів. |