Анотація до роботи:

Ликов С.В. Шляхи адаптації елементів технології вирощування озимого ячменю в передгірному Криму. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.01.09 – рослинництво. – Південний філіал „Кримський агротехнологічний університет” Національного аграрного університету.

Дисертація присвячена пошукові шляхів адаптації параметрів елементів технології вирощування озимого ячменю в передгірному Криму до конкретних ґрунтових, метеорологічних, економічних і господарських умов. Для передгірної зони Криму визначені оптимальні параметри агрофітоценозу озимого ячменю, визначено вплив агрометеорологічних факторів на врожайність і виявлені фактори, що несуть максимальну відповідальність за величину урожаю. Розраховано прогностичні моделі визначення можливої урожайності за умов осіннього і весняного періодів вегетації. Встановлені закономірності формування структури урожаю озимого ячменю в залежності від попередників, доз азотного добрива та норм висіву при різних умовах вегетаційного періоду. Розроблені моделі можливого розвитку посівів озимого ячменю у різні за погодними умовами роки. При пересіві загиблих озимих знайдені оптимальні строки сівби ячменю – дворучки, встановлена можливість використання озимих ячменів для цієї мети. Знайдені оптимальні параметри ефективного використання ретарданту Кампозан М з метою запобігання виляганню посівів та підвищення урожаю озимого ячменю на невилягаючих посівах. Розроблені математичні моделі комплексної дії погодних умов і елементів технології на урожайність озимого ячменю.

У дисертації наведене теоретично обґрунтоване і нове вирішення наукової задачі, яка полягає в удосконаленні технології вирощування озимого ячменю шляхом адаптації агротехнологічних прийомів відповідно до погодних і господарсько – економічних умов передгірного Криму.

1. У зв'язку з відродженням тваринництва у Криму збільшується попит на фуражне зерно озимого ячменю. У збільшенні валових зборів цієї культури вирішальна роль належить удосконаленню технології вирощування шляхом адаптації агротехнологічних прийомів до погодних і господарсько - економічних умов, що складаються.

2. Урожайність озимого ячменю в Криму, головним чином, визначається умовами зволоження осені, коректується часом поновлення весняної вегетації (ЧПВВ) і сумою опадів за період ЧПВВ – вихід у трубку.

3. Основою формування агрофітоценозу озимого ячменю в Криму є густота стояння рослин. Вона впливає на формування всіх елементів структури урожаю, на індивідуальну продуктивність рослин озимого ячменю і на урожайність посіву в цілому.

4. Оптимальна густота стояння рослин озимого ячменю знаходиться в інтервалі 240 - 340 шт/ м². Посіви такої густоти мають високу стійкість проти вилягання, добре сполучать достатню продуктивність однієї рослини з їх кількістю на одиниці площі, забезпечуючи тим самим високу урожайність агрофітоценозу в цілому. В умовах Криму втрати урожаю зерна від недостатньої кількості рослин озимого ячменю на одиниці площі можуть бути лише частково компенсовані спеціальними агротехнологічними заходами. Зайве загущення посівів озимого ячменю загострює конкуренцію між рослинами, призводить до подовження їх соломин, підвищує частку непродуктивної частини врожаю, знижує ефективність використання пластичних речовин. У підсумку знижується стійкість соломини, різко зростає небезпека вилягання посівів і зменшується урожайність зерна.

5. Найбільший ефект адаптації елементів технології вирощування озимого ячменю досягається при розміщенні насінницьких посівів дефіцитного насіння нових сортів по попереднику зайнятий пар. Товарні посіви економічно доцільно розміщати по кукурудзі на силос і стерні озимини.

6. Оптимальна норма висіву насіння озимого ячменю при сприятливих умовах осіннього періоду, що гарантує формування достатньої густоти стояння рослин, по попереднику кукурудза на силос складає 4,5 млн. схожих насінин на гектар (середня урожайність - 5,63 т/га), по стерні озимої пшениці - 5 млн/га (урожайність - 5,01 т/га). При затримці строків сівби і при несприятливих умовах осені (недостача вологи в орному шарі ґрунту) її необхідно збільшити до 5,5 млн. схожих насінин на гектар.

7. Вплив азотних добрив на величину урожаю полягає в збільшенні продуктивної кущистості рослин, і як наслідок, густоти продуктивного стеблостою. У меншому ступені добрива впливали на масу 1000 зерен. По попереднику кукурудза на силос в умовах осінньо-весняної вегетації, близьких до середніх, загальна доза азоту повинна знаходитися в межах 65 - 70 кг/га за д.р., по попереднику стерня парової озимини - 80 - 85 кг/га за д.р.

8. Застосування етиленпродуцентів (3 л/га за препаратом) у період розгортання прапорцевого листка зменшує висоту рослин озимого ячменю, потовщує стінки соломини і зменшує довжину останнього міжвузля, що, у свою чергу, запобігає виляганню стебел і проникненню колосся. Кампозан М при достатній вологозабезпеченості збільшує коефіцієнт господарської ефективності врожаю, підвищуючи частку зерна в загальній біомасі.

Критерієм, що визначає можливість застосування етиленпродуцентів на посівах озимого ячменю в неполивних умовах, є запаси доступної вологи 30 мм в у метровому шарі ґрунту в період розгортання прапорцевого листка. При меншій вологозабезпеченості застосування ретарданту призводить до зниження урожайності. При зрошенні застосування Кампозана М є обов'язковим.

9. Озимий ячмінь для пересівання посівів озимини, яки сильно постраждали від несприятливих умов осінньо - зимового періоду, слід використовувати не пізніше середини лютого, а ячмінь – дворучку не пізніше першої декади березня.

10. Адаптація норм висіву і доз азотного добрива до фактичних умов вегетації на фоні попередників підвищує урожайність і рівень рентабельності виробництва зерна озимого ячменю: по зайнятому пару на 38%, по кукурудзі на силос на 14,9% і по стерні озимої пшениці - на 15,0%.

11. В енергетичному балансі при використанні адаптованих елементів технології вирощування озимого ячменю зайнятий пар за біоенергетичним коефіцієнтом перевершував непарові попередники: кукурудзу на силос на 28,2%; стерню озимої пшениці - на 53,5%.

Публікації автора:

Монографії, довідники, брошури, навчальні посібники

1. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Интенсивная технология возделывания озимого ячменя на юге УССР. Лекция. – Кишинёв: Кишинёвский СХИ, 1990. – 26 с.

2. Методические рекомендации областной научно-практической агрономической конференции по прогрессивным технологиям производства с.- х. культур (замечания и дополнения). – Симферополь, 1991 – С.21 - 22.

3. Рекомендации по уборке зерновых колосовых культур урожая 2003 года / Дроботов С. А., Пелагенко С.П., Николаев Е.В., Лыков С.В. и др. – Симферополь: КГАУКЦ, 2003. – 19 с.

4. Рекомендации по уборке урожая 2004 года / Пелагенко С.П., Полюшкин Н.П., Николаев Е.В., Лыков С.В. и др. – Симферополь: КГАУКЦ, 2004. – 19 с.

Статті в наукових виданнях і авторські свідоцтва

5. Экспериментальное обоснование элементов интенсификации технологии выращивания семян озимого ячменя / Петкилёв П.В., Лыков С.В., ВНИИТЭИ Агропром.- М., 1989. – 12 с. – Рус. – Деп., 09.03.89, №49 – ВС – 89 // Анот. в ж. “Зерновые культуры”, №4, 1989.

6. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Роль ретарданта Кампозан в интенсификации семеноводства озимого ячменя // Селекция и семеноводство. – 1988. -№3. – С. 42 – 45.

7. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Пути усовершенствования технологии выращивания семян озимого ячменя // Земледелие. – 1996. - №3. - С. 26.

8. Петкільов П.В., Ликов С.В. Роль елементів технології у підвищенні продуктивності озимого ячменю в Криму // Степове землеробство. - 1993. – Вип. №27. – С. 16 -20.

9. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Минимализация нормы посева для получения программируемой урожайности // Научные труды КГАУ. – Симферополь, 1997. – С. 65 – 69.

10. .Лыков С.В. Возможности адаптации технологии возделывания озимого ячменя в предгорной зоне Крыма // Проблемы ресурсосбережения и охраны окружающей среды. – Сб. науч. тр. – Симферополь, 1996. – С. 34 – 40.

11. Лыков С.В. Озимый ячмень на юге Украины: перспективы развития // Научные труды КГАТУ. – Симферополь, 2002. – Вып. 73. – С. 73 – 96.

12. Николаев Е.В., Лыков С.В. Моделирование урожайности озимого ячменя в зависимости от погодных условий // Научные труды КГАТУ. – Симферополь, 2004. – Вып. 86. – С. 60 – 66.

13. Лыков С. В. Потенциал продуктивности озимого ячменя в условиях предгорного Крыма // Научные труды ЮФ “КАТУ“ НАУ. – Симферополь, 2005. – Вып. 90. – С. 79 – 90.

14. Лыков С.В. Влияние агротехнических приёмов на формирование структуры посева озимого ячменя в осенне-весенний период // Научные труды ЮФ “КАТУ“ НАУ. – Симферополь, 2005. – Вып. 89. – С. 46 – 55.

15. Николаев Е.В., Лыков С.В. Густота стояния растений, структура и продуктивность агроценоза озимого ячменя // Научные труды ЮФ «КАТУ» НАУ. – Симферополь, 2006. – Вып. 94. – С. 79 – 86.

16. Николаев Е.В., Лыков С.В. Влияние сроков сева на структуру и величину урожая озимого ячменя и двуручки // Научные труды ЮФ «КАТУ» НАУ. – Симферополь, 2006. – Вып. 95 (в печати).

17. А.с. 4437430 СССР. Способ выращивания озимого ячменя на зерно / П.В. Петкилёв, С.В. Лыков. (СССР). - № 1709975; Заявлено 06.0.6.1988, Опубликовано 08.10.1991. Бюл. № 22. – 8 с.

Тези доповідей та матеріали наукових конференцій

18. Лыков С.В. Интенсификация семеноводства озимого ячменя - важнейший резерв улучшения кормовой базы Крыма // Научно обоснованная система ведения сельского хозяйства в Крыму / Тезисы докладов областной научно-практической конференции (1990). - Симферополь, 1990. – Ч. 2. – С. 40 – 41.

Інформаційні листки

19. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Пути интенсификации технологии выращивания семян озимого ячменя. – Информационный листок №88 – 0044. – Симферополь: Крымский МТЦНТИ, 1987. – 4 с.

20. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Интенсификация семеноводства озимых культур на нормативно- расчётной основе. - Информационный листок №89 – 0049. – Симферополь: Крымский МТЦНТИ, 1989. – 4 с.

21. Петкилёв П.В., Лыков С.В. Прогноз урожайности озимого ячменя по агрометеорологическим факторам. - Информационный листок №58 – 94. – Симферополь: Крымский РЦНТИ, 1994. – 4 с.