26. Стрюкова Наталя Михайлівна. Шкідники груші та фактори, що обмежують чисельність найбільш шкодочинних видів в передгірному Криму: дис... канд. с.-г. наук: 16.00.10 / Національний аграрний ун-т. - К., 2005.
Анотація до роботи:
Стрюкова Н.М. Шкідники груші та фактори, що обмежують чисельність найбільш шкодочинних видів в передгірному Криму – Рукопис.
Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 16.00.10 – ентомологія. Національний аграрний університет, Київ, 2005 рік.
Дисертація присвячена вивченню шкідливих фітофагів груші, біологічних особливостей найшкідливіших видів, сезонної динаміки їх чисельності, харчової спеціалізації і причин масового їх розмноження.
Вперше в умовах передгірного Криму проведено дослідження шкідників груші в садах різного типу, в результаті якого виявлено 84 види шкідливих членистоногих. Визначені ресурси корисних зоофагів і встановлена їх регулююча роль в обмеженні чисельності найбільш небезпечних шкідників в різних грушевих насадженнях.
Дана оцінка сучасним елементам інтегрованої системи захисту груші. Із засобів захисту заслуговує на увагу застосування інсегару проти яблуневої і грушевої плодожерок; ДНОКу проти яєць і мітаку проти личинок звичайної грушевої листоблішки; золону, БІ-58 нового і базудину проти імаго грушевого плодового пильщика; БІ-58 нового і золона в боротьбі з грушевим клопом.
Чистий прибуток при вживанні сучасних засобів захисту груші від шкідників склав 5060 грн. при рівні рентабельності 150,77%.
В умовах передгірного Криму в промислових грушевих садах існує 84 види фітофагів, що відносяться до восьми рядів і 35-ти родин, у тому числі 5 видів кліщів з чотирьох родин. Встановлено, що найбільш шкодочинними є грушевий плодовий пильщик, звичайна грушева листоблішка, грушевий клоп і яблунева плодожерка.
Серед виявлених шкідників в промислових грушевих насадженнях домінують листогризучі, що налічують 31 вид, тобто 36,91% від загального числа видів. Істотну шкоду заподіюють сисні фітофагі – 20 видів (23,81%). Генеративні органи ушкоджують 18 видів (21,43%). Листя мінують сім видів молей, що складає 8,33%. Гілки і стовбури ушкоджують п'ять видів шкідників (5,95%), а корені – три (3,57%).
В покинутих і чаірних садах численні пошкодження дерев наносять Operophtera brumata, Erannis defoliaria і Anthonomus pomorum, а в дикорослих лісових насадженнях – Nepticula pyricola і Quadraspidiotus pyri.
Встановлено, що грушевий плодовий пильщик з'являється у фенофазу відокремлення бутонів груші. Літ триває 12–15 днів. Потенційна плодючість однієї партеногенетичної самки в середньому складає 12 сформованих яєць (8–27). Пильщик сильно пошкоджує плоди груші в загущених садах (51,91%) і значно менше (9,76%) в пальметних. Найбільша кількість плодів ушкоджуються личинками, коли плоди розташовуються тісно один до одного в плодусі. Личинки пильщика пошкоджують тільки зав'язі груші та переходять у зимову діапаузу в умовах передгірного Криму ще до початку червневого очищення зав'язі. Протягом року пильщик розвивається в одній генерації.
Середня фактична плодючість звичайної грушевої листоблішки складає 314 яєць, максимальна – 529. Потенційна плодючість складає в середньому 17 яєць. Після облиствіння дерев самки відкладають яйця тільки на листя: в травні – з верхньої сторони листа, розташовуючи їх ланцюжком уздовж центральної жилки; в червні, липні, серпні – з нижньої і верхньої сторін листа групами по 7–8 екз., безладно. Вони віддають перевагу верхній стороні листа: 35 екз. – з нижньої, 97 – з верхньої (співвідношення 1:2,8). У вересні і жовтні самки відкладають яйця знову тільки з верхньої сторони листа. Це можливо пов'язано з кращим прогріванням її сонячним промінням весною і восени.
Самки і самці грушевого клопа, як правило, однакового розміру 2,55–4,00 (2,97) мм, але відрізняються один від одного формою черевця. У самки черевце товсте, округле, світло-коричневого кольору, у самця – серцеподібне, до кінця загострене, майже чорне. Частина яйця, занурена в паренхіму листа, сріблясто-перлового кольору, верхня частина темно-бура, місцями чорна. Вона виступає над епідермісом листа з нижньої сторони у вигляді горбика, на якому знаходиться кругла кришечка чорного кольору діаметром 0,05–0,10 (0,08) мм. Довжина яйця варіює від 0,25 до 0,55 (0,39) мм, ширина – 0,18–0,35 (0,23) мм. За формою яйце колбоподібне. Личинки першого віку завдовжки 0,45–0,75 (0,60) мм, другого – 0,85–1,30 (1,07) мм, третього – 1,45–1,85 (1,64) мм, четвертого – 1,90–2,20 (1,96) мм, п'ятого – 2,20–2,55 (2,37) мм.
Потенційна плодючість однієї самки грушевого клопа в середньому складає 37 яєць (18–47). Фактична плодючість в середньому 61 яйце (24–77). Ембріональний розвиток протікає в середньому за 33 дні. Розвиток клопа в першому поколінні триває в середньому 57 днів, в другому – 40. Грушевий клоп зимує у стадії статевозрілих особин у верхньому шарі ґрунту (16,8%) і під рослинними залишками (83,2%). Більшість зимуючих особин знаходиться в рядах, а в міжряддях – одиничні екземпляри.
В процесі досліджень була визначена сезонна динаміка чисельності яблуневої і східної плодожерок, грушевого плодового пильщика, грушевого клопа і звичайної грушевої листоблішки. Встановлено, що літ самців яблуневої плодожерки у феромонні пастки продовжується з другої декади травня по вересень. Спостерігається два чіткі піки збільшення чисельності. Вихід грушевого клопа з місць зимівлі відбувається на початку квітня. Чисельність його зростає в середині червня і в кінці серпня. Літ самок грушевого плодового пильщика починається в кінці березня і продовжувався 12–15 днів.
Грушевий плодовий пильщик і звичайна грушева листоблішка – монофаги. Грушевий клоп – поліфаг. Встановлено, що на терні і волоському горісі харчуються тільки дорослі особини. Грушевий клоп на вказаних породах не розмножується, а використовує їх тільки для додаткового живлення. Грушевий клоп більшою мірою ушкоджує грушу, яблуню і сливу (100, 100 і 65% відповідно), на 10–20% заселяє листя черешні і вишні, на 2,5–6% – листя волоського горіха, терну і айви. Він більшою мірою заселяє сорти груші Любимиця Клаппа, Бере Боск і Фердинанд, у меншій мірі – Старкрімсон і Деканку зимову.
Об'єм крони в пальметі значно нижче, ніж в загущеному саду, облиствленість теж помітно менше. Освітленість крон вдень і увечері набагато інтенсивніша в пальметних садах, ніж в загущених. В грушевому загущеному саду з округлою кроною умови для розвитку шкідників більш сприятливі, ніж в пальметному. Дерева з плоскою кроною низькорослі, менш облиствлені, якісніше обробляються під час обприскування, а також промивання їх крон дощем краще в пальметному саду за рахунок специфіки їх форми. Це створює несприятливі умови для шкідників, чутливих до дії зовнішніх чинників середовища.
Двократне застосування інсегару проти яблуневої плодожерки в період масового льоту метеликів I і II поколінь майже повністю виключає пошкодженість плодів (0,23%). П'ятикратна обробка пестицидами на початку відродження гусениць з яєць забезпечила високу ефективність дії. При застосуванні базудину і матчу проти листоблішок ефективним є базудин, хоча матч має кращі овіцидні властивості. Високоефективним проти листоблішки є мітак (99,84%). Проти імаго грушевого плодового пильщика доцільно застосовувати золон, ефективність його дії – 99,25%, а БІ-58 новий і базудин найбільш ефективні в період білого бутона. Проти грушевого клопа більш ефективним є золон – 99,57%. Ефективність препарату БІ-58 новий дещо нижче, чим золону.
Серед корисних членистоногих в грушевих садах виявлено 10 видів паразитів з 5 родин (ряду Hymenoptera) і 16 видів хижаків з 7 рядів і 7 родин. Хазяїнами їх є: Hoplocampa brevis, Psylla pyri, Anthonomus pomorum, Nepticula sp. В необроблюваних пестицидами грушевих садах видовий склад ентомофагів більший і різноманітніший, ніж в оброблюваних. Діапауза браконід в районі досліджень може тривати від одного до трьох років. Регулююча роль паразитів з р. Bracon найбільш відчутна в садах, що не піддаються навантаженню пестицидів. В таких садах браконіди заселяють в середньому до 33% личинок Hoplocampa brevis, а загибель їх від паразитів і патогенних мікроорганізмів сягає 45–70,5%. Роль хижаків і паразитів в регулюванні чисельності Psylla pyri незначна.
Публікації автора:
1. Славгородська-Курпієва Л.Є., Стрюкова Н.М. Шкідники груші // Захист рослин. – К., 2000. – №10. – С. 17–18 (здобувачу належить проведення польових і лабораторних дослідів, аналіз та обґрунтування результатів, підготовка матеріалів до друку, оформлення).
2. Стрюкова Н.М. Грушева мереживниця – небезпечний шкідник у садах східного передгіря Криму // Захист рослин. – К., 2002. – №1. – С. 16–17.
3. Стрюкова Н.М. Грушевый плодовый пилильщик в условиях предгорного Крыма // Научные труды КГАУ: Сельскохозяйственные науки. – Симферополь, 2002. – Вып. 72. – С. 147–151.
4. Стрюкова Н.М. Наиболее опасные вредители груши в предгорном Крыму и современные меры борьбы с ними // Научные труды КГАТУ: Сельскохозяйственные науки. – Симферополь, 2004. – Вып. 83. – С. 179–185.