Аналіз мовного наповнення та структурних особливостей щоденникових текстів різних композиційно-мовленнєвих форм, зіставлення між собою структурно-стилістичної та лексико-семантичної організації текстів трьох періодів творчості Л.М. Толстого, опис і дослідження мовних засобів авторської оцінки, прагматичного аспекту ЩТ та визначення їх специфіки і лінгвістичного статусу дозволяє зробити загальні висновки. Щоденникові тексти — це письмова форма розмовного стилю, а також система специфічної мовленнєвої комунікації, всі елементи якої перебувають у ієрархічних відношеннях. Вони взаємодіють, підпорядковуючись один одному—добираються необхідні слова та їх граматичні форми, з яких утворюються словосполучення, речення; речення входять у надфразну єдність, яка є фрагментом тексту. Структурні особливості ЩТ різних композиційно-мовленнєвих форм, авторських оцінок та періодів написання зумовлені узусом його функції і виявляються в однобічному характері комунікації, яка поєднує адресанта та адресата в одній особі і, як правило, не припускає словесної відповіді, а передбачає лише підсумок, вчинок як реакцію на репліки, зауваження, роздуми (за винятком внутрішніх діалогів автора з самим собою). Лексико-семантичний аналіз щоденникових текстів Л.М. Толстого з різними авторським оцінками показав, що поряд з нейтральними широко вживаються емоційно-оцінні слова, часто розмовного або книжного характеру (особливо у текстах з негативною і позитивною оцінками автора). Вони можуть змішуватись зі словами високого стилю, створюючи особливу емоційну напруженість, забезпечуючи лаконізм, точність оцінки. Мовні засоби вираження авторської оцінки надзвичайно різноманітні: фоно-графічні виділення, оказіоналізми, емоційно-оцінна лексика, фразеологізми, антоніми (у тому числі і контекстуальні), метафори. На морфологічному рівні для ЩТ усіх типів характерним є використання займенників 1 і 2 особи однини, переважно повних форм прикметників, особових дієслів, темпоральних і локальних прислівників. На синтаксичному рівні характерним є синтез книжних та розмовних конструкцій, які відбиті не тільки у щоденниках Л.М. Толстого, а й у його подальшій творчості. Адже письменник “виріс” із щоденників у прямому розумінні: щоденник сам по собі не художній твір, але може ним стати, якщо матиме певний глобальний смисл, характерний для літературного твору. Він організований за критеріями цілісності, пропонує сукупність значень, об’єднаний ідеєю, обмежений певною композицією, має відзначену автором хронологію подій, надихнутий концепцією людини. Аналіз прагматичного аспекту щоденникових текстів Л.М. Толстого показав, що у їх створенні величезну роль відіграє пресуппозиція, яка визначає адекватність інтерпретації тексту, оскільки автор і одержувач інформації — одна особа, яка повністю володіє фоновими знаннями. До того ж фактор адресата — визначальний у доборі мовних засобів. У ЩТ Л. Толстого виявлено ряд стилістичних особливостей, які визначають ідіостиль письменника. Щоденникові тексти відбивають мовленнєві норми сучасної Л. Толстому епохи, але помітні й авторські особливості. Осмислення проблеми мовної особистості дозволяє здійснювати її аналіз через тексти і навпаки. Аналізуючи тексти таким чином, можна в результаті дійти до розуміння і розкриття духовних пошуків людини, її внутрішнього світу. Узагальнивши спостереження щодо категоріальних ознак тексту та порівнявши їх із ознаками щоденникового тексту, можна визначити специфічні особливості щоденникових текстів: 1. Щоденник Л. Толстого являє собою текст, оскільки має такі структурно-функціональні риси, як цілісність, завершеність, зв’язність, логічність, комунікактивну спрямованість, прагматичну установку, адресатність, оцінність, експресивність, модальність, пресуппозицію, фонові знання. 2. Водночас це специфічний текст, оскільки, з одного боку, можуть бути відсутні деякі з вказаних ознак (комунікативна повнота, тематична цілісність, точність, логічність, послідовність викладення матеріалу), а, з іншого боку, наявні риси, властиві лише ЩТ: а) структурно-семантичним центром ЩТ завжди є автор, чий образ організує категорію когезії, яка відбиває глибинні (смислові) зв’язки та характер моделювання у тексті об’єктивної дійсності; б) щоденниковий текст автор складає тільки для себе, отже, він закладає у нього інформацію, розраховану теж тільки на себе—нестандартно, як зручно йому, коротко, лаконічно, економлячи мовні засоби; в) структурно-композиційна будова та смислове навантаження повідомлення у ЩТ організовано так, щоб воно мало вплив лише на автора тексту, викликало адекватність сприйняття; г) немає необхідності враховувати пресуппозицію, тому що автор володіє повним обсягом знань і уявлень про факт, предмет, подію, відображених у тексті щоденників; д) прагматична установка відбиває авторський світогляд, світосприйняття, їй підпорядковані усі характеристики тексту, його композиційно-смислова структура; є) ЩТ нерідко оформлені за допомогою внутрішнього діалогу автора з самим собою (не розрахованого на участь у двобічній комунікації), який має самонаправлений характер та відзначається виразною асоціативністю. Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях: Приймак А.Н. Роль дневников Л.Н. Толстого в становлении его как писателя//Русский язык и литература в учебных заведениях. — К., 1997, №5(7), - С. 14-16. Приймак А.Н. Структурно-семантическая организация дневниковой записи как текста (на материале дневников Л.Н. Толстого)// Русский язык и литература в учебных заведениях. — К., 1998, №7-8, - С.13-16. Приймак А.Н. Выражение аксиологических характеристик в текстах повествовательного характера (на материале дневников Л.Н. Толстого) // Мови й культура народів Приазов’я: Збірник наукових праць Бердянського пед.ін-ту (філологічні науки). Вип. 1.—Бердянськ, 2000, - С.83-90. Приймак А.Н. Проявление экспрессивности и эмоциональности в дневниковых текстах Л.Н. Толстого// Мова і культура. Наукове видання. – Вип.3, т. IV- К., 2001, - С. 202-207. Приймак А.Н. Изучение корреляции адресант-адресат текста в структурном и прагматическом аспектах//Актуальні проблеми вивчення і викладання філологічних дисциплін у технічному вузі. Матеріали Міжнародної наукової конференції. — К., 1997. - С.76-78. Приймак А.Н. Участие языковых средств создания негативной самооценки в отражении субъективной картины мира писателя (на материале дневниковых текстов Л.Н. Толстого)//Антропоцентричний підхід у дослідженні мови. Матеріали VII Міжнародних Карських читань.—Ніжин-Гродно, 1998, - С.180-182.
|
