У дисертаційній роботі вирішено актуальне наукове завдання, що полягає у дослідженні науково-теоретичних підходів до вивчення впливів у процесі вироблення державної політики та обґрунтуванні методологічних засад формування середовища вироблення державної політики у транзитивному суспільстві з метою розробки рекомендацій щодо ідентифікації впливів даного фактору під час створення державної політики. Основні висновки дисертації підтверджують гіпотезу роботи про те, що проектування середовища вироблення державної політики сприятиме удосконаленню діяльності органів державної влади у сфері формування державно-управлінських рішень, та дозволяють викласти їх як такі положення та рекомендації: 1. Здійснений аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури свідчить про наявність широкого спектру науково-теоретичних підходів до вивчення впливів у процесі вироблення державної політики. Однак увага науковців сконцентрована на дослідженні адаптивних структур організаційного середовища в державному управлінні й середовища аналізу державної політики як контексту діяльності експерта під час оцінювання проблеми. 2. Ефективність державної політики безпосередньо залежить від сполучення впливів, динаміки їх появи та якості привнесеної зміни. Сутність поняття «середовище вироблення державної політики» полягає у поєднанні різних впливів під час політичного процесу і визначається як сукупність об’єктивних впливів та впливів суб’єктів вироблення державної політики. Ця сукупність утворюється інформацією про проблему та інтересом суб’єктів щодо її розв’язання, який підкріплюється наявністю ресурсів для визначення, окреслення та спрямовування процесу створення державної політики. 3. Взаємодія середовища вироблення державної політики та системи державного управління ґрунтується на трьох рівнях дослідження – фундаментальному, соціокультурному та політичному. Розгляд ієрархічної побудови системних впливів – системи міжнародних відносин, соціальної системи, політичної системи, системи державного управління – дозволяє встановити межі середовища вироблення державної політики шляхом введення чіткого розмежування системних впливів. За допомогою комунікаційних каналів встановлюються взаємозв’язки системи та середовища. Основними принципами взаємодії середовища вироблення державної політики та системи державного управління стали системність, ієрархічність, зворотний зв’язок, плюралізм, конкуренція, демократичність. Це дозволяє створити схему взаємодії: комунікація – інформація – державна політика – державна програма. Ідентифікація впливу в аналізі середовища постає як виявлення слабкого інформаційного ланцюга в державній програмі. 4. Середовище вироблення державної політики як постачальник соціальної інформації є важливою складовою діяльності органів державної влади. Одночасне використання системно-ситуаційного методу та системно-інформаційного аналізу для побудови дескриптивної моделі дозволяє стверджувати, що комунікаційні канали є межами, а суб’єкти вироблення державної політики – фільтрами суспільних потреб, тобто тими хто визначає їх нагальність і може винести їх на порядок денний. Дескриптивна модель має інструментальний характер. Вона призначена для аналізу конкретних проблем за умови розвитку демократії в суспільстві. Наведена в роботі класифікація впливів середовища вироблення державної політики уможливлює визначення характеру впливу, місце в груповій ієрархії, масштаб та якість. Дескриптивна модель є інструментом інформаційно-аналітичного забезпечення державної політики. Під час проектування середовища щодо встановленої проблеми проводиться оцінювання інформаційного наповнення політики. Відносна стабільність джерел впливів дозволяє ідентифікувати та описати стан середовища вироблення державної політики в кожному конкретному випадку. 5. У результаті проведеного перегляду впливів у процесі вироблення державної політики в зарубіжних демократичних країнах автор дійшов висновку про важливість ролі державного управління у процесі формування середовища вироблення державної політики. Стабільність взаємодії учасників вироблення державної політики у розвинутих демократіях залежить від збереження балансу інтересів та здійснення діяльності за узгодженими принципами, що робить їх діяльність очікуваною та передбачуваною, спільною. 6. В Україні взаємодія виробників державно-управлінських рішень має циклічний характер та відрізняється зміною неофіційних акторів у кожному конкретному випадку, створюючи динамічні мережі учасників й підкреслюючи слабку структурованість середовища вироблення державної політики. Утворення оперативних зв’язків між учасниками вироблення державної політики проводиться з метою реалізації групових інтересів у державно-управлінському рішенні. Урядові заходи щодо активної участі громадян у формуванні та реалізації державної політики в Україні, які були виголошені в ряді нормативно-правових документів, на практиці прийняли формальний характер. Як підтверджує практика, неструктурованість середовища вироблення державної політики обумовлюється слабким законодавчим окресленням процедур взаємодії учасників. Проведений аналіз організаційно-правових засад ефективного функціонування середовища вироблення державної політики свідчить про необхідність науково-теоретичного вивчення такого явища, як лобізм у транзитивному суспільстві. Для організаційно-правового та наукового забезпечення подальшого дослідження випливів та формування середовища вироблення державної політики пропонується: поширити застосування дескриптивної моделі середовища вироблення державної політики в практиці органів державної влади та місцевого самоврядування для аналізу конкретних проблем, що передбачає регулярне відстеження та оцінювання середовища вироблення державної політики за галузевими напрямами на рівні управлінь обласних державних адміністрацій та районних державних адміністрацій; здійснити розробку механізму впливу громадських інституцій на вироблення державної політики, участі нових інтересів та суб’єктів у даному процесі з метою своєчасного виявлення споріднених проблем та латентних інтересів суспільства; включити до курсу підготовки магістрів спеціальності «Державне управління» факультативу «Лобізм як політичне явище» та ввести до курсу підвищення кваліфікації для державних службовців теми «Лобіювання інтересів: теорія та практика». Формування інститутів публічної політики та встановлення режиму відкритості владних структур до діалогу з громадськістю потребує відповідного сприйняття та розуміння учасниками вироблення державної політики своєї ролі в справі об’єктивного представлення проблем та відстоювання інтересів українського суспільства. У цьому процесі запровадження дескриптивної моделі середовища вироблення державної політики в практичну діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування України сприятиме підвищенню ефективності державно-управлінських рішень. | 