Основний підсумок дисертаційного дослідження полягає у виявленні і описі структурних схем і типових значень речень з інтерперсональними дієсловами в сучасній українській літературній мові, що не дістали на сьогодні ґрунтовного висвітлення в лінгвістичній літературі. Семантико-синтаксична структура конструкцій з інтерперсональними дієслівними предикатами належить до поліпропозитивних. Вона вміщує первинну і вторинну предикації, що виражається у ставленні одного суб’єкта до іншого. Семантична структура пропозиції міжособистісних відношень складається з групи дієслівних предикатів інтерперсональних відношень та актантів, які реалізовують свої семантичні функції, прогнозовані семантикою ДП. Конструктивним центром речень, які описують ситуацію МОВ, є інтерперсональні дієслівні предикати, які, формуючи семантико-синтаксичну структуру елементарного речення, вимагають, як мінімум, двох облігаторних суб’єктних актантів: одного в позиції підмета, другого – в позиції додатка. Мінімальна структура речення з інтерперсональними дієслівними предикатами – це така семантико-синтаксична одиниця, компоненти якої зумовлюються валентно обумовленими властивостями дієслівного предиката і за зразком якої утворюються мінімальні, але достатні в інформативному відношенні речення конкретної мови. Основні типи мінімальних реченнєвих структур, з одного боку, є базою для утворення структурних і семантичних моделей речення, компоненти яких мають на рівні семантико-синтаксичного моделювання речення відмінне морфолого-синтаксичне й лексико-семантичне вираження, а з іншого – становлять основу для формування похідних структур шляхом доповнення їх складу факультативними компонентами, зумовленими комунікативними потребами висловлення. Семантичним інваріантом висловлень, що описують екстралінгвістичну ситуацію інтерперсональних відношень, є типова ситуація, яка виражає ці відношення. Типова ситуація МОВ є результатом багатократного відображення екстралінгвістичної ситуації у свідомості мовця. Вона описується висловленнями, утвореними групою предикатів інтерперсональних відношень і співвідноситься з пропозиційною структурою сигніфікативної ситуації як відношення загального до конкретного. Вибір інтерперсональних відношень, що характеризуються особистісним характером комунікативної діяльності суб’єктів спілкування, які обмінюються один з одним знаннями, інтересами, уміннями, ціннісними орієнтаціями тощо, відображає антропоцентричний напрям дослідження. У семантиці дієслівних предикатів, здатних утворювати міжособистісні відношення, представлені інтерперсональні дії, пов’язані зі світоглядом, емоціями, емпатією, експресією носіїв мови, що певною мірою характеризує сутність української мовної особистості. В основу виділення функціонально-семантичного класу (ФСК) дієслівних предикатів міжособистісних відношень покладено категоріально-лексичну семантику інтерперсональних дієслів, значення яких обмежується семою „відношення”, що означає вплив однієї особи на іншу, взаємне спілкування, ставлення, зв’язок між двома і більше суб’єктами. За категоріально-лексичною семантикою до групи інтерперсональних дієслів віднесено модусні, каузативні та дієслова суб’єктного переміщення. Згідно з вербоцентричною теорією речення дієслівний предикат розглядається в роботі як виразник відношень у структурі речення, основний організатор пропозиційної структури й номінатор відображуваної висловленням інтерперсональної ситуації. На понятійному рівні під семантичним типом дієслівного предиката МОВ розуміємо центральну частину пропозитивної структури висловлення, яке описує типову ситуацію МОВ, що ідентифікує каузативні, мовленнєві, емоційні, інтелектуальні та пов’язані з переміщенням (моторні) взаємовідношення учасників мовленнєвого спілкування. Враховуючи ситуативні різновиди МОВ у пропонованій роботі подано дві класифікації семантичних типів дієслівних інтерперсональних предикатів залежно від категоріально-лексичної семантики дієслівного предиката та його лексико-граматичної й оцінної семантики. Результатом основної класифікації стало визначення складу ФСК інтерперсональних дієслівних предикатів, що включає функціонально-семантичні групи, названі відповідно до релятивної диференційованої семи, якою характеризується значення дієслівного предиката. Виділено п’ять функціонально-семантичних підкласів інтерперсональних дієслівних предикатів: каузативні, мовленнєві, емотивні, інтелектуальні та моторні. У межах кожного підкласу виділено функціонально-семантичні групи. Додаткову класифікацію інтерперсональних дієслівних предикатів проведено залежно від їх лексико-граматичної й оцінної семантики. Дієслівні предикати МОВ охарактеризовано за лексико-граматичною ознакою статальності / акціональності, автономною семантикою, абстрактного семантичного компонента „спрямованість відношення”. Відповідно до визначених ознак було виділено статальні/акціональні ДП; сатитивні / пейоративні / комутативні ДП; перехідні / неперехідні (взаємо-зворотні, загальнозворотні) ДП; міжособистісні ДП позитивного / негативного відношення. У ході дослідження семантико-синтаксичних моделей висловлень, які описують типові ситуації МОВ, установлено, що облігаторними в їх пропозиційній структурі є позиція суб’єкта МОВ і позиція об’єкта МОВ. Це зумовлено змістом синсемантичної категоріально-лексичної ознаки „мати/виявляти певне ставлення до кого-небудь”, закладеної у значенні інтерперсонального дієслова і в семантиці висловлень, які передають ситуацію МОВ. Загальне значення суб’єкта в семантико-синтаксичній структурі висловлення (агентивний, експерієнсивний) конкретизується в його різновидах, що відповідають типу значення і формі вираження (суб’єкти різного типу відношень: оцінного, емоційного, раціонального, мовленнєвого контакту). Антропоморфний об’єкт у досліджуваних висловленнях представлений у таких семантичних функціях: пацієнтив, перцептив, медіатив, ономастив, результатив, бенефіциатив. Викладені в роботі міркування щодо семантико-синтаксичних та формально-граматичних особливостей інтерперсональних дієслівних предикатів свідчать про доцільність виокремлення зазначеної групи, про наявність у їхньому значенні великого спектру ідентифікаційних та диференційних ознак та про перспективність залучення запропонованих принципів при побудові класифікаційної сітки для інших семантико-синтаксичних та функціональних груп дієслів. Основні положення дисертації викладено в таких публікаціях 1. Мартіна О.В. Міжособистісні предикати в семантико-синтаксичній структурі речення // Філологічні науки. - Кам’янець-Подільський, 2005 . – Вип. ІХ. – С.537-546. 2. Мартіна О.В. Каузативна ситуація з інтерперсональними предикатами // Актуальні проблеми слов’янської філології. – Київ, 2005. – Вип. Х. – С.125-133. 3. Мартіна О.В.Валентні особливості інтерперсональних дієслів та їх вплив на семантико-синтаксичну структуру речення // Серія педагогічна. - Кам’янець-Подільський , 2005 . – Вип. 6. – С.106-111. 4. Мартіна О.В. Категоріально-лексична семантика інтерперсональних предикатів // Філологічні науки. – Кам’янець-Подільський, 2005. – Вип. ХІ. Т.1. – С. 102-113. 5. Мартіна О.В. Класифікація дієслівних інтерперсональних предикатів за лексико-граматичною семантикою // Серія педагогічна. - Кам’янець-Подільський , 2006 . – Вип. 9. – С.96-100. 6. Мартіна О.В. Семантико-синтаксична структура речення з інтерперсональними предикатами мовлення // Філологічні науки. – Кам’янець-Подільський , 2006 . – Вип. 12. – С.147-158. | 