Комплексний лінгвістичний аналіз прізвищ сучасної Центральної та Східної Донеччини дав можливість зробити такі висновки: 1. Антропонімікон Центральної та Східної Донеччини характеризується якісною (лексико-семантичні та словотвірні особливості проаналізованих прізвищ) та кількісною (зафіксовано близько 50000 прізвищ, понад 240000 носіїв) специфікою, що вирізняє його з-поміж інших регіональних прізвищевих систем. 2. Лексико-семантичний аналіз засвідчив, що твірною базою прізвищ виступають характерні для всієї української прізвищевої системи групи онімної й апелятивної лексики, серед якої переважають відапелятивні основи (74,4% від загальної кількості досліджених онімів), відонімні прізвища становлять 22,2% загальної кількості проаналізованих онімів. Перевага відапелятивних прізвищ визначає регіональну специфіку. 3. Встановлено відіменні та відтопонімні різновиди антропооснов відонімних прізвищ, де відіменні становлять 17,3%, а відтопонімні – 4,9% від загальної кількості проаналізованих онімів. 4. Неоднорідність відіменних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з церковно-християнськими (10,2%), запозиченими (6,4%) та слов’янськими автохтонними (0,7%) іменами з домінуванням церковно-християнських чоловічих імен різної структури (96% від загальної кількості відіменних прізвищ). Основу більшості прізвищ становить греко-латинський християнський субстрат, що пояснено довготривалим впливом церкви на процес особистісної ідентифікації. 5. Поліфонічність відтопонімних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з відойконімними, відгідронімними, відлімнонімними, відпелагонімними та відхоронімними номінаціями. Серед відтопонімних прізвищ переважають антропооснови, мотивовані ойконімами (3,8% від загальної кількості фактичного матеріалу), набагато рідше – гідронімами (1,02%) та хоронімами (0,04%), що пояснено домінуванням ойконімів у загальних топокомплексах та актуальністю відповідних комунікативних ідентифікацій. 6. Семантична амплітуда апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ, уможливила виокремлення у її межах твірних прізвищевих основ зі значенням особи (nomina personalia) та твірних прізвищевих основ з неособовим значенням (nomina impersonalia). У кількісному відношенні переважають апелятиви розряду nomina personalia (43%) порівняно з nomina impersonalia (31,4%), що пояснено комунікативною релевантністю антропоморфних номінацій і визначає регіональну специфіку аналізованого антропонімікону. Також виокремлюємо полісемантичні прізвища (23,5%) та прізвища з непрозорою семантикою (3,4%). 7. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina personalia виокремлено 8 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв осіб за родом їх діяльності чи професією (9400; 20% від загальної кількості прізвищ зі значенням особи); прізвища, похідні від назв осіб за їх внутрішніми ознаками (2200; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх зовнішніми ознаками (2190; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх етнічними ознаками (1900; 4%); прізвища, похідні від назв осіб за їх соціальним станом (1850; 3,9%); прізвища, похідні від назв осіб за їх родинними стосунками (1430; 3%); прізвища, похідні від назв осіб за їх територіальною ознакою (985; 2,1%); прізвища, похідні від назв міфічних істот (270; 0,6%), де перевага першої групи зумовлена високим рівнем її ідентифікаційної активності. 8. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina impersonalia виокремлено 13 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв тварин та птахів (5109; 10,9%); прізвища, похідні від назв рослин, їх частин та плодів (2252; 5,4%); прізвища, похідні від назв предметів побуту, засобів праці та їх частин (1345; 2,9%); прізвища, похідні від назв анатомічних понять та хвороб (1284; 2,7%); прізвища, похідні від назв страв, продуктів харчування (994; 2,1%); прізвища, похідні від назв явищ природи і часових понять (914; 1,9%); прізвища, похідні від назв цифрових позначень (715; 1,5%); прізвища, похідні від назв абстракцій (614; 1,3%); прізвища, похідні від назв одягу, взуття, прикрас (554; 1,2%); прізвища, похідні від назв речовин і матеріалів (234; 0,5%); прізвища, похідні від назв одиниць вимірювання та грошових одиниць (232; 0,5%); прізвища, похідні від назв свят і понять церковного вжитку (150; 0,3%); прізвища, похідні від назв розваг (ігор і танців) (76; 0,2%), де перевага перших трьох ЛСГ засвідчує тісний взаємозв’язок між людиною і природою як імманентну ознаку в тенденціях антропономінацій. 9. Відображення семантичного розмаїття української мови у прізвищевих основах спричиняє виокремлення полісемантичних прізвищ (11050; 33694; 23,5%), до яких уналежнюємо номінації, що мають гетерогенну семантичну мотивацію, а отже, можуть ілюструвати декілька позицій прізвищетворення. 10. Лексико-семантичний аналіз антропооснов доводить спільні тенденції процесу прізвищетворення в різних регіонах України, водночас акцентуючи на загальнонаціональному субстраті та регіональній специфіці, що відбиває як інваріантні складники національної ментальності (мрійливість, іронічність, повага до батьків і родини, любов до Батьківщини, релігійність), так і актуальні для жителів Центральної та Східної Донеччини зони антропонімних номінацій. 11. Аналіз словотвірної специфіки прізвищ Центральної та Східної Донеччини уможливив виокремлення основних способів їх творення, до яких уналежнюємо морфологічний, у межах якого найпродуктивнішим є суфіксальний (31800; 67%), та неморфологічний, представлений лексико-семантичним різновидом (15200; 32,3%). Дериваційна варіативність спонукає і до кваліфікації певних моделей як утворень з подвійною словотвірною мотивацією. 12. У межах морфологічного способу творення виокремлено моделі з посесивними (-ов/-ев, -єв, -ин/-ін) (45,4%) та патронімічними формантами (-енко/ -єнко) (19,7%), меншу частину складають прізвища з поліфункціональними формантами -ськ/-цьк, -зьк (7,4%); непродуктивними є утворення, оформлені поліфункціональними суфіксами -ай, -ій, -а, -ун, -ан, -ей, -уш, що відбиває різний ступінь словотвірної активності зазначених формантів. 13. Серед прізвищ, утворених лексико-семантичним способом, домінують антропоніми субстантивного походження (73,8%); меншою у кількісному відношенні є група прізвищ ад’єктивного походження (14,7%). Серед субстантивних утворень переважають прізвища, ідентичні апелятивам-іменникам (17%) та особовим іменам (5,5%), що ілюструє активність субстантивованих моделей. Менший ступінь продуктивності притаманний прізвищам, ідентичним топонімам-іменникам (1,6%), що в цілому засвідчує тенденції загальнонаціонального антропонімікону, виявляючи й регіональну своєрідність у порівнянні з даними інших регіональних досліджень прізвищевих систем. 14. Семантико-словотвірний аналіз прізвищ Центральної та Східної Донеччини, спостереження щодо функціонування всієї антропонімної амплітуди в регіоні визначили доцільність і нагальну необхідність укладання практичного словозмінно-орфографічного словника прізвищ Центральної та Східної Донеччини, який увиразнює теоретичні і практичні результати роботи і становить важливий сегмент у створенні загальнонаціонального атласу прізвищ. |