Библиотека диссертаций Украины Полная информационная поддержка
по диссертациям Украины
  Подробная информация Каталог диссертаций Авторам Отзывы
Служба поддержки




Я ищу:
Головна / Філологічні науки / Українська мова


Новикова Юлія Миколаївна. Семантико-словотвірна структура прізвищ Центральної і Східної Донеччини : Дис... канд. наук: 10.02.01 - 2008.



Анотація до роботи:

Новикова Ю.М. Семантико-словотвірна структура прізвищ Центральної і Східної Донеччини. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук за спеціальністю 10.02.01 – українська мова. – Одеський національний університет імені І.І. Мечникова. – Одеса, 2008.

Дисертацію присвячено аналізу лексико-семантичних та структурно-словотвірних особливостей сучасних прізвищ Центральної та Східної Донеччини. Проаналізовано історію виникнення, становлення українських прізвищ та стан вивчення прізвищевої системи регіонів України. З’ясовано роль різних груп відапелятивної та відантропонімної лексики у формуванні прізвищ зазначеного регіону у зіставленні з результатами інших регіональних досліджень. На основі лексико-семантичного аналізу антропонімів схарактеризовано семантику особових та неособових апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ. Досліджено слов’янські автохтонні, церковно-християнські та запозичені імена, збережені антропоосновами, що поглиблює уявлення про культурно-національні зв’язки українського етносу. Детально проаналізовано структурно-словотвірні особливості прізвищ сучасної Центральної та Східної Донеччини, визначено найтиповіші на досліджуваній території словотвірні моделі прізвищ у межах морфологічних та неморфологічних утворень, описано структурно-словотвірні особливості прізвищ досліджуваного регіону. Уведено в науковий обіг новий прізвищевий матеріал Центральної та Східної Донеччини (47000 номінативних одиниць).

Комплексний лінгвістичний аналіз прізвищ сучасної Центральної та Східної Донеччини дав можливість зробити такі висновки:

1. Антропонімікон Центральної та Східної Донеччини характеризується якісною (лексико-семантичні та словотвірні особливості проаналізованих прізвищ) та кількісною (зафіксовано близько 50000 прізвищ, понад 240000 носіїв) специфікою, що вирізняє його з-поміж інших регіональних прізвищевих систем.

2. Лексико-семантичний аналіз засвідчив, що твірною базою прізвищ виступають характерні для всієї української прізвищевої системи групи онімної й апелятивної лексики, серед якої переважають відапелятивні основи (74,4% від загальної кількості досліджених онімів), відонімні прізвища становлять 22,2% загальної кількості проаналізованих онімів. Перевага відапелятивних прізвищ визначає регіональну специфіку.

3. Встановлено відіменні та відтопонімні різновиди антропооснов відонімних прізвищ, де відіменні становлять 17,3%, а відтопонімні – 4,9% від загальної кількості проаналізованих онімів.

4. Неоднорідність відіменних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з церковно-християнськими (10,2%), запозиченими (6,4%) та слов’янськими автохтонними (0,7%) іменами з домінуванням церковно-християнських чоловічих імен різної структури (96% від загальної кількості відіменних прізвищ). Основу більшості прізвищ становить греко-латинський християнський субстрат, що пояснено довготривалим впливом церкви на процес особистісної ідентифікації.

5. Поліфонічність відтопонімних прізвищ зумовила доцільність виокремлення у їх межах антропооснов, співвідносних з відойконімними, відгідронімними, відлімнонімними, відпелагонімними та відхоронімними номінаціями. Серед відтопонімних прізвищ переважають антропооснови, мотивовані ойконімами (3,8% від загальної кількості фактичного матеріалу), набагато рідше – гідронімами (1,02%) та хоронімами (0,04%), що пояснено домінуванням ойконімів у загальних топокомплексах та актуальністю відповідних комунікативних ідентифікацій.

6. Семантична амплітуда апелятивів української мови, відображених в основах прізвищ, уможливила виокремлення у її межах твірних прізвищевих основ зі значенням особи (nomina personalia) та твірних прізвищевих основ з неособовим значенням (nomina impersonalia). У кількісному відношенні переважають апелятиви розряду nomina personalia (43%) порівняно з nomina impersonalia (31,4%), що пояснено комунікативною релевантністю антропоморфних номінацій і визначає регіональну специфіку аналізованого антропонімікону. Також виокремлюємо полісемантичні прізвища (23,5%) та прізвища з непрозорою семантикою (3,4%).

7. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina personalia виокремлено 8 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв осіб за родом їх діяльності чи професією (9400; 20% від загальної кількості прізвищ зі значенням особи); прізвища, похідні від назв осіб за їх внутрішніми ознаками (2200; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх зовнішніми ознаками (2190; 4,7%); прізвища, похідні від назв осіб за їх етнічними ознаками (1900; 4%); прізвища, похідні від назв осіб за їх соціальним станом (1850; 3,9%); прізвища, похідні від назв осіб за їх родинними стосунками (1430; 3%); прізвища, похідні від назв осіб за їх територіальною ознакою (985; 2,1%); прізвища, похідні від назв міфічних істот (270; 0,6%), де перевага першої групи зумовлена високим рівнем її ідентифікаційної активності.

8. В семантичній парадигмі прізвищевих основ nomina impersonalia виокремлено 13 лексико-семантичних груп: прізвища, похідні від назв тварин та птахів (5109; 10,9%); прізвища, похідні від назв рослин, їх частин та плодів (2252; 5,4%); прізвища, похідні від назв предметів побуту, засобів праці та їх частин (1345; 2,9%); прізвища, похідні від назв анатомічних понять та хвороб (1284; 2,7%); прізвища, похідні від назв страв, продуктів харчування (994; 2,1%); прізвища, похідні від назв явищ природи і часових понять (914; 1,9%); прізвища, похідні від назв цифрових позначень (715; 1,5%); прізвища, похідні від назв абстракцій (614; 1,3%); прізвища, похідні від назв одягу, взуття, прикрас (554; 1,2%); прізвища, похідні від назв речовин і матеріалів (234; 0,5%); прізвища, похідні від назв одиниць вимірювання та грошових одиниць (232; 0,5%); прізвища, похідні від назв свят і понять церковного вжитку (150; 0,3%); прізвища, похідні від назв розваг (ігор і танців) (76; 0,2%), де перевага перших трьох ЛСГ засвідчує тісний взаємозв’язок між людиною і природою як імманентну ознаку в тенденціях антропономінацій.

9. Відображення семантичного розмаїття української мови у прізвищевих основах спричиняє виокремлення полісемантичних прізвищ (11050; 33694; 23,5%), до яких уналежнюємо номінації, що мають гетерогенну семантичну мотивацію, а отже, можуть ілюструвати декілька позицій прізвищетворення.

10. Лексико-семантичний аналіз антропооснов доводить спільні тенденції процесу прізвищетворення в різних регіонах України, водночас акцентуючи на загальнонаціональному субстраті та регіональній специфіці, що відбиває як інваріантні складники національної ментальності (мрійливість, іронічність, повага до батьків і родини, любов до Батьківщини, релігійність), так і актуальні для жителів Центральної та Східної Донеччини зони антропонімних номінацій.

11. Аналіз словотвірної специфіки прізвищ Центральної та Східної Донеччини уможливив виокремлення основних способів їх творення, до яких уналежнюємо морфологічний, у межах якого найпродуктивнішим є суфіксальний (31800; 67%), та неморфологічний, представлений лексико-семантичним різновидом (15200; 32,3%). Дериваційна варіативність спонукає і до кваліфікації певних моделей як утворень з подвійною словотвірною мотивацією.

12. У межах морфологічного способу творення виокремлено моделі з посесивними (-ов/-ев, -єв, -ин/-ін) (45,4%) та патронімічними формантами (-енко/ -єнко) (19,7%), меншу частину складають прізвища з поліфункціональними формантами -ськ/-цьк, -зьк (7,4%); непродуктивними є утворення, оформлені поліфункціональними суфіксами -ай, -ій, -а, -ун, -ан, -ей, -уш, що відбиває різний ступінь словотвірної активності зазначених формантів.

13. Серед прізвищ, утворених лексико-семантичним способом, домінують антропоніми субстантивного походження (73,8%); меншою у кількісному відношенні є група прізвищ ад’єктивного походження (14,7%). Серед субстантивних утворень переважають прізвища, ідентичні апелятивам-іменникам (17%) та особовим іменам (5,5%), що ілюструє активність субстантивованих моделей. Менший ступінь продуктивності притаманний прізвищам, ідентичним топонімам-іменникам (1,6%), що в цілому засвідчує тенденції загальнонаціонального антропонімікону, виявляючи й регіональну своєрідність у порівнянні з даними інших регіональних досліджень прізвищевих систем.

14. Семантико-словотвірний аналіз прізвищ Центральної та Східної Донеччини, спостереження щодо функціонування всієї антропонімної амплітуди в регіоні визначили доцільність і нагальну необхідність укладання практичного словозмінно-орфографічного словника прізвищ Центральної та Східної Донеччини, який увиразнює теоретичні і практичні результати роботи і становить важливий сегмент у створенні загальнонаціонального атласу прізвищ.

Публікації автора:

1. Новикова Ю.М. Структурні типи літературно-художніх антропонімів у творах Є. Гуцала (на матеріалі повістей “Родинне вогнище”, “Дівчата на виданні”, “Голодомор”, “Княжа гора”) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 12 / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2004. – С. 341-344.

2. Ковальова Н.О., Новикова Ю.М. Антропонімія Донеччини / Навчальний посібник з українознавства. – Макіївка: ДонНАБА, 2005. – 150 с.

3. Новикова Ю.М. Назви тварин як основа для творення українських прізвищ (на матеріалі антропонімії м. Донецька) // Традиційне і нове у вивченні власних імен: Тези доповідей міжнародної ономастичної конференції. Донецьк – Горлівка – Святогірськ, 13-16 жовтня 2005 р. – Горлівка: Видавництво ГДПІІМ, 2005. – С. 100-102.

4. Новикова Ю.М. Прізвища із семантикою кольору (на матеріалі антропонімії м. Донецька) // Лінгвістичні студії: Зб. наук. праць. Вип. 14 / Укл.: А. Загнітко (наук. ред.) та ін. – Донецьк: ДонНУ, 2006. – С. 246-249.

5. Новикова Ю.М. Вивчення сучасних українських прізвищ на заняттях з українознавства як важлива складова системи національно-патріотичного виховання студентів // Зб. матеріалів Всеукраїнської науково-методичної конференції “Актуальні проблеми виховної роботи з молоддю в технічному ВНЗ” 21 червня 2007 р. – Макіївка, 2007. – С. 35-38.

6. Новикова Ю.М. Лексико-семантичні особливості сучасних прізвищ міста Донецька, похідних від назв осіб за професією чи заняттям // Мова і культура. (Науковий журнал). – К.: Видавничий Дім Дмитра Бураго, 2007. – Вип. 9. – Т. VІ (94). Національні мови і культури в їх специфіці та взаємодії. – С. 193-201.

7. Новикова Ю.М. Назви осіб за їх внутрішніми ознаками як складник для творення прізвищ Центральної і Східної Донеччини // Науковий Вісник Чернівецького університету. – Вип. 354-355. Слов’янська філологія. – Чернівці: Рута, 2007. – С. 196-201.

8. Новикова Ю.М. Практичний словозмінно-орфографічний словник прізвищ Центральної та Східної Донеччини / Під ред. проф. Т.Ю. Ковалевської та проф. І.Є. Намакштанської. – Донецьк: “Вебер” (Донецька філія), 2007. – 996 с.

9. Новикова Ю.М. Прізвища, похідні від назв страв та продуктів харчування (на матеріалі антропонімії Центральної і Східної Донеччини) // Русский язык в современном мире: материалы междунар. науч. конф.: в 2 ч. / Отв. ред. Л.В. Ковалева; Воронеж. гос. арх.-строит. ун-т. – Воронеж, 2007. – Ч. 1. – С. 144-149.

10. Новикова Ю.М. Топонімні прізвища Центральної та Східної Донеччини // Ономастика і апелятиви. – Вип. 30: Зб. наук. праць / За ред. проф. В.О. Горпинича. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. – С. 302-309.

11. Новикова Ю.М. Назви осіб за родинними стосунками в основах сучасних прізвищ Центральної і Східної Донеччини // Записки з ономастики. – Вип. 11: Зб. наук. праць / Відп. ред. Ю.О. Карпенко. – Одеса: Астропринт, 2008. – С. 41-52.

12. Новикова Ю.М. Зовнішні характеристики особи у прізвищевих номінаціях Центральної та Східної Донеччини: мотиваційні домінанти // Наукові записки. – Вип. 75 (1). – Серія: Філологічні науки (мовознавство): У 5 ч. – Кіровоград: РВВ КДПУ ім. В. Винниченка, 2008. – С. 319-323.

13. Новикова Ю.М. Лінгвістична специфіка прізвищ церковно-християнського походження Центральної та Східної Донеччини // Наукові записки. – Вип. 10. – Серія: “Філологія”. – Вінниця: ВДПУ, 2008. – С. 50-55.