Анотація до роботи:

Драгомирецький О.О. Семантичні типи і структура реферанції висловлювань гіпотетичної модальності (на матеріалі французької, англійської та української мови). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних наук зі спеціальності 10.02.15 – загальне мовознавство. – Одеський національний університет ім. І.І. Мечникова, Одеса, 2004.

Дисертація присвячена проблемі визначення структури та опису семантичних типів референції висловлювань гіпотетичної модальності. Визначено, що у комунікативному акті референції мовця та сприймаючого утворюють типи кореляцій, що складають типологію референційних відношень. Доведено, що структура референції висловлювання гіпотетичної модальності складається з двох семантичних моделей-„моментів”: „Моменту події” та „Моменту мовця”. У „Момент події” встановлюється належність диктуму до віртуальної мовної картини світу (до можливого світу). У „Момент мовця” визначається локалізація мовця у дійсному світі відносно до цього віртуального світу. Структура референції висловлювань гіпотетичної модальності містить локалізатори – смислові значення, що повинні мати мовні елементи для забезпечення можливості накладання реального та можливого світів, що є репрезентованими у висловлюванні.

У висновках узагальнюються основні результати проведеного дослідження.

1. В дисертаційному дослідженні розроблено типологію референції в комунікативному акті для висловлювань гіпотетичної модальності у порівнянні з висловлюваннями констатуючої модальності та модальності ірреальності із урахуванням мовленнєво-мисленнєвої взаємодії комунікантів. При цьому виділено п’ять типів власне референтних відношень між учасниками мовленнєвого процесу: референтне вживання, метареферентне вживання, вживання з шумом (викликаним мовцем, сприймаючим або обома комунікантами). Визначення типів референції дозволяє ввести обмеження в роботі та розглядати тільки референтно вжиті висловлювання.

2. Визначено, що референція, як універсальна характеристика будь-якого висловлювання, має, щонайменше, подвійну структуру: референція до віртуального світу (мовної картини світу) та референція до дійсного світу суб’єкта мовлення (зовнішнього світу суб’єкту мовлення). Описаний в дисертаційному дослідженні метод формалізації структури референції висловлювання ґрунтується на виділенні двох референтних ситуацій, що формалізуються за допомогою логічної метамови у вигляді двох семантичних моделей: моделі, яка дійсно має місце для суб’єкта мовлення („Момент мовця”), та моделі, можливої відносно дійсної для суб’єкта мовлення („Момент події”). Саме це положення є ключовим у тому вивченні структури референції гіпотетичних висловлювань, яке було проведено в даній роботі.

3. Визначено, що семантичні моделі „Момент події” (мовна картина світу) та „Момент мовця” (зовнішній світ суб’єкта мовлення) можуть набувати таких значень:

- для висловлювань, що можуть бути верифіковані, семантична модель „Момент події” є протилежною моделі „Момент мовця”;

- для висловлювань, що не можуть бути верифіковані, семантична модель „Момент мовця” набуває значення „невизначено”, оскільки є моделлю фрагмента світу, локалізованого в майбутньому відносно до моменту мовлення. Модель „Момент мовця” має значення „невизначено” також у випадку використання у висловлюванні суб’єктивно модальних елементів.

4. Співвіднесення можливого світу та дійсного світу в гіпотетичних висловлюваннях забезпечується мовними засобами, що мають такі смислові значення, які передбачають можливість такого співвіднесення на рівні матеріальних (подієво-просторово-часових), ідеальних, пов’язаних з концептуальною системою суб’єкта мовлення (суб’єкта думки) та міжсистемних (порівняльних) параметрів. В даному дослідженні на матеріалі французької, англійської та української мов визначені власне семантичні типи мовних засобів, що забезпечують локалізацію і, тим самим, є локалізаторами.

5. Семантичні типи локалізаторів обумовлюють, у свою чергу, семантичні типи референції. Локалізатор кожного типу по-своєму формалізує узгодження трьох систем: системи «мова», концептуальної системи суб’єкта мовлення та системи «зовнішній світ». Так, матеріальні локалізатори формують структуру референції висловлювань, в яких експліковано співвіднесення лише двох систем: мовної картини світу як множини можливих світів та системи „зовнішній світ”. Ідеальні локалізатори експлікують співвіднесення всіх трьох систем: мовної картини світу, концептуальної системи суб’єкта думки та системи „зовнішній світ”. Порівняльні локалізатори співвідносять різноманітні ізоморфні підсистеми дійсного світу суб’єкта мовлення або підсистеми можливого та дійсного світів.

6. З погляду моделювання як однієї з функцій висловлювання, процес продукування висловлювання репрезентується як процес подвійного моделювання: фрагмент зовнішнього світу є оригіналом для ментального образу, ментальний образ є оригіналом для мовної моделі (в рамках перетворення „референт-образ-модель”). Враховуючи те, що кожен з цих еле-ментів є одиницею певної системи (референт – елемент системи „зовнішній світ”, ментальний образ – елемент концептуальної системи, модель – елемент мовної системи), висловлювання, відтак, є продуктом узгодження даних систем. Зіставляючи основні етапи породження висловлювання зі структурою референції висловлювання, слід зазначити, що структура референції висловлювання співвіднесена з основними етапами процесу породження висловлювання.