Розгляд семантики ботанічної номенклатури сучасних східнослов’янських мов у порівнянні з ранніми історичними етапами їх розвитку, а саме, зі словоформами праслов’янської мови пізнього періоду і праіндоєвропейськими основами (коренями), зумовив поділ основного масиву східнослов’янської ботанічної номенклатури на такі групи: назви рослин, успадковані східнослов’янськими мовами через праслов’янську від праіндоєвропейської доби (1100 – 61,11%); запозичені фітоніми відапелятивного походження: індоєвропейського (380 – 21,11%) та неіндоєвропейського (170 – 9,45%); запозичені фітоніми відономастичного походження (150 – 8,33%). Результати дослідження довели, що українські, російські і білоруські фітоніми за дериваційною характеристикою поділяються на три ЛСГ: віддієслівні, відсубстантивні, відад’єктивні. Утворення східнослов’янських віддієслівних фітонімів має такі особливості: 1) базою для формування даної групи фітонімів стали дієслівні праіндоєвропейські основи (корені), що складають 35,95% і нараховують 647 лексичних одиниць; 2) у семантичній структурі праіндоєвропейських основ (коренів), до яких генетично зводяться через праслов’янську мову східнослов’янські фітоніми, існує складна ієрархічна співвіднесеність сем: інтегральна сема “дія”, диференційні семи “переміщення”, “вплив”, “стан”, “звучання”, а також потенційні семи “суб’єкт дії”, “об’єкт дії”, “знаряддя дії” та ін. Серед основних лексико-семантичних груп дієслівних праіндоєвропейських основ (коренів), що брали участь у фітонімічному утворенні, у подальшому на слов’янському, власне східнослов’янському рівні, є найбільш продуктивними лексичні підгрупи на позначення переміщення, деформації, ушкодження, звучання, почуття, існування, збільшення, випромінювання, присвоєння, поглинання, сприйняття, поверхневої фізичної дії. Формування ботанічної номенклатури здійснювалося переважно за такими динамічними семантичними моделями: дія назва за дією, дія суб’єкт дії назва за суб’єктом, дія об’єкт дії назва за об’єктом, дія суб’єкт дії об’єкт дії назва за об’єктом, дія знаряддя дії назва за знаряддям, дія об’єкт форма об’єкта назва за формою. Досліджений матеріал показав, що семантичні зміни праіндоєвропейських основ (коренів) характеризуються актуалізацією потенційних сем “суб’єкт”, “об’єкт”, “ознака”, “мета” та ін. Структура моделей розвитку праіндоєвропейських дієслівних основ (коренів) залежить від того, до якої лексико-семантичні групи вони належать. Якщо в праіндоєвропейський період у структурі дієслів певної групи поширеними були семи фізичної дії, впливу, динаміки і подібних, то на етапі праслов’янської мовної єдності більшість розглянутих дієслівних словоформ субстантивувалися – власне тут домінантними стали такі потенційні семи, як “суб’єкт фізичної дії”, “об’єкт фізичної дії”, “знаряддя фізичної дії” тощо. Аналіз відсубстантивних східнослов’янських фітонімів виявив, що базою для утворення стали виключно іменні праслов’янські та праіндоєвропейські основи (корені). Кількість назв рослин цієї групи складає 13,5% і нараховує 243 лексичні одиниці. Вони поділяються на шість ЛСГ за різними домінантними семами, що позначають різні фізичні об’єкти природнього світу, який оточує людину (назви рослин, тварин, птахів, продуктів харчування, частин тіла, місцевості). Формування ботанічної номенклатури сучасних східнослов’янських мов відбувалося за такими мотиваційними моделями семантичного розвитку, як: рослина форма назва за формою, рослина форма плоду назва за формою плоду, рослина рослина, птах форма назва за формою, птах колір назва за кольором, птах суб’єкт дії об’єкт дії назва за об’єктом, тварина форма назва за формою, частина тіла форма назва за формою, місце назва за місцем, продукт об’єкт дії суб’єкт дії назва за суб’єктом дії, продукт вміст назва за вмістом, продукт плід назва за плодом. Виявлено, що східнослов’янські відад’єктивні фітоніми складають 11,66% і нараховують 210 лексичних одиниць. Лексеми цієї групи виникли на базі праіндоєвропейських основ (коренів), що позначали різні види узагальнених, переважно фізичних ознак, які стали домінантними семами для чотирьох ЛСГ (стану, кольору, форми, розміру). Формування корпусу назв рослин здійснювалося передусім за такими мотиваційними семантичними моделями: ознака назва за ознакою, ознака суб’єкт дії об’єкт дії назва за об’єктом, форма частина тіла назва за формою, форма предмет назва за формою предмета, ознака місце зростання назва за місцем, колір метал назва за кольором металу, розмір назва за розміром, ознака носій ознаки (дупло) назва цілого за частиною. Аналіз запозичених відапелятивних фітонімів продемонстрував, що вони етимологічно пов’язані з ботанічною номенклатурою таких індоєвропейських мов: західнослов’янські, грецька, латинська, германські, балтійські, кельтські, індоарійські та іранські. Джерелами запозичених відапелятивних фітонімів неіндоєвропейського походження, зафіксованих у східнослов’янських мовах, є такі мови: тюркські, афро-азіатські, китайсько-тибетські, дравідійські, уральські, індіанські. Тут представлено такі основні динамічні мотиваційні моделі семантичних змін фітонімічної лексики: форма назва за формою; рослина рослина; рослина рослина1; дія суб’єкт дії назва за суб’єктом; дія назва за дією; дія об’єкт дії назва за об’єктом; частина тіла форма назва за формою. Визначено групу фітонімів-запозичень відономастичного походження. Встановлено, що вони поділяються на дві підгрупи: назви рослин, мотивовані іменами осіб та топонімами. Формування складу східнослов’янських запозичених фітонімів відбувається за двома моделями семантичного розвитку: ім’я назва за ім’ям та місце назва за місцем. Порівняльно-історична характеристика семантики назв рослин у сучасних східнослов’янських мовах засвідчила, що склад цієї тематичної групи лексики формувався в кожній з названих мов за подібними або іноді майже тотожними динамічними мотиваційними семантичними моделями. Водночас у цьому процесі формується також історично зумовлена своєрідність ботанічної номенклатури східнослов’янських мов. До перспективних напрямів подальших досліджень у розв’язанні проблеми походження та формування східнослов’янської ботанічної номенклатури слід віднести: визначення поняття праіндоєвропейської основи (кореня) як базової одиниці для виявлення певних семантичних змін у лексичній системі мови; встановлення семантико-словотвірних універсалій на позначення семантичних змін окремих шарів ботанічної номенклатурної лексики близькоспоріднених мов, зокрема, слов’янських; поглиблення етимологічного аналізу лексичних запозичень і виявлення при цьому ролі мови-посередниці на різних етапах історичного розвитку східнослов’янських мов; розширення аспектів типологічної інтерпретації складу ботанічної номенклатури різних індоєвропейських мов, зокрема українських, російських і білоруських. |
