Поява в системі мови нових лексичних одиниць як основного виразника об’єктивної реальності спричинена потребою позначити поняття, для розкриття змісту яких повноцінного еквівалента в мові не існує. Основні чинники появи лексичних інновацій полягають у постійних змінах суспільного життя, тому функціонування неологізмів є наслідком розвитку різних сфер людської діяльності. Окрім соціальних причин, появу лексичних одиниць стимулюють і внутрішньомовні чинники, зумовлені потребою удосконалення лексико-семантичних зв’язків системи мови. У сучасній французькій мові активізація перебудови лексичних пластів і, як наслідок, поява та прагматико-функціональна активність значної кількості неологізмів характеризує 70 – 90-ті роки ХХ століття. Саме в цей період бурхливий розвиток подій, геополітичні зміни та прогрес науки спричинили реорганізацію лексичних пластів, наслідком чого є інтенсивна перебудова семантики лексем. До неологізмів відносять нові слова, словосполучення та значення слів і словосполучень, які виникли у визначений проміжок часу, сприймаються як нові одиниці колективною мовною свідомістю носіїв мови і поступово інтегруються в систему мови. Чинниками, які сприяють інтеграції неологізмів, є стандартність їх фонетичної форми, семотвірна, словотвірна та фразотвірна продуктивність, а також лаконічна інформативність, частотність вживання й комунікативна значущість. З’ясовано, що багатократне вживання лексичної одиниці в типізованій мовленнєвій ситуації закріплює в узусі певний тип інформації, що зменшує прагматичну маркованість лексеми. Тому вагомою причиною вживання неологізмів є потреба внести семний елемент новизни і несподіванки, рівно ж як і певної точки зору на певну ситуацію, а також запропонувати готове судження і тим самим забезпечити імпліцитний вплив на формування думки адресата. Прагматика неологізмів найефективніше виявляється на матеріалі медіадискурсу, який характеризується різноманітністю засобів передавання інформації та потенційною можливістю маніпуляції сприйняттям адресата, що забезпечує чіткий прагматичний ефект, який виконує функцію засобу повного віддзеркалення стверджувальної реальності. Зазвичай вживання неологізмів у медіадискурсі зумовлено потребою економії мовленнєвих зусиль і водночас прагненням до експресивності та намаганням привернути увагу до концептів новизни. Поява неологізмів передбачає можливість передавання знань про нові предмети чи явища шляхом використання вже існуючих у мові лексичних одиниць засобами розширення їх лексико-семантичних варіантів. До семантичних неологізмів належать також відносні неологізми, тобто ті новоутворення, які раніше існували в діалектах і соціолектах національної мови й на певному етапі її розвитку ввійшли до загального словника. Структурування семантичних неологізмів у дискурс зумовлене здатністю розширювати контексти вживання, валентнісні особливості, змінювати деякі прагматичні характеристики. До змін у семантичній структурі схильні передусім ті лексеми, яким властива значна кількість компонентів семантичного навантаження, що актуалізує потенційні семи і уможливлює їхнє конотативне функціонування. Що більше компонентів містить семантична структура лексичної одиниці, то більша ймовірність її подальшого розвитку. Важливими засобами виникнення більшості семантичних неологізмів є метафоричне і метонімічне перенесення, видозміни референта та конверсія. Поява нового елемента семантичної структури лексеми шляхом метафоризації можлива завдяки наявності певної кількості компонентів семантики, здатних набувати образності. Додаткові смислові нашарування, яких набувають лексеми під час метафоризації завдяки наявності емоційно-оцінних компонентів відображають позицію автора у відтворенні навколишнього світу, здатні поглиблювати дискурсну інформацію, надавати прагматичному змісту дискурсу більшої ефективності та виразності, акцентуалізувати потрібні концепти. У сучасному медіадискурсі найпоширенішим видом метонімії є трансформація власних назв у загальні. Використання антропонімів у вторинній номінативній функції сприяє появі образної характеристики певної особи, виділенню її основних рис. Низька частотність метонімії у текстах медіадискурсу пояснюється тим, що важливою її характеристикою є збереження своєрідного ступеня обмеженості умовами текстової реалізації. Розвиток семантичної структури лексичних одиниць може бути зумовлений і модифікацією референта. Оскільки семантика певного терміна формується в певну історичну епоху через мережу сем, які її визначають, то будь-яка модифікація референта є причиною реорганізації зв’язків між семами, появи нових і зникнення (архаїзації) деяких існуючих сем. Така зміна мотивована необхідним рівнем абстрагування, який допомагає адресатові осягнути особливості семантичних змін і, відповідно, адекватно вживати такі лексичні одиниці. Розвиток семантики лексеми при зміні граматичної категорії дає підстави трактувати конверсію як один із видів семантичної неології. Категорія частин мови характеризується значною стабільністю, зберігаючи свої ознаки протягом тривалого часу, тому активність конверсії в сучасній французькій мові суттєво знизилась. Найпродуктивнішими моделями є “прикметник іменник” та “іменник прикметник”. Вживання значної частини конвертованих неологізмів обмежена професійним параметром. Таке звуження потенційних контекстів уживання розширює прагматичні можливості конвертованих лексем. Важливою ознакою французького медіадискурсу є функціонування новоутворених вільних та стійких словосполучень як окремого типу неологізмів – неологічних зворотів. За їх допомогою передаються ті значення чи семантичні нюанси, які не завжди можуть бути виражені окремими словами. Неологічні звороти поєднують в собі, крім елементів семантичної новизни, ще й інноваційні структурні характеристики. Як засвідчило дослідження, неологічні звороти мають значне функціональне навантаження в реалізації медійних стратегій і тактик, а, отже, характеризуються не лише можливістю передавати компресовану інформацію, а й ємкісною прагматичною силою. До того ж, багатокомпонентна структура неологічних зворотів завдяки співвіднесеності з кількома референтами сприяє якнайповнішій репрезентації світу та реалізації комунікативних інтенцій адресанта. Істотною ознакою французької неології є запозичені англіцизми. Для повноцінного функціонування в системі мови-реципієнта ці лексичні одиниці проходять процес семантичної інтеграції, який модифікує їх семантичну структуру відповідно до особливостей і потреб французької мови. Зміни семантики англіцизмів можуть відбуватися в бік звуження, розширення чи зміщення значення. Функціонуючи в системі французької мови, англіцизми вступають у певні зв’язки з автохтонними одиницями, що оптимізує закріплення нового чи диференціюючого відтінку значення. У синонімічних рядах із французькою лексикою англійські запозичення можуть уточнювати та узагальнювати різні поняття. Часте вживання запозичень у медіадискурсі свідчить про можливість зумовлювати вагомий прагматичний ефект – імплікувати оцінку, уточнювати інформацію, інтенсифікувати експресивність. Зміни в семантичній структурі можуть бути спричинені впливом семантики іншомовних лексем (явище семантичної кальки). Калькування семантики відбувається тоді, коли англійські та французькі слова мають семантичні точки дотику та близьке номінативне значення. Калькуванню можуть також сприяти подібні графічна та фонетична форми. Семантичні кальки характеризуються особливостями, властивими і запозиченням і власне семантичним неологізмам. Семантичні кальки здатні не лише вдосконалювати систему номінацій, а й відігравати у дискурсі роль інтенсифікаторів висловлювання. Семантичні кальки дають також змогу адресанту точніше пояснити тезу, викликаючи в свідомості адресата необхідні зв’язки й асоціації. Основні положення дисертації викладені в таких публікаціях : 1. Конопацька Я.О. Типологічні ознаки семантичних неологізмів у сучасній французькій мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. праць / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2003. – Вип. 9. – С.154-161. 2. Конопацька Я.О. Прагматико-функціональні особливості інтеграції англійських неологізмів у сучасній французькій мові // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – 2003. – Вип. 11. – С. 255-263. 3. Конопацька Я.О. Фразеологічні неологізми та їх прагматична роль у висловлюванні // Проблеми семантики, прагматики та когнітивної лінгвістики: Зб. наук. праць / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2004. – Вип. 5. – С. 31-36. 4. Конопацька Я.О. Семантичні, структурні та функціональні особливості неологічних зворотів у сучасній французькій мові // Проблеми семантики слова, речення та тексту. Зб. наук. праць / Відп. ред. Н.М.Корбозерова. – К.: КНЛУ, 2004. – Вип. 12. – С. 113-118. 5. Конопацька Я.О. Семантична калька як один із видів продуктивних запозичень в сучасній французькій мові // Соціокультурні аспекти навчання іноземних мов. Тези міжнародної науково-практичної конференції. – Тернопіль: ТДПУ, 2004. – С. 35-37. 6. Конопацька Я.О. Метафора як спосіб утворення семантичних неологізмів у сучасній французькій мові // Актуальні проблеми романо-германської філології в Україні та Болонський процес. Матеріали Міжнародної наукової конференції. – Чернівці: Рута, 2004. – С. 133-135. |