Анотація до роботи:

Богданова Н.В. Селекційно-генетична оцінка продуктивних ознак баранів-плідників таврійського внутріпородного типу асканійської тонкорунної породи. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата сільськогосподарських наук за спеціальністю 06.02.01 – розведення та селекція тварин. – Національний аграрний університет, Київ, 2005.

У дисертації викладено теоретичний і практичний матеріал з вивчення власної продуктивності баранів-плідників у зв’язку з чистопородним розведенням асканійських тонкорунних овець і схрещуванням їх з австралійськими мериносами. Встановлено провідну роль селекції в процесі поліпшення тонкорунних овець шляхом використання для схрещування кращих представників імпортного генофонду мериносів. Виявлено відсутність залежності між показниками “кровності” баранів-плідників за австралійським мериносом і рівнем продуктивності тварин.

Інтенсивне використання австралійських мериносів в селекційному процесі позначилось на живій масі асканійських тонкорунних овець. У баранів таврійського типу жива маса зменшилась на 2,5 кг (2,2 %). Збільшення коефіцієнта вовновості на 13,2 г досягнуто за рахунок схрещування (85,6 %) та селекції (14,4 %). Тварини нового типу переважають баранів асканійської породи за настригом чистої вовни на 1,34 кг (18,6 %), виходом чистого волокна на 12,6 %. Збільшення довжини вовни на 1,4 см досягнуто за рахунок схрещування (53,6 %) і селекції (46,4 %). В результаті використання австралійських мериносів вміст жиру у вовні овець таврійського типу зменшився на 1,3–2,2 % в абсолютному виразі. Запропоновано використовувати оцінку і відбір баранів-плідників у віці 2 роки, враховуючи комплекс ознак власної продуктивності тварин.

1. На основі аналізу фено- та генотипових параметрів ознак продуктивності баранів-плідників обгрунтовано доцільність їх відбору у 2-річному віці при чистопородному розведенні порід австралійський меринос та асканійська тонкорунна і їх схрещуванні при створенні таврійського типу овець.

2. В процесі схрещування баранів породи австралійський меринос з асканійськими тонкорунними матками відмічено зменшення у їх потомків таврійського типу живої маси на 9,1 % та підвищення (Р>0,999) настригу чистої вовни на 18,6 %, виходу чистого волокна в абсолютному визначені – на 12,6 %, довжини вовни – на 13,3 %, коефіцієнта вовновості – на 21,3 %.

3. За рахунок використання австралійських мериносів на асканійських тонкорунних матках у баранів таврійського типу досягнуто поліпшення тонини вовни на 5,5 %, та зменшення вмісту жиру – на 1,3-2,2 %, вмісту поту – на 7,4 % і відношення піт:жир – на 0,30 одиниці.

4. У баранів таврійського типу залежно від частки “кровності” за австралійським мериносом коефіцієнти кореляції між живою масою та настригом немитої вовни становляь 0,109...0,316. Між живою масою і настригом чистої вовни кореляція коливається від 0,091 до 0,293.

5. У баранів таврійського типу порівняно з асканійськими посилюється кореляційний зв’язок між довжиною штапелю і настригом вовни (від 0,141 до 0,488) та виходом чистої вовни (від 0,229 до 0,519).

6. У баранів таврійського типу кореляційний зв’язок між виходом чистого волокна і настригом немитої вовни зворотній – (-0,378…-0,210), а позитивний – між виходом чистого волокна та настригом чистої вовни (0,309…0,471) і коефіцієнтом вовновості – (0,357…0,503).

7. Виявлено високу позитивну кореляцію між настригом чистої вовни і коефіцієнтом вовновості (0,713…0,895), настригом чистої та немитої вовни (0,602…0,876) і середню – між настригом чистої вовни та виходом чистого волокна (0,309…0,471). Настриг чистої вовни є основною ознакою при селекції баранів таврійського типу асканійської тонкорунної породи.

8. Встановлено, що у баранів таврійського типу між настригом чистої і немитої вовни кореляційний зв’язок прямий, що вказує на можливість використання при селекції на вовнову продуктивність масового відбору за настригом немитої вовни. Коефіцієнт вовновості можна використовувати для відбору тварин, які поєднують високу вовнову продуктивність з більшою живою масою.

9. Коефіцієнти успадковуваності живої маси і настригу вовни у середньому становлять 0,136-0,216 і 0,396-0,614. Повторюваність живої маси складає 0,587-0,667, настригу вовни – 0,130-0,185. Суттєвих відмінностей у величинах коефіцієнтів успадковуваності і повторюваності залежно від генотипу тварин не встановлено.

10. Висока вікова повторюваність живої маси (0,8) та середня – настригу немитої вовни (0,6), яких досягають барани-плідники у віці 2 роки, вказує на доцільність проведення ефективного відбору тварин за врахованими ознаками у цьому віці.

Пропозиції виробництву

Баранів-плідників таврійського типу асканійської тонкорунної породи доцільно відбирати у 2-х річному віці за настригом чистої вовни, довжиною штапелю і виходом чистого волокна. Селекційно-племінну роботу з вирощування баранів-плідників спрямувати на одержання тварин з наступними бажаними параметрами продуктивності: жива маса – не менше 120 кг, настриг чистої вовни – 10-12 кг, довжина вовни – 12-13 см.

Публікації автора:

1. Веланська (Богданова) Н.В. Вміст і відношення піт:жир у вовні баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньопородного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Львівської державної академії ветеринарної медицини. – Львів, 1999. –Вип. 3. – Ч. II. – С. 159–160.

2. Штомпель М.В., Веланська (Богданова) Н.В. Тонина і звивистість вовни баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутріш-ньопородного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 1999. – Вип. 19.– С. 146–150. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

3. Штомпель М.В., Веланська (Богданова) Н.В. Довжина вовни баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньопородного типу і породи австралійський меринос //Таврійський науковий вісник. – Херсон, 1999. – Вип. 11. – Ч. 1. – С. 177–179. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

4. Веланська (Богданова) Н.В. Вміст жиру у вовні баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньо-породного типу і породи австралійський меринос //Науковий вісник Національного аграрного університету. – К., 2000. – Вип. 21. – С. 138–141.

5. Штомпель М.В., Веланська (Богданова) Н.В. Вплив схрещування і селекції баранів-плідників різних порід на настриг вовни і вихід чистого волокна //Вісник аграрної науки. – К., 2000. – № 9. – С. 27–30. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

6. Штомпель М.В., Богданова Н.В. Жива маса і коефіцієнт вовновості баранів-плідників асканійської тонкорунної породи традиційної селекції, таврійського внутрішньопородного типу і породи австралійський меринос //Таврійський науковий вісник. – Херсон, 2000. – Вип. 14. – С. 57–61. (Здобувачем проведено експериментальну частину, обробку даних, формулювання висновків).

7. Богданова Н.В., Штомпель М.В. Захисні властивості руна мериносів різного породного походження // Розведення і селекція тварин. Міжвід. темат.наук. збірн. – К.: Науковий світ, 2002. – Вип. 36. – С. 35–36.

8. Богданова Н.В., Штомпель М.В. Генетико-популяційні параметри настригу вовни і живої маси овець різного породного походження // Матеріали міжнародної науково-практичної конференції “Вівчарство: стан, проблеми, перспективи”.– Кам’янець-Подільський. – 2004. – С. 29–30.

9. Богданова Н.В. Вплив породного походження мериносів на складчастість шкіри, густоту і колір жиропоту вовни //Вівчарство. – Херсон, 2005. – Вип. 31–32. С.147–149.