В дисертації теоретично узагальнено і обґрунтовано вирішення наукової задачі з добору вихідного матеріалу для селекції конкурентоздатних гібридів кукурудзи на основі ліній, створених за участю різних генетичних плазм. Вперше в умовах східної частини Лісостепу України виділено генетичні плазми ліній з цінними господарськими ознаками, адаптовані до умов зони. Встановлено гетерозисні моделі, які підвищують ефективність селекції високоврожайних гібридів, що має важливе значення при збільшенні виробництва зерна кукурудзи в агропромисловому комплексі України. 1. Розподілено самозапилені лінії кукурудзи вітчизняної і зарубіжної селекції на 3 класи за основними господарськими ознаками і встановлено 4 типи вихідного матеріалу, на основі якого селектовано 26 цінних ліній. 2. Визначено селекційну цінність ліній кукурудзи, створених на основі різних генетичних плазм за продуктивністю, кількістю зерен на качані, масою 1000 зерен та комплексом ознак і виділено 10 високопродуктивних ліній (71-102 т/га зерна ): ВІР 44, Х 44 (Вісконсін 153), СМ 174 (В 14), ВС 261 (Айодент); УХ 29, А 96 (змішана плазма); УХ 178, УХ 75, УХ 493, УХ 78 (екзотична плазма); 8 – зі значною кількістю зерен на качані (423-640 шт.): ВС 260, Р 502, УХ 408 (Айодент); W 401, W 401-1 (Рейд); ND 230 (Міннесота 13); ХЛГ 129 (змішана плазма); УХ 397 (екзотична плазма); 3 – з високою масою 1000 зерен (230-299 г): F 522 (B 14), Р 346 (Рейд), УХ 202 (змішана плазма); 5 комплексно-цінних ліній: СМ 174 (В14), Хар 44 (Вісконсін 153), А 96, УХ 202 (змішана плазма), УХ 78. 3. Встановлено три типи формування продуктивності у ліній кукурудзи: І тип – висока продуктивність за рахунок високої маси 1000 зерен і середнього рівня ознаки ”кількість зерен на качані” (УХ 202, УХ 78, Х 44, УХ 178, СМ 174, GG 10, S 61, W 401); ІІ тип – середній рівень продуктивності при поєднанні великої кількості зерен на качані і низької маси 1000 зерен (УХ 29, УХ 397, УХ 408, ХЛГ 129, ВС 260 та інші); ІІІ тип – низька продуктивність, обумовлена незначною кількістю зерен на качані при високій масі 1000 зерен (УХ 186, УХ 179, ВС 435, Р 346, GG12, ND 250). 4. Виявлено норму реакції ліній кукурудзи різного генетичного походження на дію абіотичних факторів. Виділено 6 стабільних ліній з високим рівнем ознак: продуктивності – ВІР 44 (Вісконсін 153), УХ 78, УХ 178 (екзотична плазма), коефіцієнт екологічної пластичності S = 0,5-0,6; кількості зерен на качані – W 401-1 (Рейд), Хар 44 (Вісконсін 153) при S = 0,2-0,3; маси 1000 зерен – СМ 174 (В 14), ВІР 44 (Вісконсін 153), УХ 78, УХ 493 (екзотична плазма ) при S = 0,3-1,6. Виділено 8 пластичних ліній з високим рівнем ознак: продуктивності – СМ 174 (В 14), S 51 (Вігор), А 96, УХ 202 (змішана плазма); УХ 75, УХ 493 (екзотична плазма) при S = 3,6-5,2; кількості зерен на качані – А 96, УХ 202 (змішана плазма), УХ 75, УХ 493, УХ 324 (екзотична плазма) при S = 3,1-4,5; маси 1000 зерен – S 51 (Вігор), УХ 212 (змішана плазма), УХ 75 (екзотична плазма) при S = 2,7-2,8. 5. Встановлено високу позитивну залежність мінливості продуктивності рослини від характеру варіювання її складових. Стабільно висока продуктивність у ліній ВІР 44, УХ 178 та УХ 396 обумовлена стабільним проявом ознак ”кількість зерен на качані” і ”маса 1000 зерен”. Мінливість високопродуктивних ліній S 51, УХ 29, УХ 202, УХ 75, СМ 174, А 96 та УХ 493 спричинена мінливим характером перелічених ознак. 6. На основі імунологічної оцінки виділено 10 ліній зі специфічною стійкістю до пухирчастої сажки – ND 250, УХ 202, УХ 207; летючої сажки – ВС 5b, УХ 29, W 153 R, GG 10; гнилі стебла – Р 502, W 375 B, ND 230; 15 ліній з груповою стійкістю до пухирчастої та летючої сажки – ВС 261, F 522, УХ 207; пухирчастої сажки та гнилі стебла – Р 165, W 401; летючої сажки та гнилі стебла – W 401-1, ВС 435, S 38, S 49; пухирчастої та летючої сажки, стеблової гнилі – ВС 260, ND 252, S 61; летючої сажки, гнилі стебла та фузаріозу качана – УХ 408; пухирчастої сажки, гнилі стебла та фузаріозу качана – А 96; до всіх перелічених хвороб – GG 12. Більшість ліній, стійких до комплексу хвороб, належали до генетичних плазм Айодент, Вігор, Міннесота 13; до гнилі стебла – Рейд; летючої сажки – В 14 і Вісконсін 153. 7. Виділено лінії з високою загальною комбінаційною здатністю (ЗКЗ) за продуктивністю – GG 10, УХ 212; кількістю зерен на качані – GG 10, СМ 174; масою 1000 зерен – СМ 174, УХ 186 та 7 ліній з високою специфічною комбінаційною здатністю (СКЗ) за продуктивністю – GG 10, СМ 99, УХ 188; кількістю зерен на качані – СМ 174, УХ 212, УХ 188; масою 1000 зерен – GG 10, ND 250, УХ 29. 8. Визначено ефективне поєднання генетичних плазм самозапилених ліній, яке забезпечувало створення високоврожайних гібридів кукурудзи в умовах східної частини Лісостепу України: Вісконсін 153 / Айодент, В 14 / Айодент, Міннесота 13 / Айодент, екзотична плазма / Айодент, Міннесота 13 / Вісконсін 153. 9. Виділено 14 високоврожайних гібридних комбінацій (5,40-5,58 т/га), які на 15-32 % перевищували стандарт Дніпровский 203 МВ. Серед них стабільні за врожайністю – ВС 5 b / Р 502, ВС 435 / Р 502, СМ 174 / Р 502, СМ 174 / Р 165, СМ 174 / ВС 435 (S = 0,3-1); пластичні, що формують високу врожайність в сприятливих умовах – ВІР 44 / Р 502, Р 346 / Р 165, УХ 212 / Р 165, СМ 99 / ВС 435, ND 250 / ВС 5 b, ВС 5b / А 619 (S = 1,3-2,4) і посушливих – ВІР 44 / Р 502, УХ 178 / Р 502, УХ 212 / Р 165 (S = 2,8-2,9). |