У дисертації наведено теоретичне обгрунтування й практичне розв’язання наукової задачі психокорекції сексуальної дезадаптації подружжів при екскреторно-токсичній безплідності у чоловіка. Проблему по-новому розв’язано з позицій системного підходу до вивчення причин та механізмів розвитку клінічних форм дезадаптації з метою розробки системи її психотерапевтичної корекції. У подружніх парах із сексуальною дезадаптацією, у яких чоловік хворіє на екскреторно-токсичну безплідність, у переважної більшості подружжів (96±5% чоловіків і 92±5% жінок) існують явно виражені акцентуації характеру: у чоловіків найчастіше збудливий, гіпертимний або тривожний, у жінок збудливий та демонстративний її типи. Несприятливе сполучення цих акцентуацій у парі справляє патогенний вплив на сексуальну адаптацію.
Чоловікам у дезадаптивних парах притаманні такі усереднені профілі особистості, як іпохондрична фіксація на болісних відчуттях, невпевненість у собі, тривожна помисливість або стійкість афекту, конфліктність, агресивність. У жінок відсутні м’якість у спілкуванні, здатність до глибокої душевної прихильності. Ці особистісні риси знижують адаптивні можливості подружжя і є підгрунтям для виникнення міжособистісних конфліктів. Існує чітко виражений зв’язок між статеворольовою поведінкою пацієнтів і акцентуаціями характеру. На рівні Я-концепції найвища маскулінність спостерігається за гіпертимної, демонстративної та збудливої, найнижча – за емотивної, дистимічної та тривожної акцентуацій. На біогенному рівні гіпермаскулінними є особи із збудливим, а гіпомаскулінними – з тривожним, педантичним, емотивним та демонстративним типами акцентуації. При цьому існує міжрівнева неузгодженість (дискордантність) за демонстративної, педантичної, тривожної, дистимічної та емотивної акцентуацій, що дає змогу говорити про наявність внутрішньоособистісного конфлікту. Сполучення статеворольової поведінки в парі свідчить про існування закономірності: що вона адекватніша на соціогенному рівні, то гармонійніші взаємини подружжів, а біогенний рівень статеворольової поведінки є менше значущим щодо цього. Рівень подружньої адаптації і подружнього щастя є найвищим за сексуальної дезадаптації, зумовленої вторинною сексуальною дисфункцією у чоловіків, і найнижчим – за первинної сексуальної дезадаптації. Подружжя з першим із цих варіантів високо оцінюють свою сексуальність, але в них є високими й показники сексуальної заклопотаності та сексуальної депресії. За другого варіанта дезадаптації всі ці показники є нижчими.
У всіх чоловіків із екскреторно-токсичною безплідністю має місце неадекватне реагування на хворобу. За вторинної сексуальної дезадаптації це найчастіше тривожний, іпохондричний та неврастенічний його типи, за соціокультурної форми дезадаптації – тривожний, неврастенічний та сенситивний, за комунікативної – ергопатичний та анозогнозичний. Неправильне ставлення чоловіків до свого основного захворювання негативно впливає на його перебіг та посилює сексуальну дезадаптацію подружжя. За сексуальної дезадаптації подружжя в безплідному шлюбі відзначається порушення практично всіх інтегральних критеріїв сексуального здоров’я і сукупне ураження його компонентів та складових. Системно-структурний аналіз дає змогу запропонувати таку класифікацію порушень сексуального здоров’я, що формуються в цих умовах.
І варіант: сексуальна дезадаптація внаслідок вторинної сексуальної дисфункції, зумовленої екскреторно-токсичною безплідністю та хронічним простатитом, що супроводжується больовим синдромом у чоловіка (50±5%). ІІ варіант: первинна сексуальна дезадаптація, посилена екскреторно-токсичною безплідністю (50±5%): Соціокультурна форма (40±7%). Комунікативна форма (60±5%).
6. Причиною вторинної сексуальної дезадаптації подружжя є сексуальна дисфункція у чоловіків, зумовлена больовим синдромом, що супроводить хронічний простатит. Первинна сексуальна дезадаптація виникає з самого початку подружнього життя, і причиною її є невідповідність типів сексуальної культури подружжя – соціокультурна форма дезадаптації – або їхній міжособистісний конфлікт – комунікативна форма. У розвитку сексуальної дезадаптації відіграє роль конституціональний чинник: за слабкої статевої конституції у чоловіків особливістю дезадаптації є невротична реакція дружин на сексуальну незадоволеність; у чоловіків жінок зі слабкою статевою конституцією такої реакції зазвичай не виникає. Однією з причин сексуальної дезадаптації в цих випадках є ураження нейрогуморальної складової анатомо-фізіологічного компонента сексуального здоров’я. 7. Психотерапевтична корекція сексуальної дезадаптації при екскреторно-токсичній безплідності має являти собою систему, що грунтується на принципах комплексності, диференційованості, етапності та включає широкий арсенал сучасних методів психотерапії. Залежно від клінічної форми дезадаптації та конкретної ситуації слід використовувати когнітивну, раціональну індивідуальну та парну, групову психотерапію, гіпносугестію, для лікування простатиту – опосередковану та потенціювальну психотерапію, бібліотерапію та різноманітні тренінги: поведінковий, рольовий психосексуальний, комунікаційний, сексуально-еротичний, а також особистісно орієнтовану психотерапію. Розроблена система дає змогу досягнути повної сексуальної адаптації у 81±5% подружніх пар. |
