Перехід від початкового до фінального етапу пізньосарматської культури в межиріччі Дністра та Дунаю характеризується появою тут могильників нового типу, на яких поховання здійснювалися у ямах з підбоєм та катакомбах. Всі ці пам'ятки в межах зазначеного регіону з’являються на нових місцях, і крім провідного типу могильних споруд, відрізняються від сарматських старожитностей попереднього періоду ще й своєю незначною загальною кількістю, особливостями розташування, а також статево-віковим складом похованих. Все це дозволяє дійти висновку, що після середини ІІІ ст. н.е. у Буджак проникають якісь нові угруповання сарматського населення. Аналіз хронології пізньосарматських старожитностей дозволяє виділити серед них три культурно-хронологічні групи пам'яток, для кожної з яких характерні різні типи поховальних споруд. Зважаючи на повну перевагу на цих пам'ятках поховань з чоловічими наборами інвентаря, є всі підстави вважати, що проникнення окремих сарматських угруповань в Буджак були пов’язані з участю цих кочовиків у військових акціях варварів на нижньодунайських кордонах імперії. Хронологічну лакуну між сарматськими пам’ятками останніх двох груп заповнюють старожитності черняхівської культури. Матеріали найрепрезентавніших у хронологічному відношенні могильників регіону також дозволили виділити три фази їхнього функціонування. Аналіз системи освоєння території черняхівським населенням Буджака виявив її подібність, до аналогічної системи, яка була властива населенню причорноморського регіону, та її відмінність від системи освоєння простору черняхівським населенням Пруто-Дністровського межиріччя. На вибір техніки будівництва, за допомогою якої зводилися житла на черняхівських пам’ятках регіону, впливала, насамперед, наявність поблизу поселень того чи іншого будівельного матеріалу, що не дозволяє вважати відмінності у домобудівництві етнокультурними ознаками. Більш інформативними у цьому сенсі виявляються матеріали поховальних комплексів. Вивчення особливостей поховального обряду та структури керамічного комплексу черняхівських могильників дозволило знайти типологічно близькі пам’ятки в інших регіонах поширення черняхівської культури, причому для кожного з буджацьких некрополів окремо. За наведеними ознаками, могильник Холмське є найбільш подібним до таких некрополів приморської зони як Кам'янка-Анчекрак, Вікторівка, Ранжеве. Для могильника Нагірне подібними виявилися пам’ятки Південного Побужжя, зокрема такі як Курники, Городок і частково Каборга. Могильник Фурманівка є найбільш подібним до причорноморських некрополів черняхівської культури Вікторівна та частково Каборга. В межах поширення черняхівської культури найбільшу подібність до могильника Біленьке виявили поховання досліджені біля Великої Коренихи та Миколаївки, а у цілому висхідну територію населення, що залишило ці пам’ятки, слід шукати в Криму (могильники типу Дружне та Нейзац). Таким чином, пошуки найближчих аналогій поховальним пам'яткам досить впевнено вказують на переважно східний напрямок заселення Буджака черняхівським населенням. Щільно заселивши межиріччя Дністра та Дунаю починаючи з другої чверті ІV ст. н.е., це населення остаточно припиняє мешкати тут на початку V століття. |