Анотація до роботи:

Демкова М. С. Самоврядування вірменської громади у місті Львові (XIV-XVIII ст.). – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук за спеціальністю 12.00.01. – теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень. – Львівський національний університет імені Івана Франка, Львів, 2004.

У роботі досліджується становлення і функціонування інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова у XIV-XVIII століттях. З наданням у 1356 році місту Львову магдебурзького права вірмени, поряд з іншими народами, отримали право судитися у власному (вірменському) суді під головуванням міського війта, що стало правовою основою для функціонування вірменського суду. 5 березня 1519 р. король Сигізмунд І затвердив поданий вірменами кодекс матеріального права - Вірменський статут, який регулював цивільні, кримінальні, сімейні відносини. Судочинство у вірменському суді здійснювалося відповідно до процесуального кодексу - Порядку судів і справ вірменського права, який, проте, не був затверджений, але судді при здійсненні судочинства керувалися цим документом і використовували його як «підручник» у галузі процесуального права. Суд при прийнятті рішення керувався законом, враховував пояснення сторін, показання свідків, зібрані докази у справі. При здійсненні судочинства існував інститут апеляційного оскарження судових рішень до короля. Самоврядування вірменської громади у Львові проіснувало до скасування магдебурзького права та реорганізації Австрією міського самоврядування (1784 року), однак фактично самоврядування вірменської громади у галузі судочинства проіснувало аж до 1790 року.

У висновках наведене історико-правове узагальнення і нове вирішення наукового завдання, що полягає у поглиблені історико-правових знань щодо становлення і розвитку інститутів самоврядування вірменської громади на території міста Львова у XIV-XVIII століттях, що є відповідним внеском у правничу науку.

Виконане дисертаційне дослідження дозволило зробити наступні висновки:

1. Уточнено, що становлення інститутів самоврядування вірменської громади міста Львова безпосередньо пов’язане з привілеєм Казимира ІІІ від 17 червня 1356 р. про надання місту Львову магдебурзького права. Цей акт створив правову основу для формування та функціонування власного суду для вірменської громади у місті Львові (під головуванням міського війта).

2. З’ясовано, що правовий статус інститутів самоврядування вірменської громади Львова зокрема закріплювався актами королівського законодавства Польщі.

3. Встановлено, що в досліджуваний період до інститутів самоврядування вірменської громади Львова відносилися: вірменський суд, вірменські старійшини та вірменський війт, які частково зберегли в собі ознаки інститутів самоврядування Вірменії. Правовий статус інститутів самоврядування вірменської громади Львова змінювався, що пояснювалося перебігом політичних та інших соціальних подій у Польській державі.

4. Виявлено, що вірменські старійшини відігравали безпосередню роль у реалізації правового статусу вірменської громади Львова, зокрема вони брали участь у здійсненні судочинства, виступали посередниками у спорах як у межах громади, так і з жителями міста та міською владою.

5. З’ясовано, що вірменський війт був представником вірменської громади в органах державної влади та органах місцевого самоврядування Львова, здійснював функції самоврядування в межах громади, а також на певних історичних етапах головував у вірменському суді.

6. Встановлено, що затвердження у 1519 р. королем Сигізмундом І Вірменського статуту стало способом об’єктивації норм старовірменського права назовні, що вплинуло на ефективність врегулювання цивільних, кримінальних, сімейних відносин та усунення колізій у визначених Вірменським статутом сферах. До 1519 р. львівські вірмени користувалися нормами старовірменського права, зокрема Книги правної сирійсько-римської, що дає підстави стверджувати про рецепцію римського права в Україні.

7. Виявлено, що судочинство у вірменському суді здійснювалося згідно з «Порядком судів і справ вірменського права». Цей акт був своєрідним процесуальним кодексом, який, хоча і не був офіційно затверджений, але використовувався при здійсненні вірменського судочинства. Вірменське судочинство здійснювалося відповідно до кращих правових надбань свого часу, зокрема суд при прийнятті рішення керувався законом, враховував пояснення сторін, показання свідків, зібрані докази у справі. При здійсненні судочинства існував інститут апеляційного оскарження судових рішень до короля, який нерідко скасовував попередні рішення і, у зв’язку з цим, накладав на суддів штрафні санкції.

8. З’ясовано, що статус вірменської громади значно підвищився після підписання у 1667 р. унії з Римом, після чого вірмени отримали право обіймати посади в державному апараті, що сприяло представленню і захисту інтересів вірменської громади.

9. Обґрунтовано, що самоврядний статус вірменської громади у місті Львові був неповним, зокрема щодо управління містом.

10. Уточнено, що незважаючи на найбільш широкий самоврядний статус вірменської громади у Львові поряд з іншими громадами, певні передумови, зокрема насильницьке навертання вірмен у католицтво, затвердження целібату вірменських священиків, полонізація, сприяло асиміляції вірменської нації. Незважаючи на ліквідацію самоврядування вірменської громади у Львові відповідно до скасування магдебурзького права та реорганізації Австрією міського самоврядування (1784 р.), фактично самоврядування вірменської громади у галузі судочинства проіснувало аж до 1790 р.

Публікації автора:

1. Вірменський статут 1519 р:, зміст, структура та джерела // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2002. - № 37. - С. 104-111.

2. Основи правового статусу особи за Вірменським статутом 1519 року // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 19. – К.: Ін-т держави і права ім. Корецького НАН України, 2003. - С. 173-178.

3. Цивільне право за вірменським статутом 1519 р. // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - 2003. - № 38. - С. 48-56.

4. Переселення вірмен на територію Галичини та створення вірменської колонії у Львові (XII-XIV ст.) // Підприємництво, господарство і право. Науково практичний господарсько-правовий журнал. - 2004. - № 6. – С. 83-86.

5. Створення, функціонування та ліквідація інституту вірменського війтівства у Львові (XIV-XVIII cт.) // Життя і право. Львівський правничий часопис. - 2004. - № 5. - С. 30-35.

6. Правовий статус вірменських старших та їх роль у здійсненні судочинства у Львові (XIV-XVIII ст.) // Право України. – 2004. - № 10. – С. 124-126.

7. Вірменський статут 1519 р:, зміст та структура // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали VIII регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2002 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2002. - С. 89-92.

8. Характеристика норм кримінального права за Вірменським статутом 1519 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали IX регіональної науково-практичної конференції. 13-14 лютого 2003 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2003. - С. 71-76.

9. Зобов’язальне право за Вірменським статутом 1519 р. // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні: Матеріали X регіональної науково-практичної конференції. 5-6 лютого 2004 р. - Львів: Юридичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка, 2004. - С. 91-96.