Результати проведеного дисертаційного дослідження дозволяють зробити наступні найбільш важливі висновки, які характеризуються науковою новизною і мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення: 1. Банківська система Європейського Союзу характеризується існуванням систематичного та несистематичного ризиків. Ці ризики є внутрішньо притаманними банківській системі: їх не можна повністю усунути – лише керовано обмежувати. Систематичний та несистематичний ризики можуть призводити як до банкрутства окремих банківських інститутів, так і до колапсу регіональних підсистем банківської системи Євросоюзу. На сучасному етапі визначено основні джерела, причини, механізми та канали дії вищевказаних ризиків в банківській системі. Втім, теоретичні підходи, як правило, залишають поза розглядом практичні аспекти управління цими ризиками. 2. З теоретичної точку зору визначення систематичного і несистематичного ризику в банківській системі потребує уточнення. Вказані ризики є імовірністю понесення окремим банком фінансових втрат внаслідок різних подій (погіршення фінансового стану іншого банківського інституту, флуктуація валютних курсів, поява нової технології зберігання та обробки інформації тощо), на які цей банк, відповідно, не має прямого впливу (систематичний ризик) або, навпаки, спричинює їх появу (неавторизована торгівля цінними паперами, зростання частки нестандартної заборгованості в кредитному портфелі банку, тривалі “зависання” програмного забезпечення тощо) (несистематичний ризик). 3. Основними причинами існування систематичного ризику в банківській системі ЄС є невірна оцінка фінансового стану контрагентів на ринку міжбанківських операцій та поширення вірної або невірної інформації, яка негативно впливає на уявлення клієнтів щодо стабільності банківських установ. Систематичний ризик в банківській системі підвищується внаслідок здійснення міжбанківських операцій та стихійного чи керованого розповсюдження негативної інформації про окремі банківські інститути. Регулятивний та скоординований механізми розповсюдження ризику набувають все більшого поширення у банківській системі Європейського Союзу поряд з традиційними стихійним, інформаційним та міжбанківськими механізмами. 4. Теоретичне визначення систематичної події в банківській системі, осмислення сутності та класифікація її видів потребують подальшого вивчення та структуризації. Соціально-оптимальні систематичні події відзначаються позитивним ефектом та призводять до оздоровлення банківської системи в середньостроковій перспективі, у той час як індивідуально-оптимальні систематичні події дозволяють подовжити існування неефективних банківських інститутів та приховати збитки, що виникли внаслідок стратегічних прорахунків менеджменту. 5. Між економічним капіталом банку та ризиками в банківській системі існує обернений взаємозв’язок: чим вищою є величина економічного капіталу банку, тим меншою є імовірність банкрутства банківського інституту внаслідок дії банківських ризиків. Впровадження банками ЄС захисних заходів, спрямованих на зменшення величини несистематичного ризику, призводить до зменшення імовірності фінансових втрат банків внаслідок дії систематичного ризику. Економічний капітал банку відіграє роль страхового механізму і нівелює негативний вплив неочікуваних подій систематичного і несистематичного характеру на фінансову стабільність банку. 6. Існуючі моделі та підходи до оцінки та управління систематичним ризиком в банківських установах ЄС потребують уточнення через відсутність узагальнюючих концепцій та фокусування уваги в рамках окремої моделі лише на певному з багатьох джерел виникнення систематичного ризику. Майбутні дослідження систематичного ризику в банківській системі концентруватимуться на соціологічно-психологічних закономірностях дій економічних агентів та будуть проводитися у напрямку об’єднання одноаспектних підходів у рамках спільної багатовекторної парадигми. 7. Основну роль у забезпеченні стабільності як окремого банківського інституту, так і всієї банківської системи відіграє Європейська система центральних банків, в розпорядженні якої знаходиться широкий інструментарій банківської політики. Дедалі більшої уваги з боку Європейського центрального банку набуватиме група методів банківського нагляду для недопущення формування підвалин банкрутства банківських інститутів і забезпечення в такий спосіб надійності та цілісності банківської системи. Значної консультативної підтримки в розробці нових методів і підходів управління систематичним і окремими підвидами несистематичного ризику надає Банк міжнародних розрахунків. 8. Для вдалого управління систематичним ризиком фахівці центрального банку повинні проводити кількісну оцінку впливу окремої систематичної події на зростання цього ризику та чітко визначати рівень ідіосинкратичних банкрутств критичний для стабільності банківської системи. Запропоновані показники “ступінь значущості систематичної події (Е)” та “індивідуальний фактор стійкості банківської системи до систематичного ризику (l)” допоможуть співробітникам центрального банку у таких кількісних оцінках за багатофакторності вихідних умов і необхідності врахування специфічних рис банківської системи окремої країни. 9. Моделі оцінки та управління кредитним ризиком, які використовуються на сучасному етапі в банківських установах, дозволяють з великою впевненістю визначити рівень кредитного ризику як в цілому по банківській установі, так і по окремому позичальнику, але не всі моделі можна успішно використовувати в банках ЄС. З огляду на історію та специфіку розвитку фінансової системи Європейського Союзу класичні та рейтингові моделі оцінки кредитного ризику позичальника забезпечують найвищий рівень точності передбачень імовірності банкрутства позичальника. 10. Банківські установи Євросоюзу добре усвідомлюють небезпеку флуктуації валютних курсів та валютної складової банківських операцій для збереження фінансової стабільності. Поодинокі випадки фінансових втрат від операцій з валютними цінностями є наслідками невідповідності внутрішніх процедур контролю ризиків та звітування вимогам Банку міжнародних розрахунків та Європейського центрального банку по здійсненню окремих банківських операцій. 11. Банки Євросоюзу повинні приділяти в майбутньому більше уваги запобіганню причинам виникнення операційного ризику, який є джерелом значних фінансових збитків. Цей процес відбуватиметься через удосконалення теоретичних підходів та практичних механізмів оцінки та управління операційним ризиком. Застосування авторської багатофакторної моделі оцінки операційного ризику банку, яка побудована на основі розподілу окремих подій за потенційною величиною фінансових втрат і характеризується застосуванням статистичних методів підрахунку ймовірностей та множинного кореляційного аналізу, полегшить роботу європейських банкірів-практиків з кількісної оцінки та управління цим ризиком. 12. Методи оцінки та управління процентним ризиком, які застосовують банки ЄС, відзначаються середнім рівнем точності передбачень, спрощеністю складових елементів та потребують удосконалення. Впровадження Європейським центральним банком рекомендованого в роботі нормативу загальної відкритої процентної позиції призведе до зростання зацікавленості комерційних банків у підвищенні точності методів та моделей управління цим підвидом несистематичного ризику. 13. На сучасному етапі методи та моделі управління окремими підвидами несистематичного ризику в комерційних банках України знаходяться в руслі світових тенденцій. Управлінню систематичним ризиком не приділяється належної уваги з боку Національного банку України та комерційних банків. Практика управління несистематичним ризиком в українських банках характеризується відсутністю широкого спектру вітчизняних теоретичних розробок та досвіду управління в цій сфері, що пов’язано із нетривалою історією існування банківської системи країни, недостатньою увагою збоку регіональних підрозділів комерційних банків до важливості контролю ризиків, переважним застосуванням показників, моделей та систем оцінки ризику, рекомендованих Національним банком. 14. Методи оцінки та управління ризиками, які застосовують банки Євросоюзу, можна, після відповідної адаптації, з успіхом задіяти в Україні. Особливості усвідомлення комерційними банками загрози систематичного і несистематичного ризику для банківської системи України зумовлюють необхідність створення всеохоплюючих внутрішніх банківських програм управління, в першу чергу, несистематичним ризиком. Життєво необхідним для стабільного існування вітчизняного банківського сектору стає впровадження відповідних організаційних форм контролю систематичного і несистематичного ризику на усіх ділянках банківських операцій. |