Дисертація присвячена теоретичному обґрунтуванню, розробленню науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо організації ризик-менеджменту в комерційних банках України на засадах системного підходу. Результати проведених досліджень дають можливість зробити такі висновки: 1. В економічній літературі поняття «ризик» і «ризик-менеджмент» тлумачаться неоднозначно. На думку автора, ризик визначається як ймовірність неотримання банком цільового прибутку або зменшення вартості його активів, яка виражається кількісною оцінкою у вигляді абсолютної величини економічного капіталу. У свою чергу «ризик-менеджмент» розглядається автором як комплекс методів і дій, які дозволяють контролювати ризик несприятливих результатів. При цьому практична роль ризик-менеджменту полягає не в максимальному зниженні ризиків, а в підтримці сукупного рівня ризику на прийнятному для банку рівні. 2. Аналіз досліджених принципів класифікації банківських ризиків у вітчизняній та зарубіжній літературі дає право зробити висновок, що кількісна та якісна складова кожної такої класифікації залежать від того, що автор вкладає в поняття «ризик». Якщо це певна загроза діяльності банку в цілому чи його окремій операції, то в такому випадку структура груп і підгруп класифікації стає занадто розгалуженою для цілей ризик-менеджменту. Коли ж ризики розглядаються як об’єкти управління, тоді вони групуються за певними ознаками, що дозволяють використовувати однакові інструменти вимірювання, порівняння та оцінювання для кожної з таких груп. У роботі пропонується авторський підхід до класифікації банківських ризиків з урахуванням таких класифікаційних критеріїв як об’єкт банківського ризик-менеджменту та вид розподілу ймовірностей відповідних ризик-факторів. 3. Банки є особливою сферою підприємницької діяльності, тому організаційно-функціональна структура ризик-менеджменту в них регламентується на рівні Закону України «Про банки і банківську діяльність». Як показують проведені дослідження, фактичний рівень розвитку систем управління ризиками в українських банках не є однаковим: у той час, як великі та найбільші банки реально демонструють передові технології, сучасні організаційні та методичні підходи до організації ризик-менеджменту, середні та малі банки здебільшого формують відповідну діяльність на декларативному рівні, коли мінімально необхідні атрибути витримуються, проте їхня змістовна складова залишається ненаповненою. 4. У процесі дослідження встановлено два загальні підходи до оцінки ризику – якісний (ідентифікація факторів, які впливають на рівень ризику) та кількісний (визначення числового значення, що характеризує ризик). У роботі доведено, що визначення виду ймовірнісного розподілу змінних ризику, діапазону їхніх можливих значень, а також урахування фактора кореляції між ними виступають критичними моментами у процесі оцінки ризику, від якого великою мірою залежить якість і статистична надійність отриманого результату. Проведений аналіз тенденцій, які спостерігалися в банківській системі України протягом 2000–2007 рр. з точки зору ризик-менеджменту дозволив зробити висновок, що незважаючи на необхідність розробки шляхів удосконалення банківської діяльності, в останні роки все ж таки відзначається загальне поліпшення факторів зовнішнього середовища, показників ризиків банків та систем управління ними в самих банках. 5. Результати дослідження підтверджують, що переважна частина активів українських банків представлена кредитами, доходи за якими обмежені процентними ставками, а втрати можуть сягнути розміру всього кредитного портфеля. Таким чином банк несе збитки з певною ймовірністю, форма кривої розподілу яких визначає механізм функціонування ризик-капіталу та економічного капіталу – тієї його частини, що необхідна для забезпечення платоспроможності банку із заданою ймовірністю. 6. У роботі наведені практичні рекомендації щодо впровадження новітніх форм, методів, інструментів і стратегій управління ризиками в діяльності комерційних банків. Розглянуто широкий спектр інструментів оцінки ризиків, таких як аналіз розривів (gap analysis), сценарний аналіз («what-if»), вартість під ризиком (VaR, CVaR), стрес-тестування та інші. Встановлено, що деякі з них активно використовуються й вітчизняними банками, проте лише окремі українські банки повною мірою використовують потенціал, передбачений сучасним рівнем розвитку ризик-менеджменту в світовому масштабі. 7. Розроблені автором моделі оцінки кредитного, ринкового (процентного, валютного, фондового), операційного ризиків і ризику ліквідності базуються на визначенні виду ймовірнісних розподілів відповідних ризик-факторів та оцінки ризику шляхом симуляції методом Монте-Карло змін цих ризик-факторів. Це дозволило використовувати один і той самий понятійний та математичний апарат для оцінки кожного окремого ризику, а також створило передумови для поєднання таких оцінок у загальну величину. 8. У дисертаційній роботі представлено механізм одночасного проведення серії симуляцій всіх ризик-факторів з метою поєднання індивідуальних оцінок ризиків у інтегровану величину – економічний капітал. У рамках тестування моделі визначено економічний капітал для 97 українських банків на основі їхньої щомісячної фінансової звітності за період з 2001 р. по 2007 р. та загальнодоступної інформації щодо коливань ринкових факторів. Для розрахунків використано ймовірність дефолту, яка відповідає кредитному рейтингу B+ за шкалою міжнародного рейтингового агентства Standard&Poors. Результати розрахунків представлені в Додатках до дисертації. | 