В процесі дослідження було вирішено важливу теоретичну, наукову і практичну задачу подальшої розробки концепції співвідношення ринку і інституту власності та його тенденцій для умов трансформаційної економіки, в тому числі для умов переходу до інституціональної її структури. Результати дослідження можна представити такими висновками. 1. На основі аналізу взаємозв’язку товарного виробництва і відносин власності було виявлено, що їх розвиток історично і органічно взаємопов’язано. В ході дослідження доведено правомірність використаної методології, яка заснована на таких постулатах, як: діалектична єдність економічного змісту і прав власності; розрізнення понять «власність» і «привласнення»; розвиток форм власності паралельно із розвитком форм вартості; взаємозв’язок процесів товарного виробництва і відносин власності; аналогічність процесу (за наявністю особливостей) трансформації власності в ході ринкових перетворень у всіх постсоціалістичних країнах. 2. Аналіз практики розвитку товарного виробництва і відносин власності всього терміну функціонування капіталістичної соціально-економічної системи виявив, що в основі даної еволюції лежить розвиток продуктивних сил, що приводить до поетапної зміни менш розвинутих відносин більше розвинутими – аж до державно-монополістичної власності, її соціалізації і ринку, що регулюється. Дана обставина підтверджується дією закону заперечення заперечень. 3. Ретроспективний аспект визначення місця і ролі товарно-грошових відносин в плановій економіці соціалізму показав, що вони функціонували і розвивалися (із різним значенням в різні періоди) в рамках централізованого планування, незважаючи на теоретичне призначення товарно-грошовим відносинам другорядної ролі, вони за суттю обслуговували господарські зв’язки на всіх рівнях економічної структури. Даний висновок підтверджується сьогоденною практикою китайського соціалізму. Закладені в плановій економіці основи господарювання змішаного типу (співіснування плану і ринку в механізмі її регулювання) продовжує розвиватися як у перехідній економіці, так і в економіці розвинутих країн світу, що підтверджується різними моделями сучасної ринкової економіки: всі моделі містять як багатоманітність форм і прав власності, так і механізм співіснування ринку і плану. 4. Дослідження теоретичних і практичних проблем переходу до економіки ринкового типу в постсоціалістичних країнах розкрило важливу характеристику переходу, з приводу якої в багатьох країнах було допущено помилку в сфері трансформації відносин власності і форсування створення конкурентного ринку. А саме: висування в якості пріоритету і штучне стимулювання розвитку приватної форми власності на підставі теоретичних посилок про надто високу її ефективність – при загальній тенденції розвинутих економік до трансформації приватної власності в колективну (корпоративну) и все більше соціалізовану. 5. Створення в країнах постсоціалістичного простору багатоманітних форм, типів і видів власності є в цілому закономірним процесом, оскільки без нього не створилося б поле для розвитку ринку. Аналіз даної проблеми привів до висновку, що в цілому ці трансформації було здійснено у відповідності до об’єктивних законів переходу, однак суб’єктивні дії влади не завжди були виправданими. Тим не менше, в усіх країнах сформувалася та чи інша модель ринку, що заснована на різних формах власності, тобто створено суб’єкти ринку і суб’єкти власності. 6. Особливого значення набув в роботі аналіз процесу роздержавлення і приватизації в Україні, його позитивних і негативних наслідків. Такий аналіз виявив, що цим процесом одночасно здійснювалось створення і нових форм (типів, видів) власності, і нових проявів ринку (з тією особливістю в Україні, що спочатку було відкинуто державні методи його регулювання). Однак відчувається потреба в теоретичних розробках проблеми взаємозв’язку ринкових відносин, відносин і прав власності в тій економічній структурі, яка вже склалася в країні. Дане дослідження в певній мірі заповнює вказану потребу, оскільки не тільки виявляє позитиви і негативи процесу роздержавлення і приватизації, але й обґрунтовує практичні рекомендації щодо зниження негативних наслідків сьогодні. 7. Аналіз співвідношення ринку і власності в Україні виявив, що ринок являє собою форму організації і реалізації власності, а ринкова економіка виступає сферою прояву і відтворення відносин товарного виробництва і відносин власності на їх первинному і вторинному рівнях привласнення. Однак не вирішеною задачею залишаються проблеми розмежування і розщеплення прав власності, що є важливим при управлінні економікою як з боку ринку, так і з боку держави (плану). Створенню сталого економічного середовища функціонування ринку і інституту власності може сприяти специфікація прав власності, тобто чітке визначення її суб’єкта, об’єкта і способу визначення прав на неї. 8. Проблеми ринку в інституціональній економіці аналізуються в дисертації з позиції детермінанти економічного і соціального розвитку на основі технократичних і інституціональних змін, що надає можливість зниження трансформаційних і трансакційних витрат суспільства. Існує думка, що прагнення до зниження трансакційних витрат є основною рушійною силою розвитку інституціональної структури суспільства. Якщо це так, то планова економіка може розглядатися в тому числі як сприятливе поле для вирішення саме цієї проблеми. Тому не випадковим слід вважати прагнення до державного регулювання економіки розвинутих країн світу. І головною умовою ефективності переходу ринку і інституту власності до інституціональної економіки слід вважати адекватну економічну політику держави з мінімізації зовнішніх ефектів. Однак досягнення повної нейтралізації екстерналій на даному етапі розвитку суспільства визнається неможливим. |