Дисертація містить результати теоретичного й методологічного розв'язання наукової проблеми розвитку ринкової трансформації та процесів, що її складають, як в суспільстві, так і в регіонах за умов перехідної економіки України. Запропоновані механізми і методи управління процесами, що складають сутність ринкових трансформацій, дозволять коригувати державну стратегію розвитку ринкової трансформації в регіонах. Дослідження дозволило зробити наступні теоретичні та практичні висновки і рекомендації: 1. Теоретично обгрунтовано та методологічно визначено, що в Україні трансформація здійснюється від індустріального суспільства з економіко-теоретичною парадигмою (системою ідей і уявлень, здатною дозволити розв’язати виниклі суперечності в науці) до постіндустріального – інформаційного суспільства, парадигмою якого стає людина у всьому багатстві здібностей і потреб, а інформація як знання перетворюється на стратегічний ресурс. Постсоціалістичний перехідний процес реформується від централізовано-керованої економіки до ринкової. Але проблеми такого двобічного напряму розвитку не вивчаються в їх взаємодії ні на рівні економічної теорії, ні на рівнях прикладних економічних досліджень. 2. При цьому слід вважати, що Україна не є однорідно індустріальною системою. Тут тісно переплітаються і взаємодіють аграрні, аграрно-індустріальні та індустріальні регіони. Територіальні та історичні відмінності в рівнях і перспективах розвитку носять принциповий характер. Роль і сутність ринкової трансформації не тільки не зменшується в умовах перехідної економіки України, а й переміщується у площину регіонів, регіонального управління, що підтверджується аналізом соціально-економічного розвитку країни та світовим досвідом. 3. Теорії регіонального розвитку суттєво впливають на макроекономічні процеси та підвищення ролі соціальних і культурологічних цілей і чинників економічного розвитку, розширення можливостей міждисциплінарних досліджень та імператив переходу регіонів на модель соціально орієнтованої економіки. Рис. 9. Класифікація комплексно-цільових програм підтримки розвитку малого і середнього бізнесу 4. Перехідний стан соціально-економічної системи України є об'єктивним етапом її розвитку. Під перехідним станом слід розуміти систему процесів, відповідно до яких в економіці і соціальній сфері здійснюються докорінні зміни – утворюються фундаментальні інституціональні основи ринку, трансформуються відносини власності, запроваджується конкуренція, населення адаптується до ринкових умов життєдіяльності. 5. Нові елементи ринкової структури знаходяться в динаміці, і їх співвідношення і рівень розвитку змінюються. Тривалість таких змін, структурних переломів, кризових станів залежить від послідовності прогресивного руху від старої економічної системи до нової. У здійсненні цієї послідовності визначальна роль належить державі як найважливішому економічному суб'єкту. Не менш значущім є регіональний рівень, де практично реалізуються реформи. 6. Первинними контурами і перспективними напрямами розвитку моделі перехідної економіки України є завершення процесу первісного накопичення капіталу та поступове ускладнення елементів ринкової економіки, що відповідає сучасним високорозвиненим економікам; активізація розвитку ринків та їх поступове розширення (нові сегменти, послуги, товари); прискорене формування інформаційного ринку (зростання обсягів інформаціїних послуг з 2000 по 2005 рр. у 4,5 раза); стрімка соціалізація усіх ринкових процесів і явищ, тощо. 7. У найближчому майбутньому економіка України не може бути ніякою іншою, окрім як трансформаційною, одним з головних критеріїв керованості якої буде суперечлива єдність досить жорсткого регулювання економіки і ринкового саморегулювання. Причому ослаблення і звуження сфери макрорегулювання повинне відбуватися тільки у міру становлення і наростання ринкового саморегулювання в його цивілізованих формах. Посилення ринкової орієнтації і ринкових тенденцій у сфері економіки повинне відбуватися на фоні аналогічного посилення ролі держави в соціальній і культурній сфері. 8. Основною метою сьогодення трансформації є формування нового типу розвитку України, направленого на створення соціокультурного середовища, відповідного змішаній соціально орієнтованій економіці. Перехід до соціальних орієнтирів в процесі ринкової трансформації інверсійного типу припускає необхідність широкомасштабного державного регулювання економіки, тобто наявність регульованого ринку в усіх сферах суспільного виробництва. Таке регулювання здійснюється як соціальними, економічними, так і адміністративними методами. Їх слід не протиставляти, а органічно поєднувати, виходячи з того, якою мірою адміністративне регулювання відповідає вимогам об'єктивного розвитку, сучасному стану економіки та особливостям розвитку регіонів. 9. Розвиток господарського комплексу України протікає поетапно. Дослідження складових такого розвитку необхідне для вивчення комплексу чинників, що їх зумовили; для коригування траекторії реформ; діагностування нових ринкових форм економіки і соціальної сфери та їх удосконалення через інструментарій державного та регіонального регулювання. 10. Визначені особливості ринкового трансформування в межах досліджень соціально-економічного розвитку Україні через структурування найбільш значущіх трансформаційних потоків: вибір та закріплення моделі реформування; первісне накопичення капіталу; структурна перебудова економіки; соціокультурне реформування життєдіяльності; інформаційна трансформація; регіональне (територіальне) реформування. Дані процеси і напрями ринкової трансформації ускладнюються протягом реформування і розвитку економіки та соціальної сфери. 11. Основні трансформаційні потоки є активно взаємодіючими та взаємопов'язаними. Їх позитивні і негативні характеристики є показниками розвитку в Україні ринкових реформ. Але систематизації досвіду проведення та оцінки подібних реформ ще немає. Дані потоки мають неоднакові ефекти в регіонах. Відсутність методологічних та методичних підходів до вивчення цих процесів на місцях не дає змоги їх досконалого вивчення та регулювання. 12. Визначено, що проблеми формування ринкових відносин на рівні регіонів також пов’язані з неоднорідністю протікання соціальних, економічних, культурологічних процесів розвитку нашої країни. Дані передумови неоднорідності були сформовані і одержали подальшого розвитку впродовж декількох століть. Характерними для останніх років є такі: неоднорідність процесів первинного накопичення капіталу; нерівномірність освоєння ресурсів; диспропорції розвитку аграрного, індустріального, транспортного і інших секторів економіки; нерівномірність інвестиційних потоків і їх спрямованості; відмінності в розвитку міста і села, штучність процесів урбанізації і наявність псевдоурбанізації; наявність моно- і полінаціональних територій. 13. Роль держави полягає у формуванні загальної, генералізованої мети, притаманної трансформаційній політиці, яку повинно бути покладено в основу розвитку практично всіх без виключення регіонів. Це дозволить, перш за все, вирішити такі проблеми: створити і зміцнити єдиний економічний простір, забезпечити економічні, соціальні, правові та організаційні основи державності; відносно вирівнювати умови соціально-економічного розвитку регіонів; забезпечити пріоритетний розвиток регіонів, що мають особливо важливе стратегічне значення для держави; сформувати і вдосконалити ринкову інфраструктуру; розробити стратегію і тактику управління регіоном на основі стратегії ринкової трансформації; сформувати інформаційну базу ринкового середовища регіонів; створити систему запобігання кризовим ситуаціям, діагностики і моніторингу поточних станів на ринках регіонів; розробити комплексну оцінку ефективності стратегії і тактики регулювання ринкової трансформації регіону тощо. 14. Визначено наукові підходи до формування стратегічних і тактичних напрямів розвитку ринкової трансформації в регіоні. Найбільш значущі з них: формування методологічних основ розвитку ринкової трансформації; вивчення і систематизація світового досвіду з питань регулювання процесів і напрямів ринкової трансформації; адаптація світового досвіду до особливостей розвитку регіонів; відхід від вузько економічних стандартів аналізу і регулювання процесів ринкової трансформації та формування соціокультурних напрямів; розробка методів і формування методик вивчення процесів ринкової трансформації і чинників, що визначають її ефективність; розробка і коректування регіональних моделей (етапів розвитку), орієнтованих на історичні, етнонаціональні, культурологічні, географічні, соціально-економічні особливості розвитку територій; розширення міждисциплінарних розробок з даних питань; формування інформаційної бази щодо розвитку процесів ринкової трансформації. 15. Комплексне формування стратегії ринкової трансформації в регіоні на підґрунті збалансованого розвитку ринкового середовища дало підставу обґрунтування напрямів вдосконалення та поглиблення відповідних досліджень: виявлення нерівномірності розвитку регіонів; визначення передкризових і кризових ситуацій на ринках; розробки методологій і теоретичних обґрунтувань нових явищ та елементів ринкового середовища; формування методів і методик, спрямованих на регулювання диспропорцій і порушень ринкового середовища; обговорення можливих варіантів напрямів і моделей розвитку регіонів; розробка інтегральних показників ефективності ринкової трансформації; застосування показників оцінки ефективності ринкової стратегії. 16. Для удосконалення комплексного аналізу або діагностики регіональних ринків необхідно ввести класифікацію регіонів за рівнем розвитку ринкових відносин, ролі у відтворювальному процесі, формуванням ринкового простору. Під ринковим простором регіону слід розуміти комплекс ринків з їхньою інфраструктурою та системою культурних стандартів, діючих в межах територіальних утворень (регіонів). 17. Нові методологічні підходи до визначення і оцінки понять «регіональний ринок», «ринкове середовище», «стратегія ринкової трансформації» дозволяють розширити можливості стратегічного та тактичного планування. Доцільно використання нового комплексного показника – ринкового потенціалу регіону – як системи складових регіональних потенціалів ринкових утворень. Цей показник відповідає практичним потребам у систематизованій інформації для інвесторів, розробників державних і регіональних програм і планів розвитку, а також міжнародних організацій. 18. Нова модель економіки передбачає відносно тривале співіснування сильного державного і початкового приватного сектора економіки. При цьому превалювання державного сектора на першому етапі розвитку не повинне означати особливих пільг, переваг або виняткових прав. Разом з тим, курс на швидке становлення приватного сектора позначає нове місце і роль в активізації процесів ринкової трансформації. 19. З метою комплексного формування стратегії ринкової трансформації в регіоні на підставі збалансованого розвитку ринкового середовища обґрунтовано напрями вдосконалення та поглиблення досліджень розвитку підприємництва. Розроблено методичні рекомендації з діагностики розвитку підприємництва на рівні регіону. Визначено напрями його діагностування; можливі підходи до наповнення діагностичних досліджень; наведено класифікацію комплексно-цільових програм підтримки розвитку малого і середнього бізнесу, котрі розширять та удосконалять стратегічне та тактичне планування місцевих органів влади. 20. Висновки, рекомендації та напрями вдосконалення державного і регіонального регулювання ринкової трансформації, обґрунтовані в дисертації, прийняті до впровадження у системі регіонального управління: Донецькій обласної державної адміністрації; Управління комунальних ресурсів Донецької міської ради; Красноармійської міської ради Донецької області. |