Результати проведених досліджень та аналіз одержаних матеріалів дозволяють зробити такі узагальнюючі висновки: 1. На прикладі підприємства “Гірський Тікич” (ВАТ “Черкасирибгосп”), доведена можливість організації штучного відтворення веслоноса на базі звичайних коропових господарств країни та перспективність введення цього північноамериканського інтродуцента в ставову аквакультуру. 2. Установлено, що за репродуктивними показниками та рівнем виживання у післянерестовий період вперше дозрілі одинадцятирічні самки веслоноса істотно переважали плідників першого року дозрівання десятирічного віку. 3. За температури води 14,0-18,50С позитивні результати при гормональному стимулюванні дозрівання статевих продуктів самок веслоноса з показником поляризації ядра в ооцитах 0,08-0,14 одержані за дворазових гормональних ін’єкцій з інтервалом 24-26 год. із загальною дозою ацетонованих осетрових гіпофізів до 8 мг/кг маси риб та комбінованих ін’єкцій осетрових гіпофізів і гліцеринової витяжки гіпофізів осетрових. Самці веслоноса позитивно реагували на одну гіпофізарну ін’єкцію ацетонованих гіпофізів осетрових риб і ляща з дозою 40-50 мг на рибу. 4. Виявлені відмінності у співвідношенні окремих частин тіла плідників різної статі є підставою для проведення подальших досліджень з метою розроблення методів раннього прижиттєвого визначення статі веслоноса за морфологічними показниками. 5. Підтверджена можливість одержання високих виробничих показників з підрощування молоді веслоноса в стандартних рибоводних місткостях на базі репродукторів, призначених для заводського відтворення коропових видів риб. Підвищений відхід (до 40-60%) вільних ембріонів веслоноса відмічено в період їх витримування до переходу на екзогенне живлення із зниженням температури води до 12-130С. 6. В процесі підрощування личинок веслоноса з годівлею зоопланктонними організмами риби віддавали перевагу гіллястовусим ракоподібним (дафніям) розміром 0,6-2,0 мм. Найвищий рівень виживання риб відмічено за концентрації кормових зоопланктерів не менше 40-50 мг/л. 7. Позитивні результати за рівнем виживання (52,4-62,0%) та середньою кінцевою масою (221-440 г) цьоголіток веслоноса одержані при їх вирощуванні в ставах в полікультурі з одновіковими групами коропа, білого товстолобика і білого амура за щільності посадки підрощеної молоді веслоноса 0,35-2,50 тис.екз./га. Рибопродуктивність за веслоносом становила до 289,7 кг/га. 8. Найвищий рівень абсолютних приростів цьоголіток веслоноса припадав на періоди з температурою води 23-270С за високої інтенсивності розвитку зоопланктону ставів (більше 7 г/м3). 9. В живленні цьоголіток веслоноса переважали гіллястовусі ракоподібні (61,8-94,9% від загальної кількості спожитих зоопланктерів). Важливу роль у живленні риб відігравали веслоногі рачки (3,8-36,6%). Коловертки та рослинні планктонні організми в живленні цьоголіток веслоноса мали підпорядковане значення (до 1,9%). Наприкінці періоду вирощування, із зменшенням біомаси зоопланктону, в складі їжі риб до 35,4% зростала частка детриту. 10. Культивування веслоноса матиме важливе значення для рибогосподарських підприємств України, оскільки дозволить підвищити якість і вартість продукції без значних додаткових інвестицій у дороге обладнання і технології, чим значною мірою сприятиме підвищенню економічної ефективності господарювання в рибній галузі. |