1. Історіографічний аналіз праць дослідників, які тією чи іншою мірою розглядали тему руху солідарності кримськотатарської діаспори з боротьбою співвітчизників за повернення на історичну батьківщину, показав недостатність і фрагментарність розробки даної проблеми. Виявлений дисертантом комплекс документальних джерел і літературних матеріалів дав можливість об’єктивно реконструювати процес зародження, становлення й еволюції кримськотатарського національного руху у США, показати діяльність організацій та окремих осіб американської діаспори, які зробили певний внесок у вирішення кримськотатарського питання. 2. Джерельна база дослідження є широкою і різноманітною. З одного боку, вона становить дві великі групи: архівні й опубліковані матеріали, з другого боку, складається як з традиційних джерел на паперових носіях, так і електронних, число яких постійно збільшується. При написанні дисертації широко було використано: документальні, оповідні джерела, періодику, джерела особистого походження, конкретно-соціологічних досліджень. Їх кількість, структура й інформаційна насиченість дають змогу докладно висвітлити головні аспекти теми дисертаційного дослідження. 3. Процес становлення кримськотатарської діаспори в Америці відбувався упродовж 1920-х–1960-х років. Витоки утворення американської діаспори кримських татар сягають корінням в 1920-і роки двадцятого сторіччя. Основна хвиля еміграції кримських татар припала на кінець 1950-х–початок 1960-х років. 4. На початку 1960-х років у США відбувається процес організаційного оформлення діаспори. 22 листопада 1961 року утворюється Американська асоціація кримських тюрків, метою якої було збереження національної ідентичності, задоволення соціальних, культурних, релігійних потреб кримськотатарської общини США. 5. Період з 1961 по 1976 роки характеризуються зародженням та еволюцією руху солідарності кримськотатарської діаспори у США за повернення співвітчизників на історичну батьківщину: а) 1960-і роки – зародження руху солідарності (виступи активістів руху солідарності на радіостанціях, різних конференціях з кримськотатарського питання); б) кінець 1960-х–початок 1970-х років – активізація політичної активності кримськотатарської діаспори у США (перші акції протесту: розповсюдження листівок, проведення мітингів і демонстрацій); в) 1971–1974 роки – політизування ААКТ та її участь у кримськотатарському національному русі (мітинги, демонстрації, голодування протесту, початок кампанії листування, надсилання телеграм і звернень до міжнародних організацій та урядів різних країн з проханням сприяти поверненню кримських татар на батьківщину, виступи на захист політв’язнів активістів кримськотатарського і правозахисного рухів М. Джемілєва, Р. Джемілєва, П. Григоренка та ін.); г) 1975 рік – утворення Комітету боротьби за повернення кримських татар на батьківщину (участь у кампанії за звільнення М. Джемілєва, що розгорнулася в усьому світі); д) 1976 рік – створення Національного центру кримських татар США. 6. Діяльність НЦКТ в 1976–2006 роках: а) основні акценти в діяльності НЦКТ: – 1976–1985–1987 роки – боротьба за звільнення й еміграцію політичних в’язнів активістів кримськотатарського руху (М. Джемілєва, Р. Джемілєва, А. Сеітмуратової та ін.); – 1987–1991 роки – зусилля НЦКТ спрямовано на підтримку широкомасштабного руху кримських татар за повернення до Криму й облаштування на батьківщині, що розгорнувся в СРСР; – 1991–1995 роки – рух за повернення й облаштування кримських татар, побудову національної автономії у складі України; – 1995–2006 роки – основний вектор діяльності спрямовано на вирішення питань про визнання геноциду над кримськотатарським народом, його реабілітації, а також відшкодування майна, втраченого під час Другої світової війни, і депортації; б) методи і форми боротьби: мітинги і демонстрації, видавнича діяльність, листування з урядами різних країн, міжнародними, правозахисними, громадськими організаціями, інформаційно-видавничими центрами (і зустрічі з їх представниками), активістами КНР, публікації в ЗМІ, участь у міжнародних конференціях з прав людини та ін. 7. Активна участь з 1978 року в русі солідарності кримськотатарської діаспори у США за повернення співвітчизників на батьківщину А. Сеітмуратової. Головними напрямами її правозахисної діяльності стали виступи на радіостанціях «Свобода», «Голос Америки», «Німецька хвиля», участь у міжнародних конференціях з прав людини, мусульманських конференціях, конференціях і слуханнях з питань Заключного Акта Гельсінських угод, конференціях, ініційованих урядами різних країн, участь у створенні та діяльності різних правозахисних організацій, видавнича діяльність та ін. 8. З кінця 1980-х років чимале значення в діяльності кримськотатарської діаспори у США мають питання надання гуманітарної допомоги кримським татарам, що повертаються на батьківщину. Подібного роду допомога надається як організаціями діаспори – ААКТ, Dost, НЦКТ, так і окремими меценатами. 9. Діяльність організацій діаспори й окремих її представників відбувалася в тісній залежності від міжнародного становища (зокрема зовнішньополітичних відносин між США і СРСР, а потім – США і Україною), внутрішньополітичної ситуації та ступеня врегулювання кримськотатарського питання в СРСР (потім в Україні), від тих цілей і завдань, які ставив перед собою кримськотатарський національний рух на різних етапах своєї еволюції. 10. Аналіз функціонування і розвитку руху солідарності кримськотатарської діаспори у США з боротьбою співвітчизників за повернення на історичну батьківщину допомагає зробити висновки про те, що цей рух по суті був складовою частиною національного руху кримських татар, який розгорнувся на території СРСР. Рух солідарності кримськотатарської діаспори у США так само, як і кримськотатарський національний рух загалом, можна охарактеризувати, як правозахисний. Кримськотатарський рух і сьогодні орієнтується на правозахисну діяльність та на мирне розв’язання існуючих соціально-політичних проблем, що, у свою чергу, є значущим чинником, який сприяє збереженню етнополітичної стабільності в Криму і на Україні. | 