В дисертаційній роботі вирішено важливу наукову задачу теоретичного обґрунтування перспектив розвитку зовнішньоекономічних зв’язків в світогосподарській системі і розробки науково-методичних основ забезпечення рівноправного включення країн до системи міжнародного розподілу праці на основі підвищення рівня міжнародної конкурентоспроможності суб’єктів господарювання. У результаті проведеного дослідження зроблено такі висновки. 1. На основі дослідження теоретичних основ розвитку світової економіки доведено, що можливості нівелювання негативних наслідків впливу глобалізації на діяльність національних економік створюються на мікрорівні як результат забезпечення гнучкості, рухливості і чутливості економічної діяльності підприємств (ТНК) в системі зовнішньоекономічних зв’язків держав. 2. Міжнародна економічна інтеграція є вищим рівнем розвитку світогосподарських відносин. Основними тенденціями розвитку даного процесу в сучасній світогосподарській системі є: динамізм процесів міжнародної економічної інтеграції; нерівномірність розвитку і реалізації форм міжнародної економічної інтеграції; розвиток одночасно з інтеграційними дезінтеграційних процесів; переважний розвиток міжнародних регіональних економічних угруповань; формування умов для розвитку глобальної економічної інтеграції. 3. Надано визначення економічної інтеграції як нової форми міжнародних економічних відносин, що передбачає сумісну діяльність ряду держав з метою об’єднання економік країн в єдиний господарський механізм, створення для підприємців певною мірою однакових умов функціонування в рамках всього об’єднання, його відокремлення від решти світової економіки зовнішніми бар’єрами. 4. В результаті дослідження впливу глобалізації на розвиток економік країн доведено, що інтернаціоналізація економічної діяльності як системоутворюючий чинник світового господарства є однією з основних передумов формування глобальної рівноваги в світовій економіці у умовах відсутності дієвих структур регулювання світової економіки. 5. Включення країн до міжнародних інвестиційних процесів не призвело до створення глобального інвестиційного простору через якісні відмінності між державами. Поряд з основними шляхами регулювання міжнародної інвестиційної діяльності на макрорівні (лібералізація регулювання іноземних капіталовкладень для країн, що активно експортують капітал та жорстке регулювання допуску іноземного капіталу в економіку країн, що переважно імпортують капітал), на наднаціональному рівні регулюються питання забезпечення вільного руху капіталів, гармонізації економічної політики країн, сприяння ефективній роботі відповідних наднаціональних інститутів. Найбільшими експортерами ПІІ в світовій економіці є США, Великобританія і Люксембург, найбільшими імпортерами – США, Великобританія і Китай. 6. Аналіз розвитку зовнішньоекономічних відносин країн в рамках інтеграційних процесів свідчить про поглиблення міжнародного розподілу праці, що пояснюється використанням зовнішньоекономічних відносин для вирішення внутрішніх економічних проблем держав. Провідні позиції за обсягами міжнародної торгівлі належать регіональним інтеграційним об’єднанням, до складу яких входять високорозвинуті країни, – EU, NAFTA, МЕRCОSUR; значна частина зовнішньої торгівлі даних інтеграційних угруповань припадає на внутрішньорегіональну торгівлю. Для інтеграційних об’єднань, до яких входять країни з більш низьким рівнем економічного розвитку, вказана тенденція не спостерігається. 7. Подальший розвиток групи найбільш розвинутих країн – країн-учасниць Європейського Союзу і NAFTA – перебуває у прямій залежності від розвитку процесів міжнародної економічної інтеграції: в рамках даних інтеграційних утворень виникає значна економія на масштабі виробництва для країн-учасниць, країни здобувають додаткові вигоди в ефективності виробництва від посилення конкуренції. 8. Результати аналізу розвитку зовнішньоекономічних відносин України свідчать про активізацію участі країни у світовому товарному ринку, розширення географії країн-партнерів і одночасно – про незначну диверсифікацію експорту. Зроблено висновок щодо необхідності розробки системи заходів на рівні держави щодо стимулювання експорту. 9. Перспектива розвитку напрямків економічної діяльності в світі визначається вимогами щодо зростання ефективності використання всіх видів ресурсів, посиленням процесів інтелектуалізації виробництва і праці. Найбільш перспективним напрямом розвитку сучасної світогосподарської системи визначено міжнародний технологічний обмін і ліцензійну торгівлю. 10. Напрями та перспективи розвитку зовнішньоекономічних відносин за участю України визначаються напрямками інтеграції України до світового господарства: розвитком процесів енергетичної інтеграції на пострадянському просторі; перспективами інтеграції України до світового ринку металургійної продукції; перспективами інтеграції України до світового ринку послуг; напрямками розбудови транскордонного співробітництва за участю України. 11. Зроблено висновок щодо необхідності Розробки Національної програм технічного переозброєння виробництва, Національної програми залучення іноземних інвестицій, Національної програми підвищення міжнародної конкурентоспроможності економіки України з метою забезпечення рівноправного включення країни до світогосподарських процесів. 12. Необхідно посилити регуляторну роль держави, регіонів і компаній щодо створення умов підвищення міжнародної конкурентоспроможності вітчизняних підприємств з урахуванням складових запропонованого алгоритму прийняття рішення щодо виходу підприємства на міжнародний ринок в рамках існуючої державної зовнішньоекономічної політики та відповідно до зовнішньоекономічних перспектив держави. 13. З метою оцінки можливості і визначення шляхів включення країн до системи міжнародного розподілу праці на мікрорівні, на основі використання методу Лагранжа розроблено економіко-математичну модель оцінки порівняльних витрат виробництва на однорідну продукцію як метод оцінки міжнародної конкурентоспроможності товаровиробників в системі зовнішньоекономічних зв’язків. | 