Анотація до роботи:

Герасименко Н.П. Розвиток зональних ландшафтів четвертинного періоду на території України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора географічних наук за спеціальністю 11.00.04 – геоморфологія та палеогеографія. Інститут географії НАН України. Київ, 2004.

Виконано реконструкції розвитку зональних ландшафтів території України за короткоперіодичними таксонами палеоетапності плейстоцену і голоцену. Обґрунтовано палеоландшафтні критерії виділення таксонів мезо- і мікроетапності та відповідних різнорангових стратонів. Розроблено методико-методологічну модель реконструкції короткоперіодичної етапності розвитку зональних ландшафтів. Розроблено класифікацію зональних ландшафтів четвертинного періоду території України. Складено картосхеми зональної структури ландшафтів України за таксонами короткоперіодичної етапності.

Встановлено закономірності розвитку зональних ландшафтів і змін їх структури на території України протягом теплих етапів. Визначено індивідуальні риси ландшафтних сукцесій на палеогеографічних етапах. Розроблено напрямки науково-практичного використання палеоландшафтних реконструкцій, зокрема для природничо-історичного прогнозування.

1. Реконструкція розвитку ландшафтiв четвертинного періоду є процесом, у основі якого лежать вивчення палеоетапності та встановлення генетичного зв’язку давніх ландшафтів з їх пам’ятниками та індикаторами. Для реконструкції зональних палеоландшафтів головними є пам’ятники/індикатори кліматично залежних компонентів ландшафту. Розроблені критерії визначення типологічної належності зональних палеоландшафтів базуються на індикаційній ролі викопних грунтів, седиментів, кріогенних порушень і паліноданих, з урахуванням параметрів морфолітогенної основи.

Таксони палеогеографічної етапності четвертинного періоду є виразом інваріантів різнорангових зональних ландшафтів. Індикаторами інваріантів палеоландшафтів і пам’ятниками таксонів етапності є генетично однорідні верстви. Пам’ятниками палеоландшафтів є літо(педо)генні тіла, що втілюють ареали поширення та умови залягання верств. Різнорангові таксони мезо- і мікроетапності та відповідні стратони визначаються за інваріантами різнорангових зональних типологічних ландшафтних комплексів і їх індикаторів як палеогеографічною підставою. Фаза встановлююється за інваріантом підтипу/надряду ландшафту (один грунтоутворюючий/гіпергенний процес, один палінокомплекс), підстадія – за інваріантом інтегрального зонального типу ландшафту (тип грунту, палінозона), стадія – за інваріантом системи ландшафтів (група грунтів, палінозон), підетап – за інваріантом глобального міжльодовикового/льодовикового стану ландшафтної оболонки (грунтоутворення/лесоутворення).

2. Базовими об’єктами для реконструкції мезо- та мікроетапності розвитку ландшафтів є стратиграфічно повні розрізи субаеральних відкладів кліматолітів із синседиментним типом грунтоутворення/гіпергенезу (формуються у транселювіальній групі ландшафтів). У них кожному грунтовому/гіпергенному процесу відповідає моногенетичний грунт/верства з одним палінокомплексом, що дає можливість взаємної верифікації реконструкцій палеоландшафтів за палінологічними та літолого-педологічними індикаторами.

3. Розроблена дисертантом методико-методологічна модель дослідження розвитку зональних ландшафтів включає такі етапи: вибір репрезентативних розрізів вивчення мікро- і мезоетапності; аналіз морфолітогенних умов формування відкладів і польова реконструкція таксонів етапності за літолого-педологічними даними; компонентні реконструкції: генетичних типів та етапності розвитку грунтів за фізико-хімічними даними, рослинних сукцесій за паліноданими; реконструкція типологічних ландшафтних комплексів мікро- і мезоетапів за зональними компонентами, із вирізненням локальних рис за параметрами морфолітогеної основи; розробка класифікації зональних ландшафтів четвертинного періоду; реконструкція ландшафтних сукцесій на етапах і визначення їх характерних рис; кореляція мезо- і мікроетапів за типами ландшафтів, етапів – за характером ландшафтних сукцесій; побудова регіональних моделей розвитку ландшафтів і вивчення закономірностей розвитку; побудова картосхем зональної ландшафтної структури мезо- і мікроетапів і вивчення закономірностей територіальної диференціації ландшафтів; розробка напрямків використання результатів у науково-практичних цілях.

4. Розроблена дисертантом класифікаційна система зональних ландшафтів четвертинного періоду базується на принципах класифікації сучасних ландшафтів: класифікаційними категоріями прийнято системи, підсистеми, типи, підтипи та надряди палеоландшафтів. Класифікація відображає значне різноманіття четвертинних ландшафтів і демонструє можливі амплітуди ландшафтних змін на території України під впливом природних чинників.

5. Кожний етап четвертинного періоду характеризувався зміною інваріантів зональних ландшафтів. Теплі етапи мали більшу кількість інваріантів і значніші амплітуди типологічних змін ландшафтів, ніж холодні. Обгрунтовано виділення у плейстоцені 44 підетапів грунтоутворення та лесоутворення. На теплих етапах мало місце по два підетапи грунтоутворення, розділені підетапом лесоутворення. На теплих етапах відбувалися зміни 3-10 інваріантів зональних ландшафтів, на етапах лесоутворення – 2-3 інваріантів.

6. Для палеогеографічних етапів типологічна належність і послідовність змін інваріантів ландшафтів є індивідуальними. Кожен етап відзначався характерними рисами типологічних ландшафтних комплексів та їх сукцесій.

7. Побудовані регіональні моделі розвитку плейстоценових і голоценових ландшафтів демонструють закономірну послідовність змін їх інваріантів у межах різних ландшафтних зон. Це свідчить про відображення у палеоландшафтних сукцесіях глобального кліматичного сигналу. Найбільші амплітуди типологічних змін ландшафтів мезо- і мікроетапів встановлено у сучасних лісостепу та північному степу.

8. У розвитку ландшафтів і факторів їх формування на палеогеографічних етапах простежуються закономірності. Для теплих етапів ними є: a – більше теплозабезпечення ранніх підетапів грунтоутворення, ніж пізніх; b – більша повнота ландшафтних сукцесій на ранніх підетапах; c – більше зволоження ранніх підстадій оптимумів, ніж пізніх; d – зростання зволоження протягом ранніх підстадій оптимумів; e – більше зволоження початкових стадій етапів, ніж заключних. Для інтергляціалів ранніх підетапів простежено загальну послідовність змін умов від прохолодних/вологих до теплих/вологих, теплих/посушливих і прохолодних/посушливих. На всіх етапах лесоутворення встановлено зростання посушення від першої до другої половини етапу.

9. У голоцені розвиток ландшафтів і факторів їх формування мав спрямовано-осциляторні тренди: a – потепління та зволоження від початку давнього голоцену до початку атлантики, у ряду і холодних посушливих, і теплих вологих інтервалів; значні амплітуди змін ландшафтів; b – потепління та зволоження від початку атлантики до термічного оптимуму голоцену у ряду теплих вологих і прохолодних посушливих фаз; незначні амплітуди змін ландшафтів; c – континенталізація клімату (редукція широколистянолісових ландшафтів) у кінці атлантики – на початку суббореалу; значні амплітуди змін ландшафтів теплих посушливих і вологих прохолодних інтервалів; d – зволоження (поширення широколистянолісових ландшафтів) на другій половині суббореалу – початку субатлантики; зворотний зв’язок між теплом і вологою виражено у асинхронності кульмінації широколистяних порід у зонах мішаних лісів і степу; e – похолодання (зменшення ролі широколистянолісових ландшафтів) на середній–пізній субатлантиці; незначні амплітуди змін ландшафтів за фазами.

10. Складені картосхеми зональної структури ландшафтів території України відображають наявність зональності на всіх мезо- і мікроетапах плейстоцену та голоцену (контрастніше виражена на підетапах грунтоутворення). На всіх етапах посушливість зростала на південь і схід, проте градієнт змін був різним. На всіх етапах існував лісостеповий (чи лісотундростеповий) тип ландшафтів. Зональні лісові типи ландшафтів були редуковані (чи відсутні) на етапах лесоутворення та на пізніх підетапах (чи підстадіях) грунтоутворення пізнього плейстоцену. Зональні степові ландшафти були редуковані (чи відсутні) на ранніх підетапах грунтоутворення від широкинського до кайдацького етапів і на ранніх підстадіях пізніх підетапів кайдацького та лубенського етапів.

Плейстоценовий тренд похолодання виявлявся у циклічно-спрямованих змінах систем ландшафтів на оптимумах теплих етапів. Теплі суббореальні ландшафти змінилися тепло-помірними у кінці еоплейстоцену. У ранньому плейстоцені тепло-суббореальними були ландшафти ранньомартоноського підетапу, на лубенському етапі з’явилися помірні суббореальні ландшафти. На завадівському етапі поширювалися теплі та тепло-помірні суббореальні ландшафти, на потягайлівському – тепло-помірні та помірні, на кайдацькому – помірні, на першому підетапі прилуцького часу – близькі до помірних. Пізніше у час оптимумів існували ландшафти бореальної системи.

У пізньольодовиків’ї та голоцені субперигляціальні ландшафти у час холодних інтервалів існували до пізнього пребореалу, суббореальні ландшафти встановилися з початку атлантики (південно-бореальні існували також на епіатлантиці – початку суббореалу). Стабільність зонального типу ландшафтів властива зонам мішаних і широколистяних лісів, підзонам середнього та південного степу. Правобережний лісостеп у атлантиці та на початку пізнього суббореалу займали широколистянолісові ландшафти, у північному степу степові ландшафти стабільно існують із кінця ранньої субатлантики.

11. Порівняння мезоетапності розвитку зональних ландшафтів останнього інтергляціалу й голоцену свідчить, що сучасний стан ландшафтів відповідає оптимуму міжльодовиків’я (початку другої підстадії оптимуму грунтоутворення), що вірогідно продовжуватиметься понад 2 тис. років. Дослідження мікроетапності розвитку голоценових ландшафтів свідчать, що сучасний відрізок відповідає висхідному тренду теплої фази тривалістю біля 500 років і вологій субфазі тривалістю 100-200 років. Сучасний тренд потепління є природним. Сучасний тренд зволоження вирогідно зміниться через 60-70 років дефіцитом зволоження при високому теплозабезпеченні. Враховуючи низьку контрастність змін ландшафтів у субатлантиці (зокрема, на сучасній підстадії hl_3b2), природний тренд посушення другої половини ХХІ ст. не повинен призвести до змін зональних типів ландшафтів.

12. Виконані палеоландшафтні реконструкції можуть бути використані для вивчення історії розвитку сучасних ландшафтів та їх компонентів, зокрема, для визначення віку сучасних інваріантів зональних типів (підтипів) ландшафтів у різних частинах природних зон, визначення віку та генезису реліктових рис у ландшафтах, вивчення ландшафтного різноманіття територій у залежності від палеоумов їх розвитку. Реконструкції зональної ландшафтної структури території України важливі для генетичного обгрунтування, можливо уточнення, сучасного фізико-географічного районування. Аналіз ступеня сенсибільності різних зональних типів палеоландшафтів до глобальних кліматичних змін протягом плейстоцену і голоцену може бути використано для вивчення стійкості – змінності сучасних ландшафтів до впливу кліматичних факторів.

Основні публікації за темою дисертації

Статті і брошури

1. Герасименко Н.П. Палеогеология и палеорельеф Киевской равнины в позднем кайнозое // Географические аспекты рационального природопользования. – К.: Наук. думка, 1987. – С.52-57.

2. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н., Передерий В.И., Турло С.И, Герасименко Н.П. Палеоландшафтные предпосылки мелиорации и мелио- ративного строительства на Украине // Географические проблемы мелиорации земель в УССР. – К.: Наук. думка, 1987. – С.100-108 (автором наведено особисті дані з палеоландшафтних реконструкцій Середнього Придніпров’я).

3. Герасименко Н.П. Динаміка рослинності Київської рівнини у після- дніпровський час за даними вивчення палінології розрізу с. Ст.Безрадичі // Укр. ботан. журн. – 1988. – т.45, №2. – С. 44-49.

4. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н., Передерий В.И., Турло С.И., Герасименко Н.П. Возгрин Б.Д. Палеогеографические условия тясминского перигляциального этапа // Физическая география и геоморфология. – 1988. – в.35.– С.74-83 (автором наведено літологічні та палінологічні дані з обгрунтування палеогеоумов етапу у Середньому Придніпров’ї і на Донеччині).

5. Герасименко Н.П. Эволюция ландшафтов правобережья Киевского Приднепровья во второй половине позднего плейстоцена // Физическая география и геоморфология. – 1989. – в.36. – С.111-119.

6. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Нагирный В.Н., Герасименко Н.П. Палеогеографические реконструкции в связи c изучением современных ПТК // Методические основы географических исследований природных и общественных территориальных комплексов. – К.: Наук. думка, 1989. – С.3-7 (автором виконано середньомасштабнi палеоландшафтнi реконструкції Середнього Придніпров’я).

7. Герасименко Н.П., Колесник О.В. Геологічний вік мустьє Північно-Західного Донбасу // Доповіді АН УРСР. – 1989, сер. “Б”. – №11 – С.3- 6 (автором виконано стратифікацію розрізів і аналіз геоекоумов середовища давньої людини).

8. Герасименко Н.П. Методика реконструкции и среднемасштабного картирования позднекайнозойских ландшафтов Киевского Придніпров’я // Литология осадочного чехла Украины (палеогеографические аспекты). – К.: Наук. думка, 1991.– С.177-179.

9. Герасименко Н.П. Экология палеолитического (мустьерского) человека Донбасса // Физическая география и геоморфология. – 1992. – в.39. – С.108-115.

10. Герасименко Н.П., Колесник А.В. Геологический возраст палеолитических памятников стоянки Белокузьминовка (Сев.Донбасс) // Российская археология. – 1992. – №3. – С.126-135 (автором виконано стратифікацію розрізу і аналіз геоекоумов проживання давньої людини).

11. Герасименко Н.П. Природная среда древнего человека Донбасса в голоцене // Оточуюче середовище і стародавнє населення України. – К.: Ін-т археології НАНУ, 1993. – С.32-42.

12. Герасименко Н.П. Еволюція природи Донеччини у голоцені // Укр. геогр. журн. – 1993. – №4. – С.31-35.

13. Gerasimenko N.P. Vegetation development cycles of the Ukrainian forest-steppe zone in the Middle and Late Pliocene // Paleoflorisitic and paleoclimatic changes during Tertiary and Cretaceous. – Bratislava: Geologicky Ustav D.Stura, 1993. – P.199-204.

14. Герасименко Н.П. Природная среда обитания мустьерского человека Донбасса // Археологический альманах. – 1993.– №2.-С.5-11.

15. Веклич М.Ф., Герасименко Н.П. Етапність середньо- та пізньоголоценового грунтo- та осадкоутворення на заплаві нижньої Десни // Вісник Київського ун-ту. – 1993, сер. геогр. – С.10-16 (автором виконано педологічний аналіз).

16. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н., Турло С.И......... Герасименко Н.П. и др. Стратиграфическая схема четвертичных отложений Украины // Стратиграфические схемы фанерозоя и докембрия Украины. – К.: Госком геологии Украины, 1993. – 40 с., 8 табл. (автором наведено літолого-палеопедологічні та палінологічні дані для обгрунтування схем четвертинних відкладів Українського Полісся, лесової області дніпровського льодовикового язика та лесових областей позальодовикової зони).

17. Веклич М.Ф., Сиренко Н.А., Матвиишина Ж.Н., Турло С.И......... Герасименко Н.П. и др. Стратиграфическая схема плиоценовых отложений Украины // Стратиграфические схемы фанерозоя и докембрия Украины. – К.. Госком геологии Украины, 1993. – 76 с., 8 табл. (автором наведено літолого-палеопедологічні та палінологічні дані для обгрунтування схем пліоценових відкладів Українського Полісся, Середнього Придніпров’я і Донбасу).

18. Герасименко Н.П. Екологія пізньопалеолітичної людини на археологічному пам’ятнику Амвросіївка // Археологический альманах. – 1994. – №3. – С.3-15.

19. Кротова А.А., Колесник А.В., Герасименко Н.П., Белан Н.Г. Палеоэкология древнего человека на местонахождении Нагорный //Археологический альманах. – 1995. – №5. – С.7-16 (авторська стратифікація розрізів та аналіз палеогеоекоумов).

20. Gerasimenko N. Holocene landscapes and climate changes in South-Eastern Ukraine // Climate and environmental changes of East Europe during Holocene and Late-Middle Pleistocene. – Moscow: In-t of Geography of RAN, 1995. – P.38-49.

21. Cohen V., Gerasimenko N.б Rekovets L., Starkin A. Chronostratigraphy of rockshelter Skalisty (Crimea) // European Prehistory. – 1996. – №9. – P. 325-358 (автором виконано стратифікацію розрізу стоянки і аналіз палеогеоекоумов).

22. Gerasimenko N. Еnvironmental and climatic changes between 3 and 5 BP in Southeastern Ukraine // Third Millennium BC climate change and Old World collapse. – Berlin Heidelberg: Springer, 1997. – P.371-401.

23. Герасименко Н.П., Природная среда обитания человека на юго-востоке Украины в позднеледниковье и голоцене // Археологический aльманах. – 1997. – №6. – C.3-64.

24. Matviishina Zh., Gerasimenko N. Plio-Pleistocene site selection and criteria in Ukraine. – ProGEO-97. – Tallinn, 1998. – P. 39-43 (автором запропоновано ряд критеріїв для оцінки плейстоценових пам’яток України).

25. Gerasimenko N. Late Pleistocene vegetational history of the Kabazi-II Paleolithic Site // ERAUL. – 1999. – #87. – P.115-141.

26. Матвіїшина Ж.М., Герасименко Н.П. Палеоекогеографічні умови України у ранньовитачівський час // Геоморфологія в Україні: напрямки і завдання. – K.: Знання, 1999. – C.164-170 (автор розробляв методику складання карт і надав особисті матеріали з реконструкції давніх грунтів і рослинності).

27. Gerasimenko N. Palynostratigraphy of Ukrainian loess-soil series // Loess-fest’99. Loess: stratigraphy, climate, social significance. – Bonn Heidelberg, 1999. – P.74-77.

28. Kukla G, Gerasimenko N Past droughts in Eastern Ukrainе recorded by pollen and salts in lake saki in Crimea // Terra Nostra – 1998. – #6. – P.46-48 (автором реконструйовано кліматичні зміни за палінологічними даними).

29.Уімблдон В.А.П., Герасименко Н.П., Іщенко А.А. та ін. Проблеми охорони геологічної спадщини України. – К.: ДНЦ РНС НАНУ, 1999. – 129 с. (автор розробляв методологію оцінки та класифікації пам’яток плейстоцену України).

30. Gerasimenko N. Upper Pleistocene climatic variations in Ukraine recorded by loess-paleosol and vegetational successions // Geolines. – 2000. – #5, vol.11. – P.86-88.

31. Герасименко Н.П. Динаміка змін клімату та ландшафтів лісостепу та степу України у 3-1 тис. до н.е. // Україна та глобальні процеси: географічний вимір, т.2. – Київ-Луцьк, 2000.– C.26-29.

32. Gerasimenko N. Problems of conversation of geological-archaeological sites in the Eastern Ukraine // Memorie descritive carta geologica d’Italia. – 2000. – v.LIV. – P.201-206.

33. Gerasimenko N. Late Pleistocene vegetation and soil evolution at the Kiev loess plain as recorded in the Stari Bezradychy section, Ukraine // Studia Quaternaria. – 2001, vol.17. – P.19-28.

34. Rousseau D.-D., Matviishina Zh.N. Gerasimenko N. and Kukla G. Late Pleistocene environments of the Central Ukraine // Quaternary Research. – 2001. – 56. – P.349-356 (автором обґрунтовано зміни давнього середовища за палінологічними даними).

35. Gerasimenko N. Stari Bezradychy section // The Ukraine Quаternary explored: the Middle and Upper Pleistocene of the Middle Dnieper area and its importance for the East-West European correlation. Excursion Guide of the SEQS 2001 conference, Ukraine. – K., 2001. – C.12-19.

36. Gerasimenko N. Grebeni section // The Ukraine Quаternary explored. Excursion Guide of the SEQS 2001 conference, Ukraine. – K., 2001. – C.51-59.

37. Gozhik P., Matviishina Zh., Gerasimenko N. Nagirne section // The Ukraine Quaternary explored. Excursion guide of the SEQS 2001 conference, Ukraine. – K., 2001. – C.39-41 (автором описана зміна фаз педогенезу у ґрунтах розрізу).

38. Gozhik P., Matviishina Zh., Rekovets L., Shelkoplyas V., Gerasimenko N. Quaternary stratigraphy // The Ukraine Quaternary explored. Excursion guide of the SEQS 2001 conference, Ukraine. – K., 2001. – C.8-11.

39. Matviishina Zh., Mel’nichuk I., Perederyi V., Gerasimenko N. Vyazivok section // The Ukraine Quaternary explored. Excursion guide of the SEQS 2001 conference, Ukraine. – K., 2001. – C.23-36. (автором обґрунтовано зміни пізньоплейстоценового середовища за палінологічними даними).

40.Герасименко Н.П. Природная среда обитания палеолитического человека Западного Крыма и Донбасса в последнем ледниковом периоде // Варіабельність середнього палеоліту України. – К.: Шлях, 2003. – С. 116-123.

41. Gerasimenko N. Vegetational history of Buran-Kaya III // The Middle Paleolithic of Crimea. – ERAUL. – 2003. – 91. – Р.65-84.

Публікації у матеріалах конференцій i тези доповідей

42. Gerasimenko N. Palynological and paleopedological evidences for microcyclicity of Pleistocene environmental evolution in Ukraine // International Union for Quaternary Research, XIV Congress. – Berlin. – 1995. – P.91.

43. Gerasimenko N. Loess-paleosol and pollen record in Ukraine as witnesses of a complicated cyclicity of the Plio-Pleistocene // The 30^th International Geological Congress. V.3. – Beijing. – 1996. – P.199

44. Gerasimenko N. Pleistocene long continental pollen records from Ukraine // 9^th Palynological Congress.– Houstoun.– 1996.– P.147.

46. Gerasimenko N. The Eemian of Eastern Ukraine: vegetational and soil successions // The Eemian: local sequences, global prospectives. Subcommission of European Quaternary Stratigraphy. Symposium. – Kerkrade.– 1998. – P.27.

47. Gerasimenko N. Late Pleniglacial environment in Ukraine // Periglacial environments: past, present and future. International Geographical Union conference. – Lodz. – 1999. – P.13-14.

48. Pазнообразие зональных ландшафтов Украины в позднем плейстоцене // Проблеми ландшафтного різноманіття України. – К., 2000. – C.118-122

49. Gerasimenko N. Upper Pleistocene environmental changes in Ukraine on the base of pollen and paleosol records. // 29^th International Geographic Congress. Abstracts. – Seoul, 2000. – P.146-147.

50. Gerasimenko N. Environments of Ukraine at the transition from Pliocene to Pleistocene and from Lower to Middle Pleistocene // The Plio-Pleistocene boundary and the Lower/Middle Pleistocene transition: type areas and sections. Subcommission on European Quaternary Stratigraphy of INQUA. – Bari, 2000. – P.9.

51. Gerasimenko N. Stage 5 environmental changes in Ukraine as recorded by pollen and pedostratigraphy // Climate change at the very end of a warm stage. – Leipzig, 2002. – C.21-22

52. Haesaerts P., Gerasimenko N. Climatic signal of Stage 5 and transition to Stage 4 in the loess-palaeosol successions of NW Europe and Ukraine // Climate change at the very end of a warm stage.– Leipzig, 2002. – C.25-26 (автор приймав участь у кореляції, представляючи палеоландшафтні дані з території України).

52.Герасименко Н.П.Эволюция растительного покрова Украины в последнем межледниковье - раннем ледниковье // М., 2002. – С.52-53.

54. Gerasimenko N. Loess-soil and vegetational successions of the Middle and Late Pleistocenе in Ukraine // Loess and paleoenvironment. INQUA Loess Commission. – 2003. – Moscow. – P.33-34.

Депоновані монографії

55. Веклич М.Ф.,. Сіренко Н.А., Водопьян Ж.Н., Матвіїшина Ж.М., Мельничук І.В., Нагірний В.М., Передерій В.І., Турло С.І., Возгрін Б.Д., Веклич В.М.Герасименко Н.П. Реконструкция палеоландшафтов Украины в связи с мелиорацией. – М.: Деп. ВИНИТИ, 1987. – т.1, №5085-В87. – 167с., т.2, №5086-В87. – 209 с. (автором наведені особисті дані з середньомасштабних палеоланд- шафтних реконструкцій Середнього Придніпров’я у зв’язку з меліорацією).

56. Герасименко Н.П.Палеоландшафты правобережья Киевского Приднепровья (поздний кайнозой). М.: Деп. ВИНИТИ, 1988. – т.1, №1645-В88. – 250с., т.2, №1646-В88. – 251 с.

57. Герасименко Н.П., Педанюк Г.І. Палеогеографические этапы плиоцена и плейстоцена Западного Донбасса. – М.: Деп.ВИНИТИ, 1991. – т.1, №3690-В91. –232 с., т.2 – №3691-В91. – 260с., т.3, №3691-В92. – 239 с. (автором виконано стратифікацію розрізів разом з Педанюком Г.І., реконструкцію давніх грунтів і рослинності – особисто).

58. Веклич М.Ф.,. Матвіїшина Ж.М., Турло С.І., Нагірний В.М., Передерій В.І., Герасименко Н.П. Стійкість антропогенових ландшафтів України та їх компонентів. Київ: Деп. Укр. ІНТЕІ. – 1997, №.349-Уі97.– С.133. (автором виконано регіональний аналіз палеогеографічних факторів мінливості та стійкості плейстоценових ландшафтів).