У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обґрунтуванні питань стосовно розробки і впровадження науково-методичних рекомендацій і заходів щодо формування ефективного вторинного ринку цінних паперів України. Основні висновки дисертаційного дослідження полягають у наступному: 1. Аналіз стану розвитку вторинного ринку цінних паперів показав, що він стримується рядом об’єктивних і суб’єктивних факторів: нерозвинутість законодавчої бази; недостатньо чітко сформульовані правила функціонування ринку; неврегульованість питання присутності на національному фондовому ринку паперів нерезидентів і виходу українських емітентів і власників вітчизняних цінних паперів на міжнародні ринки капіталу; низька ліквідність фондових активів; інформативна закритість частини учасників ринку і відсутність достовірної та необхідної інформації; невідповідність рівня розкриття інформації міжнародним стандартам; низький рівень масових інвестиційних пропозицій. 2. Фондовий ринок України перетворився на ринок великих акціонерів або стратегічних інвесторів, які користуються послугами торговців цінними паперами для акумуляції контрольних пакетів акцій, перекладаючи на плечі останніх функції, пов’язані зі скупкою акцій у дрібних акціонерів. Придбання стратегічним інвестором контрольного пакета акцій певного акціонерного товариства призводить до того, що інші інвестори втрачають інтерес до цих акцій. Це відбувається через відсутність в Україні належної практики корпоративного управління, яка б обмежувала можливість контролюючих акціонерів зловживати своїми правами, вдаючись до вилучення прибутків підконтрольного товариства чи вимивання його активів. 3. Відсутність в Україні достатньої практики формування депозитарного обліку обумовлює необхідність концентрації інтелектуальних та фінансових зусиль у цьому напрямі. Це може стати запорукою недопущення помилок та підґрунтям для адаптації та інтеграції українського ринку цінних паперів у міжнародні ринки. Однак доступ українських фахівців до найкращого практичного досвіду іноземних депозитарних систем є обмеженим і застосування досвіду розвинутих країн повинно враховувати правові норми України. 4. Вдосконалення механізму реалізації прав власності на цінні папери має ґрунтуватися на використанні бездокументарної форми випуску цінних паперів, що зменшить транзакційні витрати та збільшить кількість угод, сприяючи покращанню ліквідності вторинного ринку цінних паперів. Закріплення досягнутих успіхів має базуватися на вдосконаленні інфраструктури фондового ринку. 5. Для повноцінного застосування рейтингової системи потрібен розвиток інституту національних рейтингових агентств та вдосконалення методів визначення кредитного рейтингу. Удосконалення оцінки кредитних рейтингів в Україні та використання розрахунків за запропонованими методами дозволить: збільшити кількість, частоту та обсяги угод на вторинному ринку цінних паперів; вирішити проблему інформаційної непрозорості; зменшити ризики від інвестування в активи підприємств; зменшити цінову асиметрію на ринку (тобто наблизити фактичну вартість активів до реальної); сформувати адекватну репутацію на ринку з метою зниження вартості запозичення. 6. Існуючі проблеми у торгівлі на вторинному ринку цінних паперів можна вирішити шляхом створенням нової технологічної інфраструктури, яка повинна включати: системи інтернет-брокерського обслуговування, зв’язані із системами інтернет-банківського обслуговування роздрібних клієнтів, роздрібну мережу продажу продуктів електронної фінансової комерції, електронні комунікаційні мережі як комп’ютерні системи, альтернативні торговельні системи. 7. При впровадженні маржинальної торгівлі цінними паперами пропонується розв’язати наступні задачі: закріпити в українському законодавстві визначення маржинальної торгівлі; вирішити питання про нормативне визначення механізмів і процедур кредитування клієнтів брокерів коштами і цінними паперами; визначити перелік параметрів, що повинні встановлюватися регулятором ринку як нормативи, що регулюють маржинальну торгівлю; встановити механізми контролю і моніторингу за операціями, що здійснюються з маржею; визначити порядок відображення маржинальних операцій у внутрішньому обліку брокерів, а також порядок звітності брокерів, що здійснюють такі операції; з метою ведення обліку і переходу прав власності на цінні папери, що знаходяться в забезпеченні, професійний учасник зобов’язаний відкрити в системі ведення депозитарного обліку маржинальний рахунок; брокер, що надає послуги по маржинальній торгівлі, зобов’язаний мати не менше одного штатного працівника, у посадові обов’язки якого входять управління ризиками, що виникають при здійсненні маржинальної торгівлі, а також розрахунок маржі для кожного клієнта, контроль за відповідністю рівня маржі, складу і кількості цінних паперів і коштів, що знаходяться в забезпеченні, встановленим вимогам; перелік цінних паперів, з якими можуть здійснюватися маржинальні угоди, повинен визначатися брокером відповідно до визначених критеріїв. 8. Ефективне функціонування системи управління ризиками вимагає дотримання сформульованих і належним чином систематизованих принципів: максимальне охоплення сукупності ризиків передбачає прагнення до найбільш повного охоплення можливих сфер виникнення ризиків, що дозволяє звести ступінь невизначеності до мінімуму; мінімізація впливу ризиків вимагає зусиль у напрямках мінімізації спектра можливих ризиків і ступеня їхнього впливу на діяльність учасників ринку; адекватність реакції на ризики припускає можливість адекватної і швидкої реакції на всі зміни в сукупності ризиків; прийняття обґрунтованого ризику, тобто прийняття ризику, можливе лише в тому випадку, якщо він ідентифікований і оцінений, а також вироблений і впроваджений механізм його моніторингу. |
