У сучасній архітектурній науці значно зросло зацікавлення урбаністичною історією міст. На прикладі Львова видно, що проведені досі дослідження розвитку міського середовища недостатньо повно і всесторонньо висвітлюють його закономірності та не вийшли на рівень цілісної картини безперервного урбаністичного процесу. Для досліджень забудови міст, зокрема львіського Середмістя, важливе значення має ряд збережених історичних писемних та графічних джерел, на підставі яких можна робити обгрунтовані реконструкції будівельних та об’ємно-просторових змін міських кварталів і будинків та використовувати їх для проектів реставрації.
Використання архівних джерел вимагає специфічних методичних підходів: а - для їх привязки у сучасній адресній системі за історичними назвами камяниць, для чого найдоцільніше використати кодекс податкових реєстрів на нерухомість; б – для розшифрування викладеної в них інформації, що стосується особливостей обємно-просторової структури та будівельної історії будинків, що можливе лише при одночасному аналізі історичних документів та сучасного плану. У даній роботі запропонована власна методика систематизації та використання архівних джерел ХVІ - ХХ століття у співставленні з натурними дослідженнями. 3. Методику графометрологічного аналізу, доповнено етапами детального промірювання лицевих ліній забудови та застосування різночасових мірничих систем, що дало підставу для обгрунтування гіпотези про два етапи втілення регулярної структури плану львівського Середмістя: а) розпланування головної площі та вулиць. Загальні габарити плану міста визначались виходячи з модуля ширини фронту парцелі, що є характерною особливістю містобудівної практики ХІІІ століття. Цей модуль (9,25м) становив 2 землемірні прути, якщо їх виразити через міри довжини грецького походження (стопа = 30,83 см.); б) розвиток міської структури у 2 пол. ХІV ст. із застосуванням тих же планувальних модулів, але виражених через одиниці довжини, поширені у Польщі (стопа = 28,8 см). 4. Розроблено рекомендації щодо методик виявлення, привязки до сучасних адрес та опрацювання графічних та описових документів, що стосуються забудови Середмістя. Вони дозволяють опрацьовувати детальні та обґрунтовані реконструкції етапів об’ємно-просторового розвитку кам’яниць на протязі ХVІ – ХХ ст., а часом виявляти релікти раніших етапів розвитку (ХІV – ХV ст). 5. Проведені дослідження вказують, що переважна більшість історичних будинків, навіть будучи грунтовно видозміненими, зберегли значний відсоток автентичної будівельної субстанції з найдавніших часів. Таким чином, кожен будинок у Середмісті містить величезний резерв історичної інформації, для вивчення якої необхідно при кожному заході з реконструкції забудови провадити грунтовні передпроектні дослідження, з використанням представлених у даній роботі методик. 6. Результати проведеного дослідження дозволяють виявити та прослідкувати неперервну картину формування та розвитку містобудівного середовища львівського Середмістя, у якій запропоновано виділити три основні періоди, що загалом узгоджуються з перебігом політичної історії: - в першому періоді (2 пол. ХІІІ – поч. ХV ст.) відбулось становлення та формування міської структури, яке виявилось наслідком трьох цілеспрямованих містобудівельних та правових заходів, ініційованих верховною владою: а) розпланування північної частини території Середмістя: Низький замок, князівський палац, вул. Вірменська (2 пол. ХIІІ ст); б) розпланування ринкової площі, головних вулиць та міських кварталів (ймовірно 1270 р.); в) реконструкція розпланування периферійних ділянок після правової реформи 1356 р. Парцеляція міських кварталів усталювалась поступово до 1 пол. ХV ст. Її закріпленню сприяла побудова мурованих межових мурів. - період ХV – кін. ХVІІІ ст. відзначається незмінністю містобудівного укладу та територіальних меж Середмістя, оточеного смугою потужних міських укріплень, при одночасному ущільненні забудови. Парцеляція, що усталилась вже у першому періоді, зазнала назагал незначних змін, які відбувались еволюційним шляхом – укрупнення парцель міського патриціату, подрібнення володінь представників ремісничого прошарку міщан. З початком кризи міського укладу життя значні ділянки міських кварталів переходять у володіння монастирських організацій. - у періоді кін. ХVІІІ – поч. ХХ ст., коли місту повернуто роль адміністративної столиці, відбулись радикальні містобудівельні зміни, побудовані на тогочасних засадах урбаністичної науки. Реконструкція Середмістя відбулась у три етапи: а) спроба модернізації оборонних рубежів і розширення площі міської забудови у межах зовнішньої лінії оборонних укріплень (1780-ті рр.); б) повна ліквідація міських укріплень, розширення міського центру за рахунок колишніх передмість, створення системи громадських площ та зелених насаджень (кін. ХVІІІ – 2 пол. ХІХ ст.); в) масштабна реконструкція містобудівної структури та санація в історичних межах Середмістя (1893 – 1910 рр.). 7. Дані археологічних досліджень, залучення широкого кола архівних документів, співставлення з дослідженнями забудови у містах подібного рангу дозволяють доповнити відомості про еволюцію міської забудови. Є достатньо вказівок на те, що муроване будівництво у Середмісті розпочалось з самого заснування нової дільниці та представлене досі збереженими межовими мурами, пивницями і нижніми частинами історичних камяниць. Планувально-просторовий розвиток кам’яниці почався з переднього тракту, що первісно мав нерозчленований внутрішній простір. На протязі ХVІ – ХVІІ століття міська забудова, попри певну різноманітність, формувалась і розвивалась за стандартними схемами, що відбивають тогочасні поняття про оборонність, комфорт і репрезентативність. Основною була планувальна схема трьохтрактової камяниці з фронтом 8,5 – 10 м., що на нижньому ярусі переднього тракту містила просторі сіни та склеп, у тильному - репрезентативну “велику ізбу", у середньому тракті - сходи, кухню та допоміжні приміщення. Поверхи використовувались переважно під житло. Розвиток планування та поділ камяниці між кількома власниками призвели до забудови нижніх сіней та еволюції планування на поверхах у напрямку створення дедалі ізольованіших апартаментів - праобразу сучасних квартир. В часах Австрійської держави відбулось обновлення та реконструкція міської забудови, що відзначалась високим рівнем вимог до комфорту, санітарного забезпечення та виразності архітектури. Ця епоха внесла суттєві зміни у зовнішній вигляд кам’яниць, майже не змінюючи їх внутрішньої структури. Спостерігається тенденція до укрупнення масштабу забудови за рахунок обєднання парцель і камяниць, зміна форми дахів, надбудови. 8. Сакральні та громадські обєкти, що зявились на місці колишніх рядових парцель, будувались з врахуванням існуючої квартальної структури та з максимальним використанням будівельних конструкцій попередньої забудови. 9. Результати досліджень, що сформульовані у вигляді рекомендацій, мають практичне значення для реґенерації урбаністичного середовища, пошукових та проектних робіт з реставрації. По темі дисертації опубліковано наступні статті: Могитич Р. К вопросу о планировке львовского Средместья // Архитектурное Наследство № 39. - М., 1992. - С.135-138. Могитич Р. Планувальна структура львівського Середмістя і проблеми його датування. // Записки Наукового товариства ім. Т. Шевченка (ЗНТШ), Т.ССХХVІІ. – Л.: вид НТШ, 1994. - С 279-288. Могитич Р. Проблема початків львівського Середмістя у світлі документів та історіографії. // Урбаністично – архітектурні проблеми міст Галичини. – Львів, 1996. – С. 91-93. Могитич Р. Архітектурно-археологічні дослідження крипт Преобаженської церкви у Львові. // Львівський археологічний вісник. № 1, Л., 1999. – С. 101-103. Могитич Р. Миколаєвичівська камяниця у Львові (історично-архітектурна реконструкція на підставі архівних джерел ХVІ – ХVІІІ століть). // ЗНТШ, Т. ССXLI. – Л.: вид НТШ, 2001. – С. 474-494. Могитич Р. Кам’яниця Іловича у Львові (вул. Вірменська,3). Планувальний розвиток на підставі архівних матеріалів ХVІ-ХVІІІ ст. // Вісник інст. “Укрзахідпроектреставрація”, Ч.6.- Л., 1997. С. 107-113. Могитич Р. Найстаріша міська книга про будівництво Львова у ХІV столітті. //
“Галицька Брама”, Ч. 11-12 (59-60). – Львів: “Центр Європи”, 1999. – С. 6–8. Могитич Р. Проблеми використання матеріалів Центрального Державного історичного архіву України у м. Львові для реставрації памяток архітектури Львівського Середмістя. // Традиційні та новітні технології консервації та реставрації творів мистецтва (матеріали 1 міжнародного форуму реставраторів). – Л., 9–11 грудня 2002. – С. 25-30. Могитич Р. Розвиток міських функцій середньовічного Львова. // Вісник інст. “Укрзахідпроектреставрація”, Ч.8.- Л, 1997.- СС.49-52. Могитич Р. Розвиток планувальної структури північно-західної частини львівського Середмістя (до кін. XIVст). // Вісник інституту “Укрзахідпроектреставрація”, Ч.11.- Л, 2000.- С.15-22.
|
