Результати проведеного дослідження дозволяють зробити наступні висновки, що відображають сутність дисертаційної роботи: 1. Для формування ефективної стратегії розвитку українським регіонам необхідно узгоджувати власні економічні інтереси та пріоритети з сучасними тенденціями глобальних еволюційних змін в світі. Стратегія розвитку сфери рекреаційних послуг повинна базуватись на наявних конкурентних перевагах, мобілізації та концентрації усього комплексу чинників з метою оптимального використання потенціалу всіх регіонів України. 2. Обґрунтовано необхідність розширення понятійного апарату сфери рекреаційних послуг, зокрема, шляхом введення в науковий обіг терміну “інертна рекреація”. Запропоновано визначати дану категорію як сукупність щоденних або регулярних заходів та дій людини, спрямованих на відновлення її фізичних, інтелектуальних та духовних сил, які не пов’язані з виїздом із постійного місця проживання (тобто з туристичною діяльністю). 3. Доведено, що транскордонне співробітництво постає актуальним елементом пріоритетної регіональної політики та наукових досліджень у сфері рекреаційних послуг. Серед головних напрямків, які мають реалізовуватися через взаємовигідне транскордонне співробітництво та безпосередні контакти у єврорегіонах, знаходиться і розвиток сфери рекреаційних послуг. Запропоновано етапи розробки та реалізації стратегії розвитку сфери рекреаційних послуг регіону в умовах транскордонної співпраці та згруповано чинники, що впливають на формування цієї стратегії та вимагають дослідження: потенційні ресурси, законодавче поле, фінансово-економічне поле, зовнішнє та внутрішнє оточення, системи управління. 4. Визначено ряд проблем, що гальмують розвиток рекреаційної діяльності в межах єврорегіону “Верхній Прут”: а) характерні для українських членів єврорегіону: відсутність інформації про рекреаційний потенціал у потенційних партнерів та рекреантів, низький рівень конкурентоспроможності, нерозвинута транспортна та інформаційно-комунікаційна інфраструктура, нестабільність законодавчої бази, недостатні фінансові можливості підприємств сфери рекреаційних послуг, низька кваліфікація персоналу, занедбаність історико-культурних та природних пам’ятників тощо. б) спільні для всіх учасників єврорегіону: у законодавстві трьох країн не визначені необхідні правові підстави для здійснення їх прикордонними регіонами спільної діяльності у сфері рекреаційних послуг та співпраці з європейськими партнерами, передбаченої установчими документами і наступними рішеннями єврорегіону "Верхній Прут"; відсутня збалансована система політичного (лобіювання), технічного та фінансового забезпечення реалізації конкретних транскордонних проектів в сфері рекреаційних послуг; відсутні механізми взаємодії урядових і парламентських структур щодо розгляду і узгодження на рівні трьох держав питань транскордонного співробітництва; немає чіткої нормативно-правової основи для спільного фінансування транскордонних проектів і забезпечення відповідних гарантій; існує нагальна потреба в збільшенні пропускної спроможності пунктів перетину кордону за рахунок розширення інфраструктури та вдосконалення якості послуг; населення єврорегіону не інформується про діяльність його адміністративно-територіальних одиниць через засоби мас-медіа. 5. Вперше розроблено і запропоновано до використання концепцію формування транскордонного рекреаційного кластеру, яка визначає його суть, мету, структуру та основні засади функціонування. Виходячи з потреб розвитку транскордонної співпраці в сфері рекреаційних послуг, пропонується впровадити кластерну модель функціонування рекреаційного комплексу в межах єврорегіону „Верхній Прут” (зокрема, на території Чернівецької та Івано-Франківської областей України та Сучавського і Ботошанського повітів Румунії), як інструмент посилення інтегральної конкурентоспроможності регіонів за рахунок синергетичних зв’язків. 6. З метою збереження і відтворення природних рекреаційних ресурсів, а також залучення фінансових ресурсів в сферу рекреаційних послуг висунута пропозиція стосовно проведення диференціації рекреаційних територій регіону на основі вигідності певних груп рекреантів в конкретній місцевості. Пропонується здійснювати розподіл територій рекреаційного призначення на три групи: території масового відпочинку – поширені місця щоденної рекреації, які не володіють специфічними умовами, в більшості не обладнані спеціальними спорудами та пристроями для рекреаційної діяльності (загальнодоступні та безоплатні); території обмеженого використання – місця та райони, що володіють особливими природно-рекреаційними ресурсами, забезпечені прибиранням та обладнанням для відпочинку, інфраструктурою, охороною тощо (можуть бути використані відпочиваючими за доступну плату); території елітної рекреації – рідкісні місця або райони, які володіють унікальними ресурсами (невідновлюваними або такими, що нелегко відновлюються) або важкостворюваними умовами відпочинку, потребують кваліфікованого догляду та охорони. (з високою оплатою за доступ). 7. Удосконалено структуру та здійснено ієрархію основних груп факторів, які здійснюють визначальний вплив на розвиток сфери рекреаційних послуг певної території за рахунок їхньої найбільшої привабливості для споживачів, зокрема, в умовах єврорегіонів. Такими факторами пропонується визнавати: природні рекреаційні ресурси, культурно-історичну спадщину, повноцінну інфраструктуру, високий рівень обслуговування, прийнятний рівень цін, розважальні заходи та заклади, екологічну рівновагу, суспільно-політичну стабільність, транспортне забезпечення та зв’язок, безпеку, сприятливі кліматичні умови, інноваційні методи та підходи до організації відпочинку. 8. Запропоновано модель визначення оптимальної (тієї, яка знаходиться поза конкуренцією) рекреаційної території, яка відображає етапи процесу вибору та прийняття рішення про відвідування, через які проходить потенційний споживач рекреаційного продукту певної території, а також фактори, які можуть вплинути на його схильність до здійснення подорожі та чинники, які здійснюють вплив на цей вибір. 9. Проведено математичне дослідження на основі розробленої моделі, спрямоване на визначення оптимальних рекреаційних зон в умовах транскордонного співробітництва за критерієм наближеності ресурсів та зручності їх відвідування споживачами. Опосередковано результати дослідження підтверджують необхідність формування транскордонного рекреаційного кластеру єврорегіону, оскільки вказують на те, що зони оптимальної концентрації рекреаційних ресурсів знаходяться в пропонованих автором межах території кластеру – Чернівецька та Івано-Франківська області України та Сучавський і Ботошанський повіти Румунії. Запропоновані варіанти політики стимулювання розвитку сфери рекреаційних послуг в умовах транскордонного співробітництва відображають потреби всіх зацікавлених сторін і можуть слугувати орієнтиром для вироблення стратегії урядових структур. |