У ході дисертаційного дослідження здійснено вирішення актуальної науково-прикладної проблеми, що полягає в теоретичному та методологічному визначенні та оцінці масштабів середнього класу в Україні, розробці політики та стратегічних напрямів щодо його подальшого формування. За результатами дослідження сформовані такі висновки: 1. Середній клас – це сукупність соціальних груп, що займають серединне положення між вищим і нижчим класами, мають певний рівень матеріального добробуту та економічної незалежності, відрізняються достатнім професійно – освітнім рівнем та демонструють успішну економічну поведінку в умовах ринкової економіки. 2. Середній клас в суспільстві виконує функції: соціально-економічну та стабілізуючу; освітню та соціального контролю, управління суспільним розвитком, відновлювальну; соціально-правову та політичну. 3. На сьогодні в Україні існують складності ідентифікації середнього класу, які пов’язані з явищами, характерними для суспільств перехідного періоду: незрілістю соціальної структури і порушень зв’язків між критеріальними характеристиками соціальних шарів. Саме тому, що стадія економічної трансформації досі не закінчена, некоректно віддавати перевагу якому-небудь одному з критеріїв визначення середнього класу і робити висновок про непридатність іншого. У першу чергу, це відноситься до такого критерію ідентифікації, як доход. Незважаючи на всі сумніви відносно його „працездатності”, пов’язані з численними методичними проблемами як у рамках статистичного обліку, так і соціологічних вимірів, цей індикатор зберігає за собою роль базової характеристики соціально-економічного становища. 4. Аналіз досвіду дослідження середнього класу дає можливість узагальнити основні підходи до його виокремлення, які безпосередньо базуються на оцінці приналежності до середнього класу на основі концентрації окремих ознак, шляхом їх перетину. Відповідно до теоретико-методологічних підходів до ідентифікації середнього класу, він може бути описаний деякою системою показників, що включає як ознаки, так і функції даного соціального шару. Реалізація даного підходу дає можливість побудувати наступний перелік основних ознак віднесення до середнього класу: матеріальні ресурсні ознаки – рівень доходів (витрат, споживання); обсяг накопичених заощаджень; рівень майнової забезпеченості; нематеріальні ресурсні ознаки – рівень освіти, професійно-кваліфікаційний рівень, соціальний статус на ринку праці; ознаки соціального самопочуття й успішної економічної поведінки в умовах перехідної економіки – стратегії успішної економічної поведінки; самооцінки адаптації до нових економічних умов; самооцінки рівня добробуту. 5. Стабільність і перспективи середнього класу, виділеного за перерахованими ознаками, залежать від рівня концентрації цих ознак. Кількісний аналіз поширеності окремих об’єктивних ознак за запропонованою автором методологією свідчить, що в країні поки що не сформований середній клас в класичному розумінні, але існує певна група населення, яку можна вважати потенційним середнім класом. Такими групами є: населення із середніми доходами; з високим рівнем освіти; з високим соціально-економічним статусом на ринку праці; населення, що ідентифікує себе із середнім класом. Однак поєднання декількох ознак значно звужує коло осіб, що можуть бути віднесені до середнього класу. Крім того, залишається низьким рівень суб’єктивних оцінок населенням власного матеріального добробуту. 6. Розрахунки умовного коефіцієнту середнього класу також свідчать про поступове формування в Україні певної, хоча і не значної за розміром, але стабільної групи населення, що має високу концентрацію основних ознак належності до середнього класу. 7. Основними представниками середнього класу в Україні сьогодні можна вважати підприємців, оскільки саме вони утворюють відособлену групу з чітко вираженими ознаками належності. 8. Для подальшого розвитку середнього класу важливим є розробка економічних стратегій і соціальних технологій, які пов’язані з розширенням соціальної динаміки, звуженням масштабів тіньової діяльності, входом середніх шарів у рамки легальної економіки. Політика сприяння створенню середнього класу в Україні має спиратися на істотне коригування системи пріоритетів соціально-економічного розвитку країни. Протягом останніх років соціальна політика вимушено зводилась переважно до надання мінімальної допомоги соціально вразливим верствам населення. Економічне зростання забезпечує фундамент для переорієнтації соціальної політики, насамперед, на підтримку працюючого населення, на забезпечення випереджаючого зростання заробітної плати, захист інтелектуальної власності і зміцнення на цих засадах становища висококваліфікованої робочої сили та на підтримку підприємництва. В поєднанні з подоланням надмірної диференціації доходів населення це створить умови для розвитку середнього класу в Україні, який своїми податками і внесками наповнюватиме бюджети всіх рівнів, фінансуватиме необхідні соціальні трансферти і забезпечить вирішення проблем бідності. 9. До першочергових заходів державної політики щодо становлення середнього класу в Україні слід віднести збереження та подальший розвиток позитивних тенденцій економічного зростання. В існуючих українських умовах для подальшого розвитку середнього класу необхідно забезпечити реалізацію таких структурних пріоритетів економічного зростання, які відповідають завданням побудови постіндустріальної, інвестиційно-інноваційної економіки, посилення національної конкурентоспроможності, продукування та впровадження високих технологій. До пріоритетних заходів щодо формування сучасного українського середнього класу слід віднести забезпечення випереджаючого зростання реальних грошових доходів населення, насамперед працюючої його частини. 10. Перспективи розвитку середнього класу пов'язані із двома компонентами: з одного боку, цілеспрямованою поміркованою політикою держави відносно підтримки бідних верств населення, з іншого – стимулюванням розвитку тих груп населення, які самостійно, без допомоги держави, готові вкладати ресурси в економічний розвиток країни. |