1. Регулюючі важелі виробництва, обміну і розподілу продукту в ринковому середовищі базуються на іншій методологічній основі ніж у централізованій фондорозподільчій системі. Дослідженнями проблеми ціноутворення і співвідношення цін на продукцію сільського господарства і промислові товари встановлено, що на сучасному етапі розвитку ринкових відносин не слід відмовлятися від відтворювальних моделей ціноутворення на сільськогосподарські машини (модель ціни виробництва) і в повному обсязі переходити до цін рівноваги – модель ціни виробництва має право на практичне застосування. Інвестиційні пріоритети державної технічної політики мають вирішуватися шляхом концентрації матеріальних ресурсів і капіталу, удосконалення кредитування, лізингу, поглиблення інтеграційних процесів та їх використання для становлення і розвитку вітчизняного сільгоспмашинобудування, організації фірмово-технічного обслуговування та спільного машиновикористання. 2. Випуск достатньої кількості високопродуктивної різноманітної техніки потребує значних інвестицій. Серед їх джерел чільне місце мають зайняти, крім інших, бюджетні асигнування для фінансування розробок нової техніки і технологій, технічного переоснащення заводів, а також проведення їх грошової приватизації. 3. Сільськогосподарське виробництво забезпечене на сьогодні основними машинами лише на 50–65 %. Ця техніка переважно замортизована. Її щорічна готовність до польових робіт не перевищує 60–70 відсотків. За нинішніх темпів відтворення машинно-тракторний парк уже в 2007–2008 рр. наблизиться до критичної межі, що зумовить призупинення товарного виробництва аграрної галузі. 4. Відсутність платоспроможного попиту не дає можливості заводам працювати на повну потужність. Виробничий потенціал заводів сільськогосподарського машинобудування використовується лише на 10–20 % Знос їх основних фондів складає 65-70 %. Половина обладнання відпрацювала понад 20 років. Ці та інші фактори гальмують розвиток вітчизняного сільськогосподарського машинобудування. 5. Формування ринку техніки, технічних та технологічних послуг вимагає організаційної перебудови усієї системи матеріально-технічного забезпечення, що була сформована за планово-розподільчої економіки. Вона має базуватися на науково-обгрунтованих економічних взаємовідносинах між суб’єктами ринку. Їх основа – пріоритетність інтересів сільськогосподарських товаровиробників, паритетність цін, еквівалентність товарообміну, прямі договірні зв’язки, врахування попиту і пропозицій, взаємне задоволення вимог суб’єктів ринку відносно якості виробництва техніки і надання послуг і взаєморозрахунків за них, термінів і умов поставок, беззастережної відповідальності сторін. 6. Розвиток фірмового обслуговування сільськогосподарської техніки стримується через невизначеність економічної відповідальності заводів-виробників перед споживачами та відсутністю коштів для його організації. В той же час Україна має сприятливі умови для формування структури фірмового обслуговування шляхом створення дилерської мережі на базі агротехсервісних підприємств. 7. Підвищення цін, нарощування їх диспаритету були зумовлені не тільки різкою зміною філософії ціноутворення, а й загальним переходом від планової економіки до ринкової, прорахунками при проведенні аграрної реформи, браком досвіду їх регулювання в конкурентних умовах. Заходи, які запроваджувалися для врівноваження цінових міжгалузевих співвідношень, виявилися не досить ефективними. Це призвело до вимивання коштів у сільськогосподарських товаровиробників і різкого зниження їх платоспроможності. 8. Державна технічна політика в АПК повинна бути науково-обгрунтованим законодавчо затвердженим концентрованим виразом сприяння активізації дослідно-конструкторських робіт, технічному переоснащенню заводів тракторного і сільськогосподарського машинобудування, організації технічного сервісу, зміцненню матеріально-технічної бази сільськогосподарських товаровиробників, організації ефективного машиновикористання, формуванню ринку техніки і його структур, створенню єдиного інформаційного простору та нормативно-правової бази регулювання ринкових взаємовідносин між суб’єктами системи матеріально-технічного забезпечення АПК. 9. Створення міжгосподарських обслуговуючих машинно-технологічних формувань (кооперативів) сприяє ефективнішому використанню сучасної дорогої високопродуктивної техніки, збільшенню її завантаження (у 3-4 рази) на протязі року, зменшенню на 30-40 % експлуатаційних витрат на виконання механізованих робіт, зниженню на 20-25 % потреби в коштах на створення власної матеріально-технічної бази, на 30-40 % знижується собівартість сільськогосподарської продукції. В Україні ж розвитку кооперативних та інших форм спільного машиновикористання приділяється все ще недостатньо уваги. Необхідно розробити програму технічних, технологічних, фінансових, організаційних заходів державного впливу на процеси створення й практичної роботи міжгосподарських кооперативних формувань спільного машиновикористання. |