Результати проведеного дослідження дозволяють сформулювати такі висновки: Соціально-економічні зміни в Україні, переорієнтація економіки на світовий ринок зумовлюють необхідність якісного вдосконалення підготовки спеціалістів технічного профілю, що, у свою чергу, вирішальною мірою залежить від ППК викладачів спеціальних дисциплін вищих технічних закладів освіти. З огляду на це особливої актуальності набуває проблема розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО. Брак теоретичних і практичних студій з окресленої проблеми та недосконалість системи підвищення кваліфікації викладачів спеціальних дисциплін (психолого-педагогічний компонент) зумовили вибір теми дослідження. ППК викладача спеціальних дисциплін є складною багаторівневою стійкою структурою його психічних рис, що формується внаслідок інтеграції досвіду, теоретичних знань, практичних умінь, значущих для викладача особистісних якостей і має такі суттєві ознаки: мобільність, гнучкість і критичність мислення. ППК викладача – інтеграційна якісна характеристика його діяльності і за своєю сутністю є функціонально-предметним аспектом інтелекту.
Професійно-педагогічна компетентність викладача виявляється через професійні та педагогічні уміння, які засновані на теоретичних знаннях і спрямовані на вирішення педагогічних завдань. Визначено структуру ППК викладача спеціальних дисциплін, виділено такі блоки: особистісний – включає властивості особистості викладача, що безпосередньо характеризують його розвиток, визначають стійкі особливості поведінки й створюють грунт для існування обмежень у діяльності; інтелектуальний – включає уміння, що передбачають потребу в раціоналізації мисленнєвої діяльності; знання й практичну перевірку загальних правил виконання дій, самоконтроль; функціонально-предметний – включає здібності викладача, що забезпечують орієнтаційну основу педагогічної діяльності та прийоми її безпосереднього виконання; адаптивний блок – спрямований на формування індивідуального стилю діяльності й на зміну стилю мислення викладача. На розвиток ППК викладача спеціальних дисциплін ВТЗО впливають потреби, інтереси, педагогічна ситуація, спрямованість, мотиви, мета, воля, почуття, рівень інтелекту, пізнавальні процеси, педагогічні здібності, професійна самосвідомість. Встановлено, що більшість викладачів ВТЗО не має спеціальної психолого-педагогічної підготовки. У зв’язку з цим відповідної корекції потребує педагогічна діяльність насамперед викладачів професійно орієнтованого та спеціального циклів дисциплін, а також тих, хто прийшов на викладацьку роботу з виробництва або чия підготовка здійснювалась в аспірантурі за спеціальностями технічного спрямування. Окреслено характерні особливості організації психолого-педагогічної підготовки: у структурі більшості ВТЗО І – ІV рівнів акредитації не передбачено діяльності кафедр педагогіки, психології, методики навчання; розвиток ППК викладачів здійснюється на рівні методичної роботи закладу освіти. Розроблено модель ППК викладача як еталон для оцінювання ефективності впровадження організаційно-педагогічних умов у процес розвитку ППК. Розроблена модель включає взаємопов’язані структурно-функціональні складові, які характеризують: блоки ППК (особистісний, інтелектуальний, функціонально-предметний, адаптивний); компоненти професійної підготовки (цільовий, змістовий, процесуальний, контрольно-корекційний); функції професійно-педагогічної компетентності (цільова, інформаційна, діагностична, організаційно-виконавча, комунікаційна, контрольно-оцінювальна, корекційна).
Для визначення ефективності впровадження моделі ППК уточнено критерії й показники рівнів розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО та згруповано за такими напрямами: сфера психолого-педагогічної підготовки (рівень володіння фаховими та психолого-педагогічними знаннями; рівень сформованості професійних умінь); індивідуальна сфера (рівень сформованості професійної самосвідомості викладача, рівень розвитку професійних здібностей; рівень адекватності самооцінки викладача); емоційно-вольова сфера (рівень самостійності і самоорганізації викладача, рівень готовності до самоосвіти, рівень розвитку саморегуляції); мотиваційна сфера (рівень розвитку внутрішньої мотивації, рівень спрямованості на педагогічну професію). Виділено рівні розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін ВТЗО: високий, середній, низький. Констатуючий експеримент засвідчив, що більшість викладачів спеціальних дисциплін має середній та низький рівні розвитку ППК. Визначено й обґрунтовано організаційно-педагогічні умови, що впливають на розвиток ППК викладачів спеціальних дисциплін: урахування у діяльності ВТЗО факторів впливу на розвиток ППК у певній послідовності (особистісний, організаційний, ергономічний, соціальний); практичне спрямування змісту спецкурсу „Прикладна педагогіка вищої технічної школи”; застосування методів проблемного і розвивального навчання у процесі вивчення основ педагогіки і психології вищої школи; розвиток професійної активності викладача, його потребнісно-мотиваційної та емоційно-вольової сфер; вибір діалогових методик навчання. Створення організаційно-педагогічних умов розвитку ППК викладачів спеціальних дисциплін уможливило збільшення на 14,3 % кількості викладачів експериментальної групи, які мають високий рівень ППК, і зменшення на 16,4 %, які мають низький рівень. Це свідчить про позитивну динаміку зміни рівнів розвитку ППК викладачів, а також про ефективний вплив на процес розвитку комплексу зазначених умов, що забезпечують колективну, групову та індивідуальну роботу у комплексі.
Доведено, що розвиток ППК викладача спеціальних дисциплін здійснюється шляхом якісної організації навчання з урахуванням рівня підготовки, стажу викладацької діяльності, практичних потреб викладача, типу навчального закладу та системи ціннісних орієнтацій. Мотивом учіння викладача є практична потреба в знаннях, а рівень сформованості умінь їх реалізації – це відображення складності проблем, які він вирішує у практичній діяльності; поєднання предметно-професійних завдань із методологічним, управлінським, психолого-педагогічним і дослідницьким аспектами діяльності ефективно впливає на розвиток ППК викладачів. Ефективність розвитку професійно-педагогічної компетентності викладача ВТЗО залежить від сукупності організаційно-педагогічних умов та від їхньої взаємодії. 7. Визначено найбільш сприятливий період у педагогічній діяльності викладача спеціальних дисциплін ВТЗО, коли заходи, спрямовані на підвищення рівня ППК, будуть особливо ефективними (педагогічний стаж до 5 років). Здійснене теоретичне й експериментальне дослідження, одержані результати формуючого експерименту дають підставу зробити висновок про істинність робочої гіпотези, досягнення мети і вирішення завдань дослідження. Тому сукупність сформованих наукових висновків та практичних напрацювань може використовуватися з метою розвитку професійно-педагогічної компетентності викладачів вищих навчальних закладів технічного профілю. Запропонований у дослідженні варіант вирішення проблеми вдосконалення професійно-педагогічної компетентності викладачів вищих технічних закладів освіти не вичерпує всіх аспектів окресленого питання. перспективним є аналіз питання ефективного опанування професійними вміннями на основі врахування акмеологічних аспектів розвитку особистості; створення ефективних дидактичних технологій для технічних закладів освіти, де навчально-виховний процес жорстко регламентований, тощо. |
