У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і запропоновано нове розв’язання наукового завдання – удосконалення пенсійного страхування сільського населення аграрної сфери виробництва. Проведене дослідження дає підстави зробити такі висновки: 1. Визначено, що сучасна пенсійна система складається з двох основних елементів: пенсійного страхування і пенсійного забезпечення, які існують поряд, виконують однакову функцію (соціальний захист людей похилого віку), проте базуються на різних принципах та джерелах фінансування. Доведено, що на відміну від пенсійного забезпечення, яке базується на принципі соціальної допомоги і покликане надати населенню мінімальні соціальні гарантії за рахунок державних коштів, пенсійне страхування базується на принципі страхування, тобто залежності розміру пенсії від страхових внесків та трудового стажу людини протягом всього її працездатного віку. Водночас джерелом фінансування пенсійного забезпечення виступають державні кошти, а пенсійного страхування – кошти державних і недержавних пенсійних фондів, які формуються за рахунок внесків фізичних осіб, юридичних осіб та держави. 2. Здійснено аналіз розвитку пенсійних систем у світі з метою визначення особливостей формування пенсійного страхування сільського населення. Виявлено, що у багатьох країнах світу запровадженні спеціальні програми пенсійного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників, які фінансуються повністю або частково за рахунок державних коштів. Водночас у більшості країн світу відбувається реформування або удосконалення національних пенсійних систем, що направлене на вирішення фінансових наслідків демографічної проблеми – старіння населення. 3. Дослідження стану пенсійного страхування сільського населення зайнятого в аграрній сфері виробництва дало змогу визначити особливості формування Пенсійного фонду в сільській місцевості. Виявлено тісний обернений зв’язок між кількістю населення, що проживає в сільській місцевості певного регіону та рівнем надходження фінансових ресурсів до Пенсійного фонду. Визначено, що надходження коштів від сільськогосподарських товаровиробників покриває 25% потреби в коштах для виплати пенсій сільським пенсіонерам. Водночас потреба в фінансових ресурсах для виплати пенсій в сільській місцевості зросла з 4,2 млрд. грн. в 1998 році до 23,8 млрд. грн. в 2006 році. Таке становище негативно впливає не лише на пенсійне страхування нинішніх пенсіонерів, а й на пенсії сільськогосподарських товаровиробників в майбутньому. 4. Встановлено, що основними факторами, які зумовлюють низький рівень надходження коштів в сільській місцевості є демографічний та економічний. Демографічний фактор проявляється в зменшенні кількості населення працездатного віку та збільшенні пенсіонерів. Визначено фактори, які безпосередньо впливають на демографічний стан в сільській місцевості: високий рівень смертності, низька народжуваність та висока міграція робочої сили. Ризик смерті сільських чоловіків у віці 40-60 років (а саме в цьому віці досягається найвищий рівень професіоналізму, який виражається в адекватній заробітній платі, а, отже, і в розмірах відрахувань до Пенсійного фонду) сягає 31%. В результаті взаємодії перелічених вище факторів у сільській місцевості за останнє десятиріччя коефіцієнт демографічної залежності пенсійної системи зменшився з 1 до 0,5-0,7, що не тільки негативно впливає на сучасний фінансовий стан пенсійної системи, а й ставить під загрозу її стабільне функціонування в майбутньому. 5. До економічних факторів, які найбільше впливають на надходження коштів до Пенсійного фонду в аграрних регіонах належить рівень заробітної плати, зайнятості та безробіття. При найменшій в економіці середньомісячній заробітній платі в сільському господарстві, яка становила у 2006 році 53,1% середньої заробітної плати по країні, розмір пенсії сільських пенсіонерів всього на 5% менший від середньої. Це не дає змоги за рахунок фонду заробітної плати в сільській місцевості, як основного джерела надходження коштів до Пенсійного фонду, здійснювати фінансування пенсій в повному обсязі. 6. Низька заробітна плата, відсутність роботи у сільській місцевості стимулює розвиток ОСГ, в яких вже на початок 2007 року працювало близько 3,3 млн. осіб, що майже в 2,7 рази більше за кількість зайнятих в сільськогосподарських підприємствах України. Виявлено, що збільшення неформального сектору в сільському господарстві діє негативно на пенсійне страхування в двох напрямках: по-перше, зменшує фінансові надходження до бюджету Пенсійного фонду України вже сьогодні (фінансові втрати Пенсійного фонду України внаслідок поширення неформальної зайнятості в сільській місцевості зросли з 1,9 млрд. грн. в 2003 році до 5,1 млрд. грн. в 2006 році); а, по-друге, лишає права великої кількості селян на трудову пенсію в майбутньому (50% сільського населення віком 15-40 років зайняті в особистих селянських господарствах, тобто ще не мають право на пенсію згідно з українським законодавством). 7. Розроблено варіантну імітаційну модель надходження коштів до Пенсійного фонду Черкаської області на 2006-2015 рр. Обґрунтовано, що за умови незмінності основних показників, закладених в імітаційну модель, очікується подальше погіршення фінансування пенсійного страхування сільського населення аграрної сфери виробництва. Виходячи з імітаційної моделі, для вдосконалення фінансового забезпечення пенсійного страхування сільського населення слід здійснити наступні зміни: підвищити рівень зайнятості серед економічно активного населення; збільшити рівень участі працівників у загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванні (в т.ч. залучити членів ОСГ); зменшити кількість пенсіонерів через поступове збільшення пенсійного віку та скорочення пільгових пенсій; забезпечити випереджаючі темпи зростання заробітної плати в сільському господарстві у порівнянні з пенсією. 8. У комплексі запропонованих заходів щодо поліпшення фінансування пенсійного страхування сільського населення важливу роль має відігравати реформування заробітної плати. Визначено умови реформування оплати праці в аграрному секторі економіки, зокрема: 1) підтримання більших темпів зростання заробітної плати порівняно з темпами зростання пенсії; 2) поступове наближення розміру заробітної плати до європейського рівня соціальних стандартів (розмір мінімальної заробітної плати повинен становити 2-2,5 прожиткових мінімуму, а розмір середньої заробітної плати – 5-6 прожиткових мінімумів); 3) введення погодинної оплати праці.
9. Одним з шляхів вирішення проблеми пенсійного страхування сільського населення, зайнятого в аграрному виробництві, є розвиток системи недержавного пенсійного страхування. З метою залучення до нього більшої кількості сільських жителів, пропонується створити професійний недержавний пенсійний фонд з участю держави, яка здійснюватиме зустрічне фінансування з урахуванням внеску кожного учасника програми. Доведено, що така схема взаємодії між державою та учасниками НПФ дає можливість не лише забезпечити гідною пенсією мешканців села в майбутньому, а й створити потужне джерело коштів для інвестування в економіку країни. |