1. Формування раціонального землекористування сільськогосподарського підприємства є важливою умовою його стабільного розвитку в ринкових умовах, оскільки забезпечує органічне поєднання економічного інтересу з необхідністю додержання екологічних вимог щодо охорони земель. 2. Організаційно-економічний механізм раціонального сільськогосподарського землекористування є формою організації виробничої діяльності сільськогосподарського підприємства з метою забезпечення ефективного та екологобезпечного використання землі, природа якої характеризується двоїстістю (вона є природним і економічним ресурсом). У дисертаційному дослідженні розкрито зміст організаційної та економічної складової механізму і доведено, що найбільшого ефекту можна досягти при взаємоузгодженому їх функціонуванні. 3. Ефективність використання сільськогосподарських угідь в Україні залишається низькою. Разом із зниженням урожайності сільськогосподарських культур з 1990 по 2005 рік їх валові збори зменшилися від 25,9% по зернових культурах до 65,1% по цукрових буряках. За вказаний період скоротилося виробництво продукції як на 100 га угідь (від 17,1 % яєць до 58,5% м’яса), так і на одну особу (від 11,8 % яєць до 59,6 % м’яса). Через зменшення у 19,4 раза внесення органічних і у 7,6 раза – мінеральних добрив знижується рівень родючості грунтів. 4. Аналіз динаміки площ сільськогосподарських угідь України за період з 1955 по 2005 рік свідчить про їх скорочення на 6,4%, ріллі – на 8,3, сіножатей – на 20,2%. Лише площа пасовищ збільшилася на 10,2%. Тенденція до зниження площ сільськогосподарських угідь збережеться і в майбутньому через трансформацію угідь у землі промисловості, транспорту, житлової та громадської забудови. Нині у структурі сільськогосподарських угідь рілля становить 77,77%, сіножаті – 5,83, пасовища – 13,24%. Такий високий відсоток ріллі свідчить про майже повне освоєння сільськогосподарських земель та їх інтенсивне використання, що є нераціональним для їх збереження і відтворення. Разом з тим за останнє десятиріччя площа ріллі, на якій не вирощуються сільськогосподарські культури, збільшилась і на початок 2006 року становила 3979,9 тис. га. Це свідчить про неспроможність більшості землевласників і землекористувачів самостійно господарювати на землі через нестачу матеріально-технічних та фінансових ресурсів. 5. Аграрна реформа надала землекористувачам широкий спектр вибору організаційно-правової форми господарювання. Проведені дослідження свідчать, що у 2005 році ефективними формуваннями були господарські товариства, які одержали 2659,2 млн. грн. чистого прибутку при 17,6% рентабельності, та фермерські господарства з 667,8 млн. грн. чистого прибутку та 17,7% рентабельності. Сільськогосподарські кооперативи залишаються лише перспективною формою господарювання. Проте вони мають значні переваги, які полягають у найповнішому забезпеченні інтересів сільськогосподарських товаровиробників і поєднує в собі, з одного боку, власність на землю, а з іншого – колективне господарювання на ній. Однак кооператив забезпечує розвиток соціальної інфраструктури, оскільки всі рішення приймаються на загальних зборах його членів. 6. Встановлено, що першочерговим завданням управлінського персоналу підприємств є визначення факторів, що впливають на зміни якісних характеристик землі та опрацювання заходів, спрямованих на повернення забрудненої земельної ділянки в господарський обіг. У дисертації здійснено класифікацію рівнів забруднення земельної ділянки з огляду на можливість її самовідновлення. Це дасть можливість підприємству спроектувати зміни у системі сівозмін і структурі посівних площ, а також розрахувати можливу державну компенсацію за здійснення заходів щодо поліпшення стану забрудненої ділянки. 7. Ефективне функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування може здійснюватися як система організаційно-економічних і екологічних заходів щодо охорони сільськогосподарських земель, під якою розуміють сукупність організаційних, економічних та екологічних елементів впливу на суб’єкти господарювання з метою дотримання ними вимог раціонального використання й охорони землі, як найважливішого елемента економічної системи, її матеріально-речового носія, універсального засобу виробництва та унікального природного ресурсу. 8. Основним економічним інструментом, який застосовує держава для здійснення заходів щодо охорони земель, є принцип платного землекористування, який реалізується через Закон України „Про плату за землю”. У дисертації запропоновано структуру розподілу земельного податку, яка передбачає виділення 30% – на спеціалізований бюджетний рахунок Державного агентства земельних ресурсів України, 15 – на рахунки сільських, селищних і міських рад, де знаходяться земельні ділянки, 15 – до районного бюджету, 10 – до обласного бюджету і 30% залишати у землекористувачів, які для цього створюють спеціальний „Фонд охорони земель сільськогосподарського призначення”. Практика формування сільськогосподарського землекористування на умовах оренди земельних ділянок вимагає здійснення контролю за орендарями у випадках виснаження земельних ділянок. Одним із стимулів щодо ведення раціонального сільськогосподарського землекористування є запропонована методика, відповідно до якої землекористувач-орендар відшкодовуватиме землевласникові витрати за зниження вмісту гумусу в грунті. 9. Для сільськогосподарських товаровиробників важливою є інформація про якісний стан ґрунтового покриву. У зв’язку з цим підприємствам пропонується ведення внутрішньогосподарської статистичної форми „Баланс поживних речовин у грунті при чергуванні культур у сівозміні”, в основі якої лежать спостереження за динамікою надходження й виносу поживних речовин з грунту. Вона повинна стати важливою складовою обліку якості земель як на державному рівні, так і на рівні землекористувачів. 10. В Україні функціонують сільськогосподарські землекористувачі різної форми власності та організаційно-правових структур господарювання. Для визначення втраченої вигоди від нераціонального використання земельних ділянок пропонується застосовувати метод оцінки технічної ефективності. На основі порівняння існуючих показників господарювання з максимально можливими, за умов сталої величини витрат на виробництво підприємством, можна оцінити втрачену вигоду та виявити резерви для підвищення дохідності від земельної ділянки. За результатами аналізу тенденцій динаміки змін показників технічної ефективності, землемісткості та вмісту гумусу в грунті запропоновано методику та алгоритм визначення рівня відповідальності землекористувачів за зниження економічних показників господарювання та погіршення якісних характеристик належних їм угідь. 11. Встановлено, що важливою умовою ефективного функціонування організаційно-економічного механізму раціонального сільськогосподарського землекористування є організація державного управління сільськогосподарським землекористуванням. Його основними елементами є комплексний моніторинг, який включає юридично-правову (спостереження за змінами у відносинах власності на земельну ділянку), територіальну (спостереження за кількісними змінами землекористування як окремих землекористувачів, так і сільськогосподарського землекористування держави загалом), економічну (формування кошторисів щодо розподілу між землекористувачами коштів, одержаних від сплати земельного податку як на загальнодержавному, так і місцевому рівнях; спостереження за дотриманням законодавства щодо сплати орендної плати при укладанні договорів оренди земель) і якісну (спостереження за якісним стоном ґрунтового покриву) складові та державний земельний кадастр. |
