У процесі дослідження були отримані наступні результати, що дали змогу розробити концептуальні аспекти функціонування недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку як системи і визначити напрями її розвитку, що позитивно вплине на економіку країни в цілому: 1. Визначено, що інфраструктура фінансового ринку - це відображення сукупності процесів, що обслуговують відтворення соціальної й економічної сфер національного господарства за допомогою створення загальних умов руху фінансових ресурсів, які утворюються у вигляді фінансових потоків унаслідок економічної діяльності держави, суб’єктів підприємницької діяльності, домогосподарств. Як частина ринкової інфраструктури вона створює загальні умови відтворення фінансових ресурсів і виконує інфраструктурні функції, як частина фінансово - кредитної системи - забезпечує рух фінансових потоків, виконуючи функції останньої. 2. Доведено, що інфраструктура фінансового ринку сама є системою, що має внутрішню структуру, обумовлену багаторівневими взаємозв'язками. Її внутрішня організація може бути представлена секторною моделлю, в основі якої містяться ступінь самостійності суб'єктів господарювання у формуванні фінансових потоків і характер їх фінансових потреб. На основі цих критеріїв виділяються державна і недержавна підсистеми, остання складається з таких секторів: платіжного, інвестиційного, страхового, облікового, організаційного, контролюючо-регулюючого та інформаційного. 3. Обґрунтовано, що цілісність і ефективність внутрішньої організації формування і функціонування недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку визначається ринковими та системними принципами суспільного відтворення. У свою чергу, системні принципи підрозділяються на загальні, що стосуються до всіх її секторів і підсистем, та особливі, пов'язані з деякими з них. До загальних належать принципи об'єктивності формування інформації, загальності і рівнодоступності. Особливі принципи формування недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку визначаються специфікою фінансових потоків. Для платіжного сектора цієї системи - це принципи рухливості і фінансової стійкості; для інвестиційного сектора - принципи прибутковості, надійності і ліквідності використовуваних фінансових інструментів; для страхового, організаційного, облікового - це принципи фінансової стійкості і різноманіття. 4. Розкрито специфіку становлення недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, яка здійснюється за наявності таких умов: наявності потенційних фінансових потреб; перетворення потенційних фінансових потреб у фактичні; існування можливостей задоволення фактичних фінансових потреб за рахунок створення ефекту від масштабу фінансової діяльності; одержання ефекту від реалізації довгострокової стратегії розвитку кожного конкретного її інституту. 5. Доведено, що для задоволення фінансових потреб недержавна підсистема інфраструктури фінансового ринку на регіональному рівні повинна складатися, як мінімум, з трьох секторів: платіжного, інформаційного й інвестиційного. При цьому сам інвестиційний сектор має містити у собі страхову компанію, недержавний пенсійний фонд і комерційний банк, який надає інвестиційні послуги. 6. Обґрунтовано механізм розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку становить собою процес взаємодії і реалізації фінансових потреб держави, фірм і домогосподарств, опосередкований функціонуванням фінансових інститутів і їх регулюванням з боку держави. В основі цієї взаємодії мають бути об'єктивні закони розвитку суспільства, у зв’язку з тим, що форми їхньої реалізації трансформуються державним регулюванням недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, отже, одночасно він становить собою цілеспрямовану організацію руху фінансових потоків суб’єктів господарювання, домогосподарств, державних органів управління шляхом визначення правил цього руху. Основа дії механізму розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку має базуватися на економічних інтересах всіх суб’єктів фінансових відносин. Вони обумовлюють основні протиріччя розвитку недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, які полягають в тому, що її інститути для виконання своєї функціональної ролі повинні одночасно бути фінансово стійкими і рівномірно різноманітними. 7. Визначено, що особливістю недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку є те, що переважна роль у всіх її секторах належить комерційним банкам, що обумовлює існування секторних і ресурсних диспропорцій її розвитку. Взаємодія її інститутів заснована на великих фінансових потоках, створюваних підприємствами реального сектора економіки і державою. 8. Доведено, що для забезпечення реалізації функціональної ролі недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, цілеспрямований вплив на неї держави як на інструмент і об'єкт регулювання має будуватися на основі внутрішньодержавної ефективності з урахуванням зазначених вище протиріч. Як інструмент державного регулювання економіки на даний час використовується тільки частина недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку - банківський сектор. Інші фінансові інститути недержавної підсистеми (страхові, біржові, фондові) розглядаються як об'єкти державного впливу, поряд з іншими галузями. Це знижує ефективність проведення фінансової політики, тому що за рахунок особливостей руху фінансових потоків фінансові інститути можуть цьому як сприяти, так і суперечити. 9. Розкрито регіональну специфіку секторів недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку становлять диспропорціональність її розвитку і відсутність на значній частині територій мінімально необхідного для задоволення фінансових потреб набору фінансових інститутів. Міжрегіональна деформація недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку доповнюється внутрішньорегіональною, яка виражається в тому, що фінансові інститути сконцентровані переважно у великих містах й в обласних центрах. У свою чергу це впливає на забезпечення реалізації принципів її формування і не дає змоги повноцінно задовольняти фінансові потреби всіх суб’єктів фінансових відносин. 10. Запропоновано напрямки реформування недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку, які сприятимуть її розвитку такі, як: формування конкурентного середовища функціонування недержавних фінансових інститутів для забезпечення найбільш сприятливих умов задоволення фінансових потреб і тим самим стимулювання факторів впливу недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку на зростання виробництва і споживання; підвищення різноманітності і рівномірності наданих фінансових послуг для формування умов задоволення фінансових потреб приватних фірм і домогосподарств як економічних агентів; забезпечення інвесторів інформацією для прийняття рішень та активізації на цій основі інвестиційного процесу. 11. Для удосконалення недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку запропоновані методи й інструменти державного регулювання, впровадження яких сприятиме реалізації зазначених напрямів її розвитку, підвищить системність функціонування, що в свою чергу позитивно вплине на соціально-економічний розвиток України. У цілому розвиток недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку є багатоплановим процесом, який поєднує найрізноманітніші методи й інструменти її регулювання, ефект від яких може бути посилений при складанні єдиної державної програми вдосконалення недержавної підсистеми інфраструктури фінансового ринку України. |