У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й подано нове вирішення наукової проблеми торговельної взаємодії країн в сучасних умовах економічного розвитку, що характеризуються, з одного боку, глобалізацією світової регулятивної системи під егідою СОТ, а з іншого — посиленням тенденцій регіоналізації. Дослідження дозволило сформулювати висновки теоретичного та практичного спрямування: 1. Сучасна теорія міжнародної економічної інтеграції характеризується розумінням її як об’єктивної тенденції світогосподарського розвитку із очевидними ефектами внаслідок: усунення дискримінації та бар’єрів між країнами-учасницями інтеграційних угруповань у переміщенні товарів, послуг, капіталу, робочої сили та підприємництва; стандартизації та уніфікації у виробничо-комерційній сфері; динамічного ефекту завдяки розширенню ринку та економії на масштабах виробництва; забезпечення достатнього рівня конкуренції тощо. Разом з тим як зарубіжні, так і внутрішні дослідники поки що не дають однозначної відповіді стосовно конкретних переваг країн, що є членами угруповання, над країнами поза інтеграційним об’єднанням, особливо якщо вони мають несамодостатню “урядову” національну економіку. 2. Особливістю розвитку регіональної торговельно-економічної інтеграції є не тільки очевидна кількісна і якісна динаміка, але й наявність дезінтеграційних проявів локального, міжнародного і глобального масштабів. Разом з тим, дія економічних, політичних і соціальних проінтеграційних факторів сприяє посиленню інтеграційних та реінтеграційних тенденцій, якими охоплені практично всі країни світу, в першу чергу, постсоціалістичні та пострадянські. 3. Домінуючою тенденцією розвитку сучасних торговельно-економічних відносин країн є їх лібералізація, чому сприяли як двох- та багатосторонні угоди у межах регіональних інтеграційних угруповань, так і угоди в межах ГАТТ/СОТ. Останні, через механізми “режимів найбільшого сприяння”, обумовили постійне і значне зниження тарифів та нетарифних обмежень. Невирішеним і до останнього часу дискусійним є питання: регіоналізація сприяє чи перешкоджає формуванню глобальної торговельної системи, адже, з одного боку, усуваються бар’єри між країнами-учасницями регіональних інтеграційних угруповань, а з іншого — виникають суперечності з “неблоковими” країнами і стимулюється жорсткий регіональний протекціонізм. 4. Якщо традиційно ГАТТ не могла втручатись у внутрішню політику країн-членів, то компетенція СОТ сягає значно далі: країни-члени мають підписатися під фактично всіма правилами, хоча і за умови діяльності у консенсусі. Проблема узгодження параметрів регіональних торговельних угод з принципами і нормами глобальної торговельної системи, які уособлює СОТ, особливо актуальні для країн не членів цієї організації. Разом з тим, світогосподарська практика свідчить, що, по-перше, масштаби і глибина інтеграції у межах СОТ в цілому перевищують відповідні рівні регіональних угод, а по-друге — на сьогодні існують дієві механізми гармонізації регіональних і багатосторонніх взаємовідносин країн. 5. Міжнародна торгівля комерційними послугами є індикатором конкурентоспроможності економік багатьох країн: на сьогодні сфера послуг разом із товарами, текстилем, інтелектуальною власністю та охороною зовнішнього середовища підпадає під дію лібералізаційних заходів СОТ у межах ГАТС. Зростаюча постіндустріальна значимість та випереджаючі темпи розвитку міжнародної торгівлі послугами обумовлюють зацікавленість більшості країн у створенні багатосторонньої системи її регулювання. 6. В новій геоекономічній ситуації євроінтеграційна спрямованість України є пріоритетною, оскільки вона сприяє реалізації стратегії забезпечення реальної конкурентоспроможності національної економіки, завдяки позитивним впливам на структуру та динаміку зовнішньої торгівлі товарами та послугами і не суперечить ефективному співробітництву з традиційними партнерами у межах СНД, ОЧЕС, ЄЕП. 7. У своїй спільній торговельній політиці країни Євросоюзу використовують селективний підхід у відносинах з країнами нечленами, відокремлюючи певні напрямки зовнішньої торгівлі залежно від своїх цілей, що вкрай важливо для впровадження ефективних форм співробітництва України з ЄС, перш за все, у торговельно-економічній сфері. Незважаючи на сьогоденну несумісність експорту України із структурними пріоритетами ЄС, українські виробники товарів і, особливо, послуг мають очевидний потенціал розвитку у євроінтеграційному напрямку. 8. Членство у Європейському Союзі протягом останніх років не створювало істотних перешкод для розвитку торговельно-економічних зв’язків з іншими країнами, тому немає підстав вважати, що вступ країн до ЄС призведе до згортання їх торгових відносин з Україною. Переорієнтація країн-кандидатів на розвиток торговельно-економічних зв’язків з країнами ЄС переважною мірою вже відбулась, що робить не очевидними радикальні зміни пропорцій у географічній структурі експорту та імпорту нових країн-членів. Разом з тим, з метою мінімізації можливих негативних наслідків у торговельно-економічній сфері, пов’язаних з розширенням ЄС, слід вжити низку упереджувальних заходів, організаційно оформлених у зоні вільної торгівлі — необхідної реальної умови розвитку подальшої інтеграції. Публікації автора за темою дисертації у наукових фахових виданнях: 1. Приходько В. В. Спільна торговельна політика країн ЄС // Економіка України. — 2002. — № 3. — С. 84—88 — 0,54 д.а. 2. Приходько В. В. Сучасні правила міжнародної торгівлі послугами (ГАТС)//Глобальна торгова система: розвиток інститутів, правил, інструментів СОТ: Монографія / Кер. авт. кол. і наук. ред. Т. М. Циганкова. — К.: КНЕУ, 2003. — С. 271—325 — 3,13 д.а. 3. Лук’яненко Д. Г., Лахно С. С., Приходько В. В. Розширення Європейського Союзу у контексті економічних інтересів України // Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації: Монографія / За ред. д-ра екон. наук, проф. Д. Г. Лук’яненка. — К.: КНЕУ, 2001. — С. 283—307 — 1,0 д.а. / 0,33 д.а. особистий внесок автора: стан: і проблеми торговельних відносин України з ЄС в умовах його розширення. 4. Приходько В. В., Загороднй І. П. Використання ВЕЗ в розвитку міжнародної економічної діяльності України// Проблемы развития внешнеэкономических связей и иностранных инвестиций: региональный аспект: Збірник наук. праць з економіки Донецького національного університету. — Донецьк: ДонНУ, 2001. — Ч. ІІ— С. 352—254 — 0,2 д.а./0,1 д.а. особистий внесок автора: оцінка можливостей використання ВЕЗ в активізації зовнішньої торгівлі. 5. Лук’яненко Д. Г., Приходько В. В. Фактори Євроінтеграційної стратегії України // Проблемы развития внешнеэкономических связей и иностранных инвестиций: региональный аспект: Збірник наук. праць з економіки Донецького національного університету. — Донецьк: ДонНУ, 2002. — Ч. І. — С. 32—34 — 0,2 д.а./0,1 д.а. особистий внесок автора: виявлення впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на євроінтеграційну стратегію України. В інших виданнях: 6. Приходько В. В. Спільна торговельна політика країн ЄС // у навчальному посібнику Європейська інтеграція та Україна.— К., Товариство Карла Дуйсберга (ФРН), 2002. — С. 110—127 — 1,29 д.а. 7. Приходько В. В. Проблеми трансформації структури зовнішньої торгівлі України // Регіональний збірник наукових праць з економіки Донецького економіко-гуманітарного інституту № 2(№) 2000. — С. 186—191. — 0,1 д.а. |
