У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і представлено нове вирішення важливого наукового завдання щодо розвитку міжбюджетних відносин у регіоні в сучасних умовах бюджетної системи держави. Проведене дослідження дало можливість сформулювати такі висновки теоретико-методичного характеру і практичні пропозиції, які розкривають суть поставленої в роботі мети. 1. Міжбюджетні відносини в державах з ринковою економікою спрямо- вані на забезпечення сприятливих фінансових умов для регіональних і місцевих органів влади, що дає можливість здійснювати вирівнювання соціально-економічного розвитку і підвищувати добробут як окремого мешканця, так і всієї територіальної громади за рахунок надання більшої суми суспільних благ. Теоретичне узагальнення наукових поглядів на суть і значення міжбюджетних відносин дало можливість встановити, що в сучасних умовах суть міжбюджетних відносин необхідно розглядати з позицій: економічної теорії; фінансової науки; організації та управління бюджетним процесом; політичних реалій розвитку суспільства; правових відносин. Запропоноване визначення дозволяє комплексно підійти до теоретичного осмислення функціонування бюджетів різного рівня в країні, їх взаємовідносин, а через систему фінансового вирівнювання реалізовувати на практиці механізми організації та управління міжбюджетними розподільно-перерозподільними процесами. 2. Міжбюджетні відносини за своєю природою є інструментами проведення адекватної державної політики, усунення горизонтальних і вертикальних дисбалансів у бюджетах усіх рівнів. У зв'язку з цим теоретичні узагальнення проблеми дозволили сформулювати пропозиції з розвитку напрямів дії ефективно функціонуючих міжбюджетних відносин у бюджетній системі держави, виявити стратегічні і тактичні цілі цих відносин на сучасному етапі розвитку суспільства, визначити завдання системи міжбюджетних відносин, їх взаємозв'язок і розвиток у вирішенні різноманітних проблем на рівні регіонів. Формулювання цілей і завдань дозволило визначити основні функції системи міжбюджетних відносин: розподільчу, ресурсоформуючу, стимулюючу, контрольну. На основі уточнення функцій і їх змісту визначений вплив системи міжбюджетних відносин на соціально-економічні процеси в державі й окремих регіонах. 3. Міжбюджетні відносини на рівні держави, її регіонів і внутрішньорегіональних утворень, включаючи і територіальні громади, не можуть нормально функціонувати без раціональної організаційної структури. Тому, в процесі дослідження була розроблена загальна схема організації міжбюджетних відносин, що дозволяє комплексно розглядати всю складність і багатогранність цих відносин у складі бюджетної системи держави. Запропонована схема забезпечила облік впливу всіх внутрішніх і зовнішніх складових на систему організації міжбюджетних відносин, дозволяє визначити їх функціональні взаємозв'язки, рівень розвитку відповідно до соціальних потреб суспільства, уточнити їх вплив на економічний розвиток усіх регіонів і країни в цілому. На основі загальної схеми організації міжбюджетних відносин були уточнені принципи і підходи, на яких повинна базуватися система міжбюджетних відносин, що ефективно функціонує і розвивається. Вживання цих принципів і підходів у практичній діяльності дозволяє розробити нову систему відносин, спрямовану на забезпечення єдиного стандарту рівня життя населення в усіх регіонах країни. 4. Ґрунтуючись на загальній схемі організації міжбюджетних відносин, було сформульовано десять основних етапів і відповідних заходів щодо поліпшення системи міжбюджетних відносин. Запропоновані заходи дозволяють забезпечити становлення ефективної і обґрунтованої системи міжбюджетних відносин, спрямованої не тільки на розподіл бюджетних ресурсів між рівнями бюджетів, але і сприяють соціально-економічному розвитку всіх регіонів країни, що відповідає європейським підходам організації міжбюджетних відносин. 5. На підставі всебічного розгляду стану міжбюджетних відносин на рівні бюджету АР Крим, обласних, міських, районних бюджетів запропоновані обґрунтовані заходи з урахуванням європейської практики організації міжбюджетних відносин з розмежування дохідних і видаткових повноважень між рівнями державного і місцевих бюджетів. Встановлено, що ефективне розмежування дохідних і видаткових повноважень між рівнями бюджетів повинне відбуватися при проведенні раціональної адміністративно-територіальної реформи в країні з урахуванням взаємозв'язаних інтересів держави, регіонів, територіальних громад, кожної людини. 6. Вивчення впливу чинників на систему міжбюджетних відносин дозволило їх систематизувати як ті, що діють на макро -, так і на мезорівнях. До макрорівня можна віднести: економічну і політичну ситуацію в країні; механізм державного регулювання економіки та ефективність ринкових механізмів; макроекономічні показники (ставка рефінансування НБУ, темпи інфляції, динаміка валютного курсу), рівень державного боргу, показники бюджетного дефіциту, стану платіжного балансу, обсяги національного доходу, який використовується на споживання, бюджетно-податкову і грошово-кредитну політику в країні. До мезорівня можна віднести чинники першого порядку (які безпосередньо здійснюють вплив на систему міжбюджетних відносин): рівень доходів і витрат населення в цілому і з розрахунку на душу населення по регіонах країни, рівень міжбюджетних трансфертів у доходах і витратах регіональних бюджетів. Чинники другого порядку (що здійснюють вплив на перший блок показників і в сукупності на всю систему міжбюджетних відносин) включають комплекс економічних, соціальних і екологічних показників. Такий розподіл чинників дозволив визначити рівень їх дії на систему міжбюджетних відносин, а також розробити практичні заходи, спрямовані на мінімізацію негативного впливу цих чинників на систему міжбюджетних відносин. 7. У результаті проведених досліджень були визначені напрями з удосконалення системи міжбюджетних відносин, що включають: а) проведення децентралізації в країні, створення змішаної моделі організації міжбюджетних відносин, які включають як принципи бюджетного унітаризму, так і принципи бюджетного федералізму; б) здійснення реформування податкової системи в країні, що безпосередньо впливає на розвиток системи міжбюджетних відносин; в) обґрунтоване розмежування доходних і видаткових повноважень між рівнями бюджетів; г) створення дієздатного механізму розподілу міжбюджетних трансфертів між рівнями бюджетів. У сукупності дані напрями поліпшення міжбюджетних відносин дозволяють забезпечити ефективний розвиток всіх складових системи цих відносин. 8. Євроінтеграційний курс, який вибрала Україна, вимагає комплексних заходів, спрямованих на вдосконалення міжбюджетних відносин. У роботі обґрунтовано, що для успішного реформування цих відносин в Україні необхідно застосовувати основні принципи європейської Хартії про місцеве самоврядування, що є базовим законодавчим документом у галузі бюджету і міжбюджетних відносин у країнах ЄС. Велике значення при цьому має послідовність і системність реформ в Україні, які повинні базуватися на позитивному європейському досвіді організації цих відносин. 9. З урахуванням європейської практики організації міжбюджетних відносин запропоновано визначати дохідні можливості регіону (міста, району, громади) з використанням показника податкового потенціалу територій, який показує реальну можливість місцевих органів влади регіону, району, міста, територіальної громади генерувати фінансові ресурси при середньому рівні прикладених ними податкових зусиль. При цьому видаткові можливості регіону (міста, району, громади) доцільно визначати на основі сукупного місцевого видаткового індексу, який базується на об'єктивному обліку відмінностей місцевих органів влади щодо здійснення фінансування видатків на їх території. Це дозволяє найбільш об'єктивно враховувати доходні і видаткові відмінності територій при формуванні і розподілі міжбюджетних трансфертів. 10. З метою вдосконалення механізму розподілу міжбюджетних трансфертів запропонована економіко-математична модель розподілу вирівнюючої і стимулюючої допомоги на рівні міських і районних бюджетів АР Крим. Ця модель дозволяє не тільки здійснювати розподіл міжбюджетних трансфертів на основі об'єктивних доходних і видаткових можливостей місцевих органів влади, але і стимулювати їх до ефективної роботи з підвищення власних фінансових можливостей розвитку територій. |