Процес меліорації на Волині визначався дією як економічних, так і суспільно-політичних чинників. Головною метою осушення волинських боліт було покращення умов для ведення сільського та лісового господарства. Одночасно в різні періоди, залежно від конкретних історичних умов та політичних режимів, способи фінансування та організації меліоративних робіт, а також їх результати були різними. В останній чверті XIX ст. осушувальні роботи проходили в умовах великих соціально-економічних та суспільно-політичних змін після відміни кріпосного права. В цей час на території губернії діяла Західна експедиція по осушенню боліт під керівництвом Й.І. Жилінського, якою було осушено понад 120 тис. десятин землі. Споруджувались відносно великі системи, що складались із сітки відкритих каналів. Основна увага приділялась лісомеліоративним роботам. Подальший розвиток меліоративних робіт на Волині пов’язаний із проведенням Столипінської аграрної реформи та поширенням на Волинь системи земських установ у 1911 р., коли у цьому процесі з’являються нові, власне капіталістичні риси. Для цього етапу характерним було зародження і розвиток кооперативної меліорації, що була спрямована на задоволення потреб в першу чергу міцних селянських господарств. В цей час активізується наукова розробка проблем меліорації, пошуки підходів до більш ефективного використання осушених земель, передусім, під луки, для зміцнення кормової бази тваринництва. Напередодні першої світової війни були розроблені плани відновлення великомасштабних осушувальних робіт, організована Поліська вишукувальна партія, що розпочала значну дослідницьку діяльність. У 20–30-х рр. ХХ ст. меліорація на території Волинського воєводства велась в умовах капіталістичної економіки. Це дозволяло широко залучати як державні кредити, так і кошти приватних осіб, трудову участь населення у формі шарварків. Польська держава підтримувала меліорацію, передусім, у напрямку проведення комасації та парцеляції. На землях осадників великі меліоративні роботи не велись, оскільки їм надавалися кращі ділянки. В період економічної кризи початку 30-х років на меліоративних роботах широко використовувалася праця безробітних. За цей час на території Волинського воєводства було осушено понад 100 тис. га землі. Зовсім іншою була ситуація на території Житомирщини, яка знаходилася у складі СРСР. Значний розмах робіт, що відзначався тут у 20-х роках, з початку 30-х років скорочується. Усього за цей час на Житомирщині було осушено понад 10 тис. га землі. На порядок нижчі площі осушених земель на Житомирщині, у порівняні з Волинським воєводством, пояснюються не тільки її меншими розмірами, а, насамперед, гальмівними принципами командно-адміністративної системи управління. З кінця 40-х років ХХ ст. починається поступове нарощування об’ємів меліоративних робіт. При цьому широко практикувався метод “народної будови”, коли через брак коштів та відповідної техніки, для виконання земляних робіт використовувалася безкоштовна праця населення. На цьому етапі помітними стають зміни у використанні осушених земель – поряд з луківництвом у другій половині 50-х – першій половині 60-х років різко зростають посіви зернових культур. Зважаючи на низький рівень матеріально-технічного забезпечення сільського господарства та недосконалість тогочасних осушувальних систем меліоровані землі, окрім залужених, в той час великої економічної віддачі не давали. Після травневого (1966 р.) Пленуму ЦК КПРС розпочався новий етап меліорації. Він характеризувався найбільшими за всю історію осушення на Волині об’ємами робіт та гігантоманією. В цей час у верхів’ях річок були побудовані великі гідромеліоративні системи. Досягнута в такий спосіб економія коштів і часу спричинила негативні наслідки екологічного характеру: пересушення верхів’їв річок та підтоплення територій нижче за течією. На цьому етапі, на відміну від попередніх, у меліоративному будівництві Волині почали масово споруджувати осушувально-зволожувальні системи, широко використовувати різноманітні гідротехнічні споруди та закритий гончарний дренаж. Природна родючість ґрунтів у перші роки після осушення в комплексі із внесенням добрив, та порівняно добрим обробітком дозволяли отримувати на меліорованих землях високі врожаї. Завершальний етап меліоративних робіт на Волині у другій половині ХХ ст. збігся із системною кризою соціалістичної командно-адміністративної системи. Фінансові проблеми привели до поступового згортання будівництва, а труднощі з матеріально-технічним забезпеченням – до зниження ефективності використання осушених земель. Разом із тим усе очевиднішим ставав негативний вплив великомасштабної меліорації на навколишнє середовище, що викликало справедливу критику екологів. Проголошення незалежності України створило передумови для продовження меліоративних робіт на нових засадах. Основні положення дисертації викладено у таких публікаціях Семещук В.М. Історія осушення земель Волинської області у другій половині ХХ ст. // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ ім. Лесі Українки. – Вип. 7. – Луцьк: Вежа, 2002. – С. 98-105. Семещук В.М. Історія осушення земель Рівненської області у другій половині ХХ ст. // Наук. записки Тернопільського держ. пед. ун-ту ім. Володимира Гнатюка. Серія: Історія. – Вип. 1. – Тернопіль: Літопис, 2003.– С. 147-150. Семещук В.М. Меліоративні роботи на Поліссі в останній чверті XIX – на початку XX ст. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології та етнології: Зб. наук. праць. – Т. 1 (15). – Чернівці: Прут, 2003. – С. 87-92. Семещук В.М. Розвиток меліоративних робіт на Волині в останній чверті ХІХ – ХХ столітті: історіографія проблеми // Збірник навчально-методичних матеріалів і наукових статей історичного факультету ВДУ ім. Лесі Українки. – Вип. 8. – Луцьк: Вежа, 2003. – С. 53-58. Семещук В.М. Історичні передумови та характер розвитку осушувальних робіт на Житомирщині у міжвоєнний період (20-і – 30-і рр. ХХ ст.) // Історико-політичні проблеми сучасного світу: Збірник наукових статей. – Т. 10. – Чернівці: Рута, 2005. – С. 434-459
|
