Результати, отримані в ході дисертаційного дослідження, в сукупності вирішують важливе науково-практичне завдання – розвиток теоретичних та методичних положень і на цій основі розробка науково обґрунтованих практичних рекомендацій щодо вдосконалення механізмів державного управління інтелектуальною промисловою власністю в контексті інноваційного розвитку в Україні в цілому та в регіонах зокрема. Основні висновки й рекомендації теоретичного та науково-практичного характеру містять такі положення: 1. У роботі зазначено, що інноваційний розвиток має у своїй основі розвиток інтелектуальної промислової власності як головної рушійної сили. При наданні рекомендацій щодо інноваційної діяльності слід ураховувати інституційні умови виникнення інновацій, вплив стану інноваційної культури на процес впровадження інновацій. 2. Визначено теоретичні засади розвитку інтелектуальної промислової власності як головної складової інноваційного розвитку з метою подальшої розробки рекомендацій у контексті державної інноваційної політики, уточнено зміст поняття “інтелектуальний капітал” як однієї з головних категорій, що застосовують при дослідженні розвитку інтелектуальної промислової власності та інноваційної діяльності. Вказано, що це поняття слід поділяти з точки зору результатів творчої діяльності та умов, що впливають на отримання цих результатів, на інтелектуальну промислову власність та інтелектуальний потенціал. 3. Систематизовано основні форми, методи, інструменти, а також рівні державного управління інноваційним розвитком та зазначено, що подальше дослідження й розробка рекомендацій щодо розвитку інтелектуальної промислової власності повинні враховувати такі фактори: забезпечення цінності інтелектуальної промислової власності в господарському обороті, нормативно-правове забезпечення, фінансове забезпечення створення та реалізації об’єктів інтелектуальної промислової власності, інфраструктурне та організаційне забезпечення, тобто забезпечення механізму виникнення, трансферу та комерціалізації інтелектуальної промислової власності. Запропоновано методичні засади дослідження державного управління інноваційним розвитком, які полягають у дослідженні інноваційної політики крізь призму запропонованої системи відтворення і здійснення інновацій. 4. Аналіз інноваційного розвитку в Донецькому регіоні показав, що при досить розгалуженій мережі наукових організацій спостерігаються негативні тенденції, а саме зменшення: організацій, які виконують наукові та науково-технічні роботи, зокрема в підприємницькому секторі діяльності; чисельності працівників основної діяльності наукових організацій більше ніж удвічі; рівня інноваційної активності промислових підприємств, особливо з чисельністю персоналу до 200 осіб. Рівень розвитку інтелектуальної промислової власності також є недостатнім, хоча й спостерігаються незначні позитивні тенденції, які полягають у збільшенні: кількості заявок на видачу охоронних документів на корисні моделі; кількості використаних об’єктів права інтелектуальної промислової власності. При цьому така динаміка не торкається малих підприємств. 5. Визначено, що одним із факторів розвитку інтелектуальної промислової власності і, як наслідок, інноваційного розвитку є вартісна оцінка її об’єктів. Виходячи з цього, встановлено, що методика постановки прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що перебувають у державній власності, на бухгалтерський облік як нематеріальних активів не враховує деяких особливостей розвитку інтелектуальної промислової власності, які існують на сьогодні. Враховуючи це, запропоновано вдосконалення цієї методики шляхом введення витрат на стимулювання розвитку інтелектуальної промислової власності та введення статті “Витрати на виконання майбутніх НДДКР” до переліку статей Типового положення з калькулювання собівартості НДДКР. 6. На засаді аналізу нормативно-правової бази інтелектуальної промислової власності в Україні в дисертаційному дослідженні зроблено висновок, що в чинному законодавстві фактично неврегульована діяльність венчурних фондів і венчурних фірм. Внаслідок цього запропоновані умови, які можуть бути закладені в законодавчі акти, що регламентують венчурну діяльність в Україні, а саме: відсутність дріб’язкової регламентації; орієнтація на малі й середні підприємства; надання та використання капіталу для розвитку перспективних компаній і технологій; надання податкових пільг і преференцій, тощо. 7. У контексті вдосконалення механізму державного управління інтелектуальною промисловою власністю розроблено й запропоновано визначення індексу рейтингу оцінювачів. Застосування цього показника дасть змогу визначити рейтинг оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що сприятиме зростанню конкуренції між ними та якості оцінки і, таким чином, створити механізм самовдосконалення оцінки прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності, що здійснюється в першому з двох рівнів механізмів державного управління, які виділені в роботі. Цей рівень складається з функціонування трьох органів: відділу з розвитку інтелектуальної промислової власності облдержадміністрації; недержавних інституції оцінювачів прав на об’єкти права інтелектуальної промислової власності та патентних повірених; спеціальних судів з питань інтелектуальної промислової власності та третейських судів. Описана та обґрунтована модель функціонування цієї системи з розкриттям функцій її елементів. 8. Виходячи з аналізу основних моделей, програм, форм та схем державної підтримки венчурного бізнесу як однієї з найважливіших складових фінансового забезпечення розвитку інтелектуальної промислової власності в контексті інноваційного розвитку, запропоновано схему фінансового забезпечення, основану на створенні державної фундації, яка буде здійснювати фінансування розвитку інтелектуальної промислової власності на умовах поділення ризику з іншими венчурними інвесторами. 9. Запропоновано організаційний механізм державного управління розвитком інтелектуальної промислової власності в регіоні щодо його інфраструктурного забезпечення на засаді концепції створення й функціонування інноваційних структур, спрямованих на розвиток інтелектуальної промислової власності як стрижневої складової інноваційного розвитку. Впровадження цього механізму дасть змогу вдосконалити контроль за діяльністю інноваційних структур і сприятиме розвитку інтелектуальної промислової власності та інноваційному розвитку в регіоні. |
