Анотація до роботи:

Єсипчук Т.П. Розвиток льонопромислового підкомплексу України. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, Київ, 2004.

Досліджено теоретичні основи формування і функціонування льонопромислового підкомплексу України. Визначено його суть, обгрунтовано функціонально-галузеву структуру. Узагальнено вітчизняний і зарубіжний досвід взаємодії підприємств галузей підкомплексу, визначені можливості його використання в Україні.

Проведено аналіз сучасного стану й економічної ефективності вирощування та переробки льону (включно до тканин). Досліджено особливості функціонування ринку льонопродукції. На основі дослідження стану зовнішньої торгівлі льонопродукцією визначено напрями її розвитку.

Опрацьовані перспективні параметри розвитку льонопромислового підкомплексу. Визначено раціональні розміри площ посіву льону в сільськогосподарських підприємствах, за яких забезпечується ефективне ведення галузі та використання спеціалізованої техніки. Запропоновано напрями розвитку інтеграційних процесів, опрацьовані пропозиції щодо удосконалення економічних відносин між галузями підкомплексу. Запропоновані напрями удосконалення державного регулювання галузей льонопромислового підкомплексу. Обгрунтовано необхідність державної підтримки товаровиробників льону-довгунця через удосконалений механізм її надання.

1. Льонопромисловий підкомплекс України є цілісною організаційно-економічною системою, що має забезпечити задоволення потреб населення у лляних тканинах і виробах з льону та формування необхідних обсягів експорту. Функціонально-галузева його структура має такий вигляд: виробництво спеціалізованої техніки для льонарства льонарство первинна обробка льону текстильна промисловість і підприємства нетекстильного спрямування. Економічною основою функціонування льонопромислового підкомплексу є взаємозв’язки підприємств суміжних галузей щодо обміну результатами їх діяльності.

2. На фоні поглиблення інтересу до виробництва льону-довгунця у світі в сільськогосподарській і переробній сферах льонопромислового підкомплексу України спостерігаються негативні тенденції. У 2002 р. порівняно з 1990 роком виробництво льоноволокна в сільському господарстві зменшилось в 9,8, в промисловості з первинної обробки льону – в 8,7 раза. Випуск лляних тканин зменшився в 24 рази. Скоротились площі посівів у спеціалізованих зонах льоносіяння. Більше половини господарств мають 20-50 га посівів цієї культури, що не дозволяє раціонально використовувати спеціалізовані технічні засоби, ефективно вести галузь. Виробничі потужності льонозаводів у 2002 році використовувались на 22,2% при їх скороченні більш як на половину, а потужності льонокомбінатів – на 6,9 відсотків.

3. Раціональні площі посіву льону-довгунця, за яких досягається рентабельне виробництво і більш повне використання спеціалізованої техніки (комплексний коефіцієнт використання дорівнює 0,84-0,97), становлять 100-200 га або кратні їм розміри. Подальше їх розширення залежить від розмірів землекористування сільськогосподарських підприємств, впровадженої сівозміни, забезпеченості технікою, можливостей збуту.

4. Спад виробництва в усіх галузях льонопромислового підкомплексу України протягом 1990-2002 рр. супроводжувався адекватним зниженням рівня економічної ефективності їх функціонування. Із середини 90-х років ХХ століття діяльність усіх його сфер в Україні є збитковою. У 2000 р. рівень збитковості льонарства становив -15%, промисловості з первинної обробки льону – -35,6%, виробництва тканин – -57,6 відсотка. Якщо в 2001-2002 рр. у льонарстві і промисловості з первинної обробки намітились деякі позитивні зрушення, то текстильна промисловість залишилась збитковою. У 2002 році збитковість виробництва ВАТ “Льонотекс” склала -27%, ВАТ “Рівнельон” – -24,8 %.

5. Встановлено, що особливостями ринку льоноволокна в Україні протягом 1996-2002 рр. є орієнтація на експорт, реалізація невеликих партій товару розрізненими виробниками, формування цін під впливом кон’юнктури зовнішнього ринку. При цьому внутрішній ринок лляних тканин у 2002 р. на 56 % формувався за рахунок імпорту.

Нераціональна структура експорту льонопродукції з одночасним зниженням його обсягів і нарощуванням обсягів імпорту тканин призвели в 1999-2002 рр. до від’ємного сальдо зовнішньоторговельного балансу в середньорічному розмірі 2,5 млрд. грн. Тому необхідно проводити політику заміни імпорту лляних тканин тканинами вітчизняного виробництва, нарощувати експортний потенціал і збільшувати в ньому частку готової продукції (тканин), конкурентоспроможної за якісними і ціновими характеристиками.

6. В основу методичних підходів до обгрунтування прогнозу розвитку льонопромислового підкомплексу покладено такий алгоритм його здійснення: “цілі шляхи і способи їх досягнення необхідні ресурси джерела їх фінансування”. Передбачається два етапи розвитку. Перший – збільшення виробництва волокна до 52 тис. тонн, за якого забезпечується повне освоєння існуючих потужностей текстильних підприємств і виробництво лляних тканин в обсязі 68 млн. м², у тому числі побутових – 43 млн. м² (0,9 м² в розрахунку на одну особу), а також 15 тис. тонн експорту. Другий – збільшення виробництва волокна до 118 тис. тонн, що забезпечить потребу населення у лляних тканинах побутового призначення в обсязі 204 млн. м² (згідно з раціональною нормою споживання – 4,25 м² на одну особу) при загальному обсязі виробництва 248 млн. м². Таке зростання виробництва льоносировини передбачається за рахунок розширення посівних площ під культурою у першому варіанті до 80 тис. га, у другому – до 139 тис. га, підвищення урожайності льону на основі запровадження інтенсивної технології вирощування, а в переробній галузі – збільшення потужностей підприємств і найбільш повного використання прядивних властивостей одержаного на попередній стадії волокна.

7. Підвищення ефективності виробництва льону-довгунця буде досягнуто шляхом доведення посівів до визначених нами раціональних розмірів, що забезпечить більш ефективне використання спеціалізованих технічних засобів, розвитку спеціалізації, концентрації та інтеграції виробництва, впровадження на цій основі нової техніки і технології, спрямованих на інтенсифікацію галузі, зростання кількості й якості продукції та зниження її собівартості.

8. Передумовою інтенсифікації та підвищення ефективності функціонування галузей льонопромислового підкомплексу є інноваційно-інвестиційні процеси. За нашими підрахунками, для технічного переоснащення льонарства на першому етапі потрібно 155,5 млн. грн., а підприємств з первинної обробки льону – 150 млн. грн., на другому – відповідно 280 і 340 млн. гривень. Враховуючи відсутність власних ресурсів підприємств і обмеженість бюджетних асигнувань, необхідно залучення у виробництво приватних інвестицій. Визначено, що підприємства агропромислової сфери підкомплексу є привабливими для інвесторів внаслідок сприятливих кліматичних умов для виробництва льону-довгунця, стабільного ринку збуту продукції.

9. Для досягнення визначених параметрів розвитку галузей льонопромислового підкомплексу економічний механізм державного регулювання повинен бути спрямований на створення умов економічного зростання, стимулювання інвестиційних процесів. Це передбачає збереження для сільськогосподарської галузі практики прямого фінансування через удосконалений механізм підтримки цін і доходів, на рівні підкомплексу – удосконалення кредитного механізму, надання податкових пільг, застосування ефективних митно-тарифних і нетарифних важелів регулювання зовнішньої торгівлі льонопродукцією.

10. Підвищення ефективності льонопромислового виробництва потребує пошуку ефективних форм взаємодії й організаційно-економічних зв’язків між підприємствами суміжних галузей. Пріоритетним напрямом розвитку інтеграційних процесів у підкомплексі на ближчу перспективу є створення інтегрованих структур, які працюватимуть на основі поглиблення контрактних взаємовідносин сільгоспвиробників із льонозаводами при одночасному удосконаленні економічних відносин між ними шляхом використання принципу одержання рівновеликих прибутків на рівновеликий авансований у виробництво волокна капітал. Слід також створювати льонопромислові формування на основі оренди землі льонозаводами, кооперативи із спільного використання техніки і забезпечення матеріально-технічними ресурсами. У подальшому будуть організовуватися агропромислові формування на кооперативній та акціонерній основі. З огляду на врахування інтересів учасників пріоритет слід надавати кооперативній формі, за якої грошові надходження від реалізації продукції переробки – волокна, за виключенням витрат кооперативу на здійснення діяльності і відрахувань до резервного фонду, розподіляються між сільськогосподарськими товаровиробниками льону-довгунця.

Публікації автора:

У наукових фахових виданнях:

1. Єсипчук Т.П. Історичний аспект інтеграційних процесів в льонарстві // Вісник аграрної науки Причорномор’я Миколаївської державної аграрної академії. – Миколаїв. – 2001. – №14. – С. 127-132.

2. Єсипчук Т.П. Перспективи виробництва та використання льоноволокна в Україні // Вісник аграрної науки Причорномор’я Миколаївської державної аграрної академії. – Миколаїв. – 2002. – №15. – С. 125-132.

3. Єсипчук Т.П. Вплив розміщення і концентрації виробництва на ефективність функціонування льонопромислового підкомплексу України // Економіка АПК. – 2003.–№2. – С. 92-97.

4. Єсипчук Т.П. Стратегічні напрями розвитку зовнішньої торгівлі продукцією льонопромислового підкомплексу України // Економіка АПК. – 2003.–№11. – С. 141-147.

Матеріали науково-практичних конференцій:

5. Єсипчук Т.П. Сучасний стан та перспективи розвитку льонарства в Україні // Організаційно-економічні проблеми розвитку АПК. У 4-х частинах / За ред. П.Т. Саблука. Ч. ІІ. – К., 2001. – С. 170-174.

6. Єсипчук Т.П. Розвиток інтеграційних процесів в льонопромисловому підкомплексі України // Зб. наукових праць Луганського аграрного університету. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції в 3-х томах / За ред. В.Г. Ткаченко. – Луганськ: Вид. “Элтон-2”, 2002.–№14(26).–С. 322-325.

7. Єсипчук Т.П. Роль системи насінництва льону-довгунця у відродженні галузі // Ринкова трансформація економіки АПК: кол. монографія у 4-х частинах / За ред. П.Т. Саблука, В.Я. Амбросова, Г.Є. Мазнєєва. Ч 2. Підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва. – К.:ІАЕ, 2002.– С. 472-475.