В дисертаційній роботі розроблено систему заходів, спрямованих на удосконалення державного механізму управління регіональною соціально-економічною системою, адекватного її внутрішній природі й умовам ринкової трансформації суспільства. Основні теоретичні та науково-практичні висновки та узагальнення, які отримані в ході проведеного дослідження, зводяться до такого: 1. Утвердження в українському суспільстві ринкових основ вимагає переходу від державного патерналізму до якісно інших форм управління, що забезпечує одночасне рішення економічних і соціальних задач. Одним з основних принципів такого переходу є регіоналізація державного соціально-економічного механізму управління. 2. Структурування керованої регіональної системи виявило корпоративний характер взаємин між системоутворюючими елементами: держави, населення і бізнесу. Наявність у них об'єднуючого інтересу (метаінтересу) дає підставу сприймати територіальну систему як своєрідну регіональну корпорацію. 3. Найважливішим напрямком удосконалення регіонального управління варто вважати формування відповідного сприйняття учасниками регіональної корпорації своїх специфічних інтересів і регіонального метаінтересу, а також створення умов для конструктивного узгодження внутрішньокорпоративних інтересів, підвищення довіри між учасниками корпорації і пов'язаного з цим зниження управлінських витрат. 4. Виявлення структури соціально-економічної системи регіону та аналіз її структурних складових дали змогу визначити сфери протиріч та узгодженостей інтересів, що стали орієнтиром державного управління регіоном. 5. Вивчення реальної динаміки соціально-економічних процесів виявило, що ігнорування учасниками регіональної корпорації об’єктивно існуючого об’єднуючого метаінтересу веде не тільки до зниження ефективності управління регіоном, але і до прямого наростання соціальної напруженості. 6. Вивчення соціально-економічної ситуації в загальнонаціональному контексті виявило відсутність зовнішніх стимулів до консолідації внутрішньорегіональних інтересів. Причина тому – порушення взаємозв'язку між економічними витратами територій і одержаним тут соціальним ефектом. 7. Рівнобіжний розгляд особливостей функціонування корпорацій-регіонів і корпорацій-підприємств дозволив сформулювати основні умови ефективного управління ними: наявність об'єднуючої загальнокорпоративної мети, формування механізмів її досягнення і стимулюючого до цього зовнішнього середовища, забезпечення мотивації учасників корпорації. 8. Виявлення умов ефективної діяльності регіональної корпорації дозволило визначити зміст управлінських дій закладів державного територіального управління, спрямованих на реалізацію соціально-економічного потенціалу регіону. 9. Розроблено метод відображення окремих груп інтересів у контурах управління ними, покладено в основу суміщення контурів у часі і просторі, що забезпечує ефективність державного управління регіоном як динамічного процесу погодження регіональних інтересів. 10. Для реалізації запропонованої моделі необхідно формалізувати загальнокорпоративну мету у вигляді спеціального документа – регіонального корпоративного контракту між всіма учасниками корпорації. У цьому контракті повинна передбачатися структуризація загальнокорпоративної мети (метаінтересу) стосовно до інтересів кожного учасника. Для зрівняння в правах сторін за пропонованим контрактом необхідне вживання заходів по регіоналізації великого бізнесу, що дозволяють територіально поєднати економічну вигоду і відповідальність підприємців за соціальний розвиток регіону. 11. Створення зовнішніх умов для підвищення ефективності функціонування регіональних корпорацій припускає реалізацію принципу асиметричного регіоналізму, що передбачає випереджальне розширення державних повноважень регіонів у більшій мірі здатних до ефективного економічного і соціального розвитку. З цим пов'язаний і запуск механізму творчої конкуренції між територіями, що забезпечує підвищення ефективності державного управління в окремих регіонах і країні в цілому. |