1. Аналіз даних літературних джерел свідчить, що в стрибках у воду недостатньо обґрунтовані рекомендації з використання методичних прийомів щодо визначення завдань розвитку координаційних здібностей. В той же час узагальнення наукових досліджень з питань розвитку цих здібностей у 5-7-річних стрибунів у воду, дозволило встановити, що сучасні особливості їх розвитку вимагають розширення кількості досліджень, які б стосувалися оптимального підходу до вибору засобів їх розвитку, рекомендацій з використання методичних напрямків, які повинні сприяти підвищенню рівня провідних фізичних якостей в стрибках у воду. 2. Тестування по закінченню педагогічного експерименту встановило, що 75% спортсменів експериментальної групи вже переважно мали середній та вищий за середній рівні розвитку здібностей до орієнтування у просторі, до статичної рівноваги та загальної координованості рухів. При цьому рівень оволодіння ними базовими елементами «школи» виду спорту був більш досконалим ніж у контрольної групи. Отже наявний розвиток координаційних здібностей є достатнім для ефективного оволодіння базовими елементами „школи” у відповідності до чинної «Програми для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл та шкіл вищої спортивної майстерності». 3. Проведені дослідження визначили рівень моторики юних стрибунів у воду, які тільки почали займатися цим видом спорту. З’ясовано, що при складанні рухових тестів 75% юних стрибунів у воду мають низький рівень розвитку координаційних здібностей. Це стало підставою для розробки програми, що спрямована на підвищення рівня цих вагомих для стрибків у воду фізичних якостей. 4. Розроблена програма цілеспрямованого розвитку координаційних здібностей, яка ґрунтується на засадах оптимального співвідношення специфічних і неспецифічних для стрибунів у воду засобів розвитку цих здібностей, та дозоляє враховувати рівень моторики сучасних юних спортсменів і вимоги чинної Навчальної програми. Запропоновано інше співвідношення годин на різні види підготовки, яке дозволило досягти більш істотних приростів показників моторики стрибунів експериментальної групи у порівнянні з контрольною, які тренувалися згідно чинної Навчальної програми. Так, на 1-му році навчання на загальну підготовку нами пропонується відводити 107 навчальних годин (34%), на допоміжну – 100 годин (32%), на спеціальну – 35 годин (11%), а на 2-му році навчання на загальну – 117 годин (28%), на допоміжну – 125 годину (30%) та на спеціальну – 98 годин (24%). При цьому 96 (23%) та 76 (18%) годин, відповідно, на 1-му та 2-му роках навчання слід відводити на навчання плаванню, теоретичну та виховну роботу та на здачу контрольних нормативів. 5. Впровадження авторської програми дозволило підвищити в цілому рівень координаційних здібностей стрибунів у воду на 61%, а рівень їх рухових можливостей – на 60% (р<0,05). Величина приросту конкретних координаційних здібностей коливалися в межах від 52% (здібність до оцінки динамічних параметрів рухів) до 86% (здібність до рівноваги). 6. Застосування авторської програми також сприяло значному покращенню рівня загальної фізичної підготовленості юних стрибунів у воду, а саме: швидкісних можливостей – на 64%, швидкісно-силових можливостей – на 40%, силових можливостей – на 74%, загальної витривалості та силової витривалості – на 60% та 63%, відповідно (р<0,05). Дослідженнями встановлено, що в експериментальній групі вищий за середній рівень загальної фізичної підготовленості спостерігався у 43% дітей, а середній – у 57%. У спортсменів контрольної групи цей показник був значно нижчим: нижчий за середній рівень був відмічений у 19% дітей, середній – у 73% та вищий за середній – лише у 8%. 7. Розроблені практичні рекомендації з оптимізації навчально-тренувального процесу стрибунів у воду на етапі початкової підготовки, основою для яких стали експериментально обґрунтовані блоки тренувальних засобів, що сприяють розвитку окремих координаційних здібностей і навчанню основам „школи” стрибків у воду, відповідно до вимог «Програми для дитячо-юнацьких спортивних шкіл, спеціалізованих дитячо-юнацьких спортивних шкіл та шкіл вищої спортивної майстерності». Подальше перспективне дослідження проблем комплексного розвитку координаційних здібностей на етапах багаторічної підготовки в стрибках у воду має включати відомості про найприорітетніші з них та враховувати особливості використання специфічних та неспецифічних для стрибунів у воду засобів їх розвитку. |