Анотація до роботи:

Богданов С.М. Розвиток інвестиційного процесу в сільському господарстві. – Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 – економіка сільського господарства і АПК. – Харківський національний аграрний університет ім. В.В. Докучаєва, Харків, 2006.

Дисертацію присвячено розробці науково-методологічних основ розвитку інвестиційного процесу в сільському господарстві. Досліджено особливості економічного змісту інвестицій та інвестиційного процесу в сільському господарстві. Удосконалено інвестиційний процес на основі кооперації та агропромислової інтеграції. Проведено оцінку ефективності інвестиційних проектів в сільському господарстві регіону. Обґрунтовано державне регулювання інвестиційного процесу в сільському господарстві.

Розроблено організаційно-економічний механізм інвестування в сільському господарстві. Удосконалено проектний цикл інвестиційних процесів. Визначено напрями підвищення ефективності залучення інвестицій в сільське господарство.

Запропоновано інвестиційну модель економічної взаємодії сільськогосподарських підприємств і держави, яка забезпечує підвищення ділової активності в сільському господарстві і економічної активності держави.

1. Інвестиції можна розглядати як форму вираження економічних відносин. До найбільш важливих причин, які зумовлюють необхідність інвестицій, зараховано: закономірності розвитку продуктивних сил суспільства, підвищення рівня потреб, поступальне зростання матеріальної і соціальної сфер економіки, прагнення до збільшення обсягів валового внутрішнього продукту і прибутку в економічній системі держави.

2. На сучасному етапі “інвестиційний процес” становить діяльність підприємства з розробки інвестиційного проекту відповідно до бізнес-плану, пошук інвесторів, укладання договорів на обсяги та терміни залучення інвестицій, визначення напрямів їх освоєння та узгодження термінів їх повернення. Відповідно, під “інвестиційним процесом” слід розуміти сукупність дій, які у певний період часу охоплюють процес створення інвестиційного товару на основі кругообігу капіталу.

3. Специфіка здійснення державного регулювання інвестиційного процесу полягає в тому, що сам по собі обсяг інвестицій не є самодостатнім. У ринкових умовах механізм здійснення інвестиційного процесу пов’язаний з формуванням, розподілом, перерозподілом і використанням інвестиційних ресурсів. Визначаючи стратегію подальшого розвитку України і формуючи адекватну сучасному етапу світового розвитку державну економічну політику, у тому числі й інвестиційну, треба враховувати, що сьогодні важливим є не тільки нарощування інвестиційних ресурсів, а й напрями їх використання. При цьому чим менше можливостей збільшення обсягу інвестицій, тим більшого значення набуває проблема орієнтації інвестиційного процесу на реалізацію домінуючих факторів економічного зростання.

4. Вивчення законодавчих основ та ефективної практики участі держави в економічних процесах дало змогу обґрунтувати активну інвестиційну модель економічної взаємодії сільськогосподарських підприємств і держави. Умовами здійснення цієї моделі взаємодії є: соціальне ринкове господарство; регульований сільськогосподарський ринок; можливість вибору ефективної форми власності; врахування процесів глобалізації економіки. Економічна активність держави як ділового партнера сільськогосподарських підприємств у пропонованій моделі включає: правове регулювання й інформаційну підтримку, що знижує витрати підприємств; інвестиції держави в людський капітал (освіта, охорона здоров’я, культура), які забезпечують економію соціальних витрат сільськогосподарських підприємств; економічне стимулювання ділової активності підприємств, що підвищує доступність інвестицій, збільшує збут і сприяє прискоренню обороту капіталу; регулювання діяльності галузей і підприємств інфраструктури, що сприяє зниженню витрат виробництва.

5. Інвестиційний проект становить цілеспрямовану організаційно-економічну систему, яка прагне до ефективного вкладення капіталу (як наявного, так і залученого). Виходячи з цього, “інвестиційний проект” розглядається як організаційно-економічна система, створена для реалізації ефективного залучення капіталу для досягнення поставленої мети. Таке визначення найбільш точно визначає сутність інвестиційного проекту, оскільки інвестиційний проект передбачає постановку цілей, планування, виконання, управління й аналіз.

6. Механізм досягнення стійкого економічного стану сільськогосподарського виробництва за рахунок активізації інвестиційного процесу на рівні регіону передбачає певну кількість послідовних етапів. Передбачається, що весь процес формування й освоєння інвестиційного проекту поділяється на 10 стадій: формування інвестиційної програми, дослідження інвестиційних можливостей, техніко-економічне обґрунтування запропонованих проектів, відбір інвестиційних проектів, підготовка контрактної документації за проектами, вивчення персоналу й одержання інвестицій, здійснення будівельно-монтажних робіт, експлуатація об’єкта, визначення інвестиційного доходу, саморозвиток інвестиційної сфери регіону.

7. Аналіз ефективності інвестиційних проектів дозволив визначити припустимий відносний рівень видатків, які можуть бути асоційовані з даним проектом. Оцінка ефективності одного або декількох проектів з різним розподілом ефекту в часі залежить від рівня норми дисконту. Тому об’єктивний вибір її величини надзвичайно важливий для кінцевого результату, який визначає доцільність фінансування того чи іншого інвестиційного проекту.

При використанні власного капіталу її величина визначається рівнем депозитного відсотка по вкладах з урахуванням інфляції та ризику, який пов’язаний з інвестиціями. При нормі дисконту, меншій за депозитний відсоток інвестори віддають перевагу розміщенню грошових коштів у банку і не хочуть вкладати їх безпосередньо у виробництво. При нормі дисконту, більшій за депозитний відсоток відбувається переливання коштів у виробничі інвестиції, зростає ціна грошей і банківський відсоток за кредити.

8. Встановлено, що на інвестиційний процес у сільському господарстві, а також на підвищення ефективності й прибутковості впливають зміст і форми кооперації й агропромислової інтеграції. Організаційною формою розвитку міжгосподарського кооперування по горизонталі є утворення міжгосподарських підприємств і організацій. Поряд з кооперуванням й інтеграцією безпосередньо в сільському господарстві, розвиваються вертикальні зв’язки галузей із промисловістю.

Ефективність функціонування агропромислової фінансової групи визначається за допомогою показника інвестиційної ефективності. Для підприємств, які діють у рамках АПФГ, для визначення інвестиційної ефективності запропоновано виміряти інтегральну ефективність від участі в інвестиційному проекті. Цей показник дає змогу оцінити, відповідають чи ні запланованим значенням обсяги виробництва кінцевої продукції при використанні усіх ресурсів технологічного ланцюжка, а також те, наскільки ефективною є взаємодія підприємств у рамках агропромислової фінансової групи. Інтегральна ефективність функціонування АПФГ від участі в інвестиційному проекті показує, який інтегральний економічний ефект отриманий від залучення інвестицій в об’єднання.

9. Впровадження інвестиційних проектів у сільському господарстві передбачає: вдосконалення і впровадження нових технологій виробництва, поліпшення якості і зниження собівартості продукції, підвищення її конкурентоспроможності; розвиток переробки сільськогосподарської сировини з урахуванням раціонального розміщення виробництва сільськогосподарської продукції; встановлення взаємовигідних економічних відносин з партнерами (постачальниками товарно-матеріальних ресурсів і споживачами продукції) як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках; формування оптового продовольчого ринку, створення зернової біржі регіонального рівня; розробку та реалізацію інвестиційних проектів із залученням внутрішніх і зовнішніх інвесторів.

10. На сьогодні основним напрямом розробки організаційно-економічного механізму інвестування в сільському господарстві є створення сприятливого економічного середовища, яке здійснюється через структурну перебудову, підтримку і захист сільськогосподарських підприємств регіону. Практика інвестиційної діяльності показує, що ефективність управління інвестиціями залежить не тільки від вибору ефективних напрямів інвестиційної політики, а й від вибору фінансово вигідних інвестиційних проектів сільськогосподарських підприємств. Ефективність інвестицій у цьому випадку розглядається з позицій одержання конкретного фінансового ефекту для підприємства та розраховується за допомогою кількісних методів фінансового оцінювання ефективності інвестиційних проектів, соціального та бюджетного ефектів для регіону.

11. Для вибору стратегії управління інвестиціями пропонується застосування механізму “конкурентної переваги” для інвестиційних проектів за допомогою матриць Портера й Ансоффа. При цьому вибір стратегії щодо прийняття рішень інвестиційного характеру ґрунтується на використанні формалізованих і неформалізованих методів і критеріїв. Проведений аналіз показує, що при виборі стратегії управління інвестиціями в регіоні не можна залишати поза увагою такі обставини: прогнозування обсягів реалізації з урахуванням можливого попиту на продукцію; оцінювання припливу коштів по роках; оцінювання доступності необхідних джерел фінансування; оцінювання прийнятного значення ціни капіталу, використаного як коефіцієнт дисконтування.

12. Запропоновано блок-схему діяльності регіонального інвестиційного фонду на всіх стадіях проектного циклу з урахуванням можливості залучення коштів фінансових організацій або донорів. На стадії оцінювання відповідно до загальних критеріїв добору інвестиційного фонду проводиться процедура фінансового аналізу із застосуванням методики дисконтування грошових потоків і розрахунку показників фінансової ефективності проекту.

Величина чистого дисконтованого доходу являє собою ефект реалізації проекту чи фінансовий результат вкладень в інвестиційний проект. Цей аналіз не є повним, тому що необхідно в розрахунках брати до уваги екологічний фактор і тим самим одержати повну еколого-економічну оцінку здійснення інвестицій. Тому на стадії розрахунку еколого-економічної ефективності проекту відбувається його оцінювання за критерієм цієї ефективності, тобто визначається більший природоохоронний ефект при менших витратах. Для оцінювання ефективності інвестиційних проектів пропонується використовувати модифіковану формулу розрахунку загальної ефективності інвестицій у природоохоронні заходи.

Публікації автора:

1. Богданов С.М. Аналіз ризиків інвестування як визначний фактор ефективного управління ризиками // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 4. – С. 24–28.

2. Богданов С.М. Діяльність стратегічних інвесторів у сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 3. –С. 8–11.

3. Богданов С.М. Значення інвестицій для розвитку сільськогосподарського виробництва // Бізнес – Навігатор. Серія: Економіка і підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 86–90.

4. Богданов С.М. Особливості розвитку інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 1. – С. 31–36.

5. Богданов С.М. Основи розвитку інвестиційного ринку в Україні // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 2. – С.15–20.

6. Богданов С.М. Особливості залучення інвестицій у реальний сектор економіки регіону та їх вплив на економічну безпеку // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 6. – С. 21–25.

7. Богданов С.М. Сутність і необхідність інвестиційної діяльності підприємства // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2004. – № 5. – С. 16–19.

8. Богданов С.М. Фінансування інвестиційної діяльності в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2003. – № 4. – С. 22–27.

9. Богданов С.М. Розвиток інвестиційного процесу в сільському господарстві // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2005. – № 1. – С. 21–25.

10. Богданов С.М. Аналіз інвестиційних проектів // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28 – 29 жовтня 2004 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2004. – Т. 2. – С. 124–125.

11. Богданов С.М. Власність на інвестиційні ресурси в ринковій економіці // Дні науки: Зб. тез доповідей: В 3-х т. / Гуманітарний університет “ЗІДМУ”, 28 – 29 жовтня 2005 р.; Ред. кол. В.М. Огаренко та ін. – Запоріжжя: ГУ “ЗІДМУ”, 2005. – Т. 2. – С. 124–125.

12. Богданов С.М. Залучення інвестицій в агропромислове виробництво // Матеріали VII Міжнародної науково-практичної конференції “Наука і освіта 2004”. Серія: Економічні науки. – Т. 65. – Дніпропетровськ, 2004. – С. 21.