1. Розвиток сільського господарства в період формування ринкових відносин в основному характеризується невизначеністю та різноголосністю в питаннях щодо вивчення теоретичного та обгрунтування практичного втілення економічних законів у сферу виробництва продукції тваринництва, яка повинна бути не тільки основною сировиною для задоволення потреб населення в продуктах харчування, але й забезпечити кожному підприємству галузі високий рівень окупності, стабільності та фінансової стійкості в досить складний кризовий період, що стане основною стратегією піднесення матеріального рівня життя населення. 2. Економічну ефективність виробництва продукції у м’ясопродуктовому підкомплексі потрібно характеризувати системою показників, які враховують специфіку галузі. Найважливішими показниками економічної ефективності виробництва м’яса худоби та птиці є прибуток на одну голову і на 1 центнер живої маси та рівень рентабельності. Збільшення прибутку і, відповідно, підвищення рентабельності виробництва певного виду продукції можна досягти двома шляхами: зниженням собівартості та підвищенням ціни реалізації. Але, оскільки собівартість продукції формується під впливом багатьох чинників, в тому числі й незалежних від умов господарювання, зниження її рівня не завжди можна досягти за рахунок внутрішніх резервів. Підвищення економічної ефективності тваринництва повинно розглядатися на державному рівні, і, в першу чергу, у напрямі вирішення питань ціноутворення. 3. М’ясопродуктовий підкомплекс в даний час знаходиться в кризовому стані. Виробництво м’яса в Україні в цілому і у Полтавській області зокрема щорічно зменшується, за винятком 2006-2007 рр., коли спад виробництва призупинився і м’яса було вироблено дещо більше, ніж у попередніх роках. У 2007 р. порівняно з 2000 р. виробництво м’яса худоби і птиці скоротилося на 13,2 тис. т, або 19,7%, у тому числі яловичини і телятини – на 42,9%, свинини – на 8,7%. Головною причиною скорочення кількості поголів’я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринництва через велику збитковість його галузей. В умовах нестабільності ринку тваринницької продукції для функціонування галузі велике значення має державна підтримка товаровиробників. 4. М’ясопродуктовий підкомплекс Полтавської області включає в себе сільськогосподарських товаровиробників, м’ясопереробні підприємства та торговельні організації, що займаються реалізацією м’яса та продуктів його переробки. М’ясопереробна галузь Полтавської області на 80% формується на основі власної сировинної бази та частково за рахунок сировини, що ввозиться з інших областей. У загальній частці валової продукції сільського господарства регіону виробництво м’яса худоби і птиці займало у 2007 р. 12,0%, що на 4,9 процентних пункти менше, ніж у 2001 р. У частці продукції тваринництва виробництво м’яса худоби і птиці у Полтавській області склало 38,8% і в динаміці також зменшилось. 5. У складі успішно функціонуючих м’ясопереробних підприємств Полтавської області: ВАТ „Кременчукм’ясо”, КП „Полтавський м’ясокомбінат”; ВАТ „Лубенський м’ясокомбінат” та інші. Всі три досліджувані підприємства входять до складу Національної асоціації „Укрм’ясо”, яка включає 60 підприємств. Протягом досліджуваного періоду не спостерігалось чіткої тенденції щодо підвищення або зменшення ефективності виробництва на м’ясопереробних підприємствах Полтавської області. Так, ВАТ „Кременчукм’ясо” зміцнив своє лідируюче становище в галузі, що відбулося за рахунок підвищення питомої ваги нових технологій у виробництві, розробці нових рецептур, які дали змогу зменшити частку м’яса у готових виробах без значного впливу на смакові якості продукції та ефективної маркетингової діяльності підприємства. 6. Основною причиною значного скорочення поголів’я худоби і птиці та виробництва продукції тваринництва є незацікавленість товаровиробників у розвитку тваринницької галузі через неефективне функціонування галузі кормовиробництва та племінної справи. Збільшення поголів’я тварин і підвищення їх продуктивності залежить від забезпечення тварин достатньою кількістю повноцінних кормів. Ріст виробництва продукції тваринництва, зниження собівартості можливі тільки за умов раціональної організації кормовиробництва, підвищення загального рівня повноцінної годівлі тварин і забезпечення на цій основі підвищеної оплати кормів продукцією тваринництва. 7. Основним стратегічним напрямком збільшення обсягів виробництва м’ясної продукції повинно стати зростання продуктивності тварин шляхом впровадження високоефективних ресурсозберігаючих технологій. Нарощування виробництва продукції у м’ясопродуктовому підкомплексі також тісно пов’язане з відновленням сировинної бази, для чого необхідна взаємовигідна інтеграція виробників м’ясної сировини і її переробників. Перш за все, це стосується системи розрахунків за реалізовану продукцію, яка повинна стимулювати розвиток галузі, покращання якості сировини до міжнародних стандартів. 8. М’ясопереробні підприємства повинні впроваджувати прогресивні технології дозабійної підготовки тварин, створювати та освоювати технології та обладнання для випуску м’ясної продукції на базі традиційних та нових видів сировини, удосконалювати технології для переробки вторинних сировинних ресурсів і виробництва з них харчової, кормової та медичної продукції. Це буде сприяти скороченню витрат сировини, яка надходить на переробку, поліпшенню її якості, збільшенню рівня механізації та автоматизації виробництва, зниженню енергомісткості та покращанню екологічності виробництва, зниженню собівартості продукції та скороченню імпорту м’ясопродуктів. 9. Для здійснення запропонованого нами комплексу стратегій у досліджуваних нами підприємствах підкомплексу необхідні додаткові вкладення в розвиток перспективних галузей у розмірі 1053,1 тис. грн, що сприятиме завоюванню більшої частки ринку, використанню засобів формування попиту і стимулювання збуту, застосуванню передових досягнень у техніці, технології, організації управління та маркетингу. Від реалізації запропонованого комплексу стратегій плановий економічний ефект буде дорівнювати 857,0 тис. грн., а рентабельність складе 81,4%. 10. Вирішення проблеми взаємовідносин партнерів у м’ясопродуктовому підкомплексі Полтавської області можна досягти шляхом організації вертикальноінтегрованої регіональної структури. Взаємовідносини між партнерами будуються на справедливій основі – за рахунок розподілу до –нормативних витрат і виручки від реалізації кінцевої м’ясної продукції. Представники державних служб з регулювання попиту та пропозиції, громадського контролю мають забезпечити цій новій формі співробітництва високу адаптованість до ринкових умов з соціальною орієнтацією. |